донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
П О С Т А Н О В А
Іменем України
04.09.2006 р. справа №29/102а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Величко Н.Л. |
суддів | Агапова О.Л., Москальової І.В., |
при секретареві судового засідання | Щетініна І.О. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Миколюк Я.О. - за дов. № ВСХ 700779 від 24.06.2006р., |
від відповідача: | Дєдушева М.В. – за дов. № 21604/10/10-1 від 08.08.2006р., Яковенко О.В. - за дов. № 21605/10/10-1 від 08.08.2006р.., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Міжнародний комерційний банк" в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства "Міжнародний комерційний банк" |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 29.06.2006 року |
по справі | №29/102а |
за позовом | Відкрите акціонерне товариство "Міжнародний комерційний банк" м.Київ |
до | Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податку м.Донецька |
про | Про визнання недійсним рішення |
В С Т А Н О В И В:
1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду
20.04.2006р. Відкрите акціонерне товариство "Міжнародний комерційний банк" в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства "Міжнародний комерційний банк" звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2005р. №0000620828\0\21976\10\13-33 ,яким Донецькій філії ВАТ "Міжнародний комерційний банк " донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 56580,00 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 17006,40 грн.
Ухвалою від 20.04.2006р. позовна заява була залишена без руху на підставі п.4,5 ст.106 Кодексу адміністративного судочинства.
Ухвалою від 03.05.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі.
Постановою господарського суду Донецької області від 29.06.2006p. (виготовлена в повному обсязі 03.07.2006р.). по справі № 29/102а (суддя Гаврищук Т.Г.) у позові Відкритому акціонерному товариству "Міжнародний комерційний банк" в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства "Міжнародний комерційний банк" відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що діючим законодавством не встановлено право філій банків нараховувати проценти за користування ресурсами, наданими головним банком, та відносити суми сплати по цих процентах до складу валових витрат, тому висновок податкового органу про заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток є таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Загальний строк розгляду справи склав 1 місяць 26 днів.
2. Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови
Позивач з прийнятою постановою господарського суду Донецької області від 29.06.2006р.. не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції при прийняті постанови неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Вважає, що при розгляді даного спору суд не вірно застосував норми п.п.2.1.3. п.2.1. ст.2 Закону України № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого філія може бути платником податку на прибуток і в цьому разі на неї поширюється дія Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і вона веде податковий облік згідно норм зазначеного закону, тобто на думку позивача, на сьогодні, відповідно до законодавства платник податку, який має філії, може сплачувати податок з прибутку за двома порядками:
-сплата консолідованого податку на прибуток. Це означає, що платник податку, який має філії, веде загальний податковий облік і обчислює загальну суму податку на прибуток, та сплачує його до бюджетів за місцезнаходженням філій, а також до бюджету за своїм місцезнаходженням.
- загальний порядок сплати, тобто сплата податку на прибуток кожним платником самостійно. Це означає, що платник податку - юридична особа сплачує податок на прибуток до бюджету за своїм місцезнаходженням; платники податку –філії сплачують податок на прибуток до бюджетів за своїм місцезнаходженням.
Зазначає, що Донецька філія ВАТ "Міжнародний комерційний банк" розташована у м. Донецьку є відокремленим структурним підрозділом, має самостійний баланс, кореспондентський рахунок, окремий код платника податків, тобто є самостійним суб'єктом господарської діяльності.
Вважає, що суд також не вірно застосував норми п.п. 5.5.1. п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку", водночас зазначена стаття не обмежує коло платників податків, які можуть дану статтю застосовувати.
Зазначає, що суд першої інстанції не вірно трактує п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого, операції з отримання фінансової допомоги між платником податку та його філією не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів, а також не бере до уваги норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який регулює діяльність платників податків", а не юридичних осіб, помилково робить висновок про те, що філія не має підстав включати відсотки за користування ресурсами, наданими Головним банком в розпорядження його філії до складу валових витрат.
Пунктом 5.3. ст.5 Закону України № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлений вичерпаний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат. Витрати філії на оплату відсотків за користування вільними коштами Головного банку до цього переліку не включені. Віднесення філією до складу валових витрат, витрат пов'язаних з виплатою процентів за надані Головним банком ресурси, не спричиняє зменшення суми оподаткованого доходу Головного банку в цілому, оскільки плата за надані ресурси є для філії валовими витратами, а для головного банку - валовими доходами.
Крім того, Асоціація українських банків листом № 12-09/0490 від 17.06.2004р. повідомляє, що питання щодо правомірності включення філією до складу валових витрат процентів, сплачених нею Головному банку за отримані кошти вже розглядалось Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності у грудні 2003 року у зв'язку із наданим запитом ДПАУ. Роз'яснення, направлене Комітетом ВРУ підтверджує правомірність позиції банків у цьому питанні.
Також позивач посилається на судову практику по аналогічним спорам.
3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу
Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вважає, що постанова господарського суду Донецької області від 29.06.2006 по справі № 29/102а ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Зазначає, що Донецька філія ВАТ "Міжнародного комерційного банку" є відокремленим структурним підрозділом ВАТ "Міжнародного комерційного банку" без статусу юридичної особи і здійснює свою діяльність від імені Головного банку ( п. 3.2 ст. З Положення про Донецьку філію).
Позивачем - Донецькою філією ВАТ "Міжнародний комерційний банк" придбавались у користування кошти у Головного банку (ВАТ "Міжнародний комерційний банк") на підставі заявок. Головним банком (ВАТ "Міжнародний комерційний банк") були передані кошти позивачу на підставі внутрішнього розпорядження.
Оскільки укладення договору філією (позивачем) з головним банком (ВАТ "Міжнародного комерційного банку") відбулося у межах однієї юридичної особи - банку, то укладення такого договору не призводить до встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків для цього банку - юридичної особи. Рух товарно - матеріальних цінностей (грошових коштів) між головним банком та філією здійснюється в межах однієї юридичної особи - ВАТ "Міжнародний комерційний банк", та перехід право власності при цьому не відбувався.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону № 334, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Тобто, між позивачем та Головним банком (ВАТ "Міжнародний комерційний банк") не відбулось ні яких кредитних операцій, а тому віднесення позивачем до складу валових доходів та витрат процентних доходів та витрат від операцій з перерозподілу кредитних ресурсів у розмірі 17 848. 84 гри. та 244 235. 5 гри. відповідно є неправомірним.
У зв'язку з тим, що ні Законом України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), ні Законом України від 07.12.2000 № 2121 "Про банки та банківську діяльність" (зі змінами та доповненнями), ні іншим нормативно-правовим актом не встановлено право філій банків нараховувати проценти та відносити суми сплати по цих процентах до складу валових витрат та доходів по операціям з Головним банком, позивач (Донецька філія ВАТ "Міжнародний комерційний банк") не мав право включати до складу валових доходів та витрат витрати та доходи по процентах за користування грошовими коштами свого Головного банку (ВАТ, "Міжнародний комерційний банк''1).
Вважає, що податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку № 0000620828/0/21976/10/13-33 від 22.07.2005 щодо донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 56 580 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 17 006. 40 грн. Донецькій філії ВАТ "Міжнародний комерційний банк" є правомірним, а апеляційна скарга позивача - не обґрунтована та така що суперечать вимогам діючого законодавства України.
4. Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку була проведена планова документальна перевірка Донецької філії ВАТ "Міжнародний комерційний банк" щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 02.07.2004р. по 31.03.2005р., за результатами якої складений акт від 19.07.2005р. №196\13-33\26552889 (том1,л.с.15-41).
Актом перевірки встановлено, що Донецькою філією ВАТ "Міжнародний комерційний банк" в порушення п.п. 5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " до складу валових витрат віднесено процентні витрати за операціями з головним банком в межах однієї юридичної особи за коштами, наданими головним банком у користування Донецькій філії у розмірі 244235,50 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на 56580 грн., у т.ч.: 3 квартал 2004р.- 18061 грн., 4 квартал 2004р.-20780 грн., 1 квартал 2005р.-17740 грн.
У акті перевірки зазначено, що за перевіряємий період, на підставі заявок, філією придбавалися кошти у головного банку. В заявках зазначалися суми коштів, відсоткова ставка, дата надання та повернення коштів, обґрунтування необхідності коштів. Надання головним банком коштів оформлено розпорядженнями, де зазначена сума наданих коштів, відсоткова ставка, дата надання та повернення коштів.
На підставі висновків акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.07,2005р. №0000620828\0\21976\10\13-33, яким Донецькій філії згідно підпункту "б" п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 73586,40 грн., у тому числі основний платіж -56580 грн., штрафні ( фінансові) санкції в сумі 17006,40 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (том,л.с.14).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом першої інстанції.
Відповідач у апеляційній скарзі посилається лише на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції.
5.Мотиви за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті постанови
Суд першої інстанції при прийнятті постанови виходив з того, що:
віднесення філією відсотків до валових витрат суперечить 1.10,1.11,1.32 ст.1,п. 5.5.1. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Відокремлені підрозділи платників податку можуть бути зареєстровані платниками податку, однак зобов’язаною особою щодо сплати податків у встановленому порядку та розмірах від отриманого прибутку є юридична особа.
Укладення договору підрозділом (філією) банку з іншим підрозділом (філією) цього банку чи головною банківською установою відбувається в межах однієї юридичної особи –банку, то укладення такого договору не призводить до встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків для цього банку –юридичної особи, отримані кошти не можуть вважатися кредитом з метою оподаткування і тому проценти за цими зобов’язаннями не можуть враховуватись при формуванні валових витрат чи доходів
Судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог винесена при неповному з’ясуванні обставин справи:
Відповідно до ст. 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням ,що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність та допустимість, достовірність кожного доказу окремо , а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Судом першої інстанції не надано оцінки доказам ,які містять інформацію щодо предмету доказування .
До матеріалів справи за ініціативою сторін у підтвердження своєї позиції суду першої інстанції надані постанови господарських судів (л.с.49-64), якими розглянуті питання щодо обґрунтованості донарахування податковими органами податкових зобов’язань з податку на прибуток при формуванні валових витрат за операціями між головними банками та їх філіями по залученню тимчасово вільних грошових коштів зі сплатою процентів філією головному банку за користування цими коштами відповідно до п.5.5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” .
З названих постанов вбачається, що суди апеляційної та касаційної інстанції по різному застосували норми матеріального права.
Касаційна інстанція, яка перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у постанові від 25.04.2005р. по справі № 26/17а (л.с.58) скасовуючи частково постанову апеляційного суду зазначила, що апеляційним судом прийнята постанова при невірному застосуванні норм матеріального права ,оцінюючи правомірність формування валових витрат , суди повинні враховувати що:
Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР) платниками податку є: суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України так і за її межами. Згідно п.2.1.3 п. 2.1. ст. 2 Закону № 334/94-ВР, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, щодо яких платниками податку, не прийнято рішення щодо сплати консолідованого податку, є самостійними платниками податку, на які поширюються норми зазначеного Закону при визначенні податкових зобов'язань.
Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Таким чином, операції по наданню Головним банком філії вільних кредитних ресурсів на певний строк і на платній основі, у розумінні податкового законодавства, є їх господарської діяльністю, яка направлена на отримання доходу.
Відповідно до п. 3.1. ст. З Закону № 334/94-ВР, об'єктом оподаткування у платника податку є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього
Закону;
- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Пунктом 5.1 ст. 5 наведеного закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 5.3 ст. 5 встановлений вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат. Витрати філії на оплату відсотків за користування вільними коштами Головного банку до цього переліку не включені.
Віднесення до складу валових витрат філією витрат, пов'язаних з виплатою процентів за надані Головним банком кредитні ресурси, не спричиняє зменшення суми оподатковуваного доходу Головного банку в цілому, оскільки плата за надані кредитні ресурси є для філії валовими витратами, а для Головного банку –валовими доходами і не призводять до зменшення оподаткованого доходу банку в цілому, тобто заниженню суми податку.
Як свідчать матеріали справи, філія ВАТ "Міжнародний комерційний банк" розташована у м. Донецьку, має самостійний баланс, кореспондентський рахунок, окремий код платника податків на прибуток, самостійно здійснює розрахунки з бюджетом за податками, зборами та іншими обов'язковим платежами, тобто, має всі ознаки самостійного платника податку визначені в пп.2.1.3 п.2.1 ст.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Відносини між філією і Головним банком базуються на принципах повного господарського розрахунку, обидва є самостійними платниками податку на прибуток.
У акті перевірки від 19.07.2005р. №196\13-33\26552889 зазначено, що за перевіряємий період, на підставі заявок, філією придбавалися кошти у головного банку. В заявках зазначалися суми коштів, відсоткова ставка, дата надання та повернення коштів, обґрунтування необхідності коштів. Надання головним банком коштів оформлено розпорядженнями, де зазначена сума наданих коштів, відсоткова ставка, дата надання та повернення коштів. Порушення п.п. 5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено у зв’язку з тим, що філією до складу валових витрат віднесено процентні витрати за операціями з головним банком в межах однієї юридичної особи за коштами, наданими головним банком у користування Донецькій філії у розмірі 244235,50 грн.
Оцінюючи взаємний зв’язок доказів у справі у їх сукупності судова колегія вважає, що податковим органом при перевірці невірно застосовані норми п.5.5.1 п.5.5. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " та неправомірно виключено зі складу валових витрат філіалу витрати у сумі 244 235грн. 50 коп., які виникли в результаті операцій по залученню вільних кредитних коштів на платній основі .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,195,п.3ст.198,п.4ст.202, 205,207,212 п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія , -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Міжнародний комерційний банк" в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства "Міжнародний комерційний банк" задовольнити.
Постанову господарського суду Донецької області по справі № 29/102а від 29.06.2006p. (виготовлена в повному обсязі 03.07.2006р.) скасувати.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 22.07.2005р. №0000620828/0/21976/10/13-33, яким Донецькій філії ВАТ "Міжнародний комерційний банк " визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 73586грн. 40 коп., у тому числі 56580,00 грн. основного платежу, 17006,40 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Міжнародний комерційний банк" в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства "Міжнародний комерційний банк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 грн. 10 коп.
Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту постанова. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлений 07.09.2006р.
Головуючий: Н.Л. Величко
Судді: О.Л. Агапов
І.В. Москальова
Надруковано: 4 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС