справа №2-2539/2010 рік
РІШЕННЯ
Іменем України
12 жовтня 2010 р. м. Керч
Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді – Цветкова О. Я.
при секретарі – Пшеничній Г. О.,
за участю:
представника позивача за ордером та договором - адвоката ОСОБА_1,
представника відповідачів за довіреностями ОСОБА_2,
представників третіх осіб за довіреностями – Колчанової Г. Ю. та Власової Г. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керч цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи – ЖЕД № 4 Комунального підприємства «Жилавтосервіс-Керч», Виконавчий комітет Керченської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до Керченського міського суду АР Крим із зазначеною позовною заявою, мотивувавши її тим, що позивач та відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1. З 2008 року відповідачі добровільно переїхали на інше постійне місце проживання та не проживають за вказаною адресою більше півроку, у квартирі немає їх речей та меблів, комунальні послуги позивач сплачує самостійно, що є на думку позивача підставою для визнання їх такими, що втратили право користування житлом. У судовому засіданні представник позивача за ордером та договором - адвокат ОСОБА_1, підтримали вказані вимоги.
Представник відповідачів за довіреністю ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, вважає, що відповідачі мають право бути зареєстрованою за цією адресою. Підтвердив, що відповідачі не проживають у вказаній квартирі з березня 2010 року, коли самостійно виїхали тимчасово для ремонту будинку, отриманого у спадщину. З серпня 2010 р. позивач створює перешкоди для їх проживання в квартирі АДРЕСА_1, у зв’язку з чим відповідачі змушені залишатись проживати у будинку, а не в квартирі. Відповідачі не втрачали інтересу до вказаної квартири, в квартирі залишились їх речі та меблі, вони продовжують весь час сплачувати витрати на утримання квартири та комунальні послуги. Просив у задоволенні позову відмовити.
Представник Комунального підприємства «Жилавтосервіс-Керч» за довіреністю Колчанова Г. Ю. у судовому засіданні просила розглянути справу на розсуд суду, заперечень на позов не надала.
Представник Виконавчого комітету Керченської міської ради за довіреністю Власова Г. С. у судовому засіданні просила розглянути справу на розсуд суду, заперечень на позов не надала.
Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що місце проживання позивача, відповідачів, а також брата відповідача ОСОБА_7 – ОСОБА_14 зареєстровано у квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним записом в особовому рахунку та штампами у паспортах сторін (а.с.5,15-17). При цьому, місце проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_14 зареєстровано в цій квартирі з 1966 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 – з 1986 року, а позивача – з 1982 року, тобто з дати народження. Вказана квартира є двокімнатною (а.с.5).
Позивач у вересні 2009 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 та взяла його прізвище (а.с.6). ОСОБА_10 почав проживати у вказаній квартирі з червня 2008 р. та продовжував проживати в ній після реєстрації шлюбу, що не заперечується сторонами.
З 2006 року, після набуття права власності в порядку спадкування на домоволодіння АДРЕСА_2, ОСОБА_8, як спадкоємець та його дружина ОСОБА_7 почали здійснювати в цьому домоволодінні ремонт та проживати в ньому в теплий період, що також не заперечується сторонами.
ОСОБА_9 з 2007 року знаходиться на заробітках в м. Києві та з 2010 р. проходить навчання в Університеті економіки та управління (м. Сімферополь) (а.с.39,19-20).
За твердженням представника відповідачів, підтвердженим також показаннями свідків ОСОБА_12, яка є двоюрідною сестрою ОСОБА_8, та ОСОБА_13, яка працює з 2008 року разом з ОСОБА_7, в березні 2010 р. відповідачі знов переселились з квартири у домоволодіння та продовжують в ньому проживати з огляду на те, що позивач ОСОБА_6 створює перешкоди у переселенні відповідачів до квартири. Вказаний факт підтверджений також перевіркою, що проводилась дільничним інспектором міліції за фактом створення перешкод у серпні 2010 р., за результатами якої було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи (а.с.50-51).
Представником відповідачів також надано розрахункові книжки по оплаті за квартиру, комунальні та інші послуги, послуги водопостачання та каналізації та послуги електропостачання, з яких вбачається, що саме ОСОБА_7 здійснювала оплату вказаних платежів за період з 2008 по 2010 роки включно (а.с.21-38)
За твердженням представника позивача, відповідачі добровільно переїхали з квартири до домоволодіння в 2008 році, втратили інтерес до квартири, не сплачують витрати на утримання квартири та вартість комунальних послуг. На підтвердження вказаних обставин представник позивача надав розрахункові книжки по оплаті за квартиру, комунальні та інші послуги, послуги водопостачання та каналізації та послуги електропостачання, з яких вбачається, що ОСОБА_6 здійснила оплату тільки квартирної плати за період травень-червень 2010 р. та сплатила вартість електроенергії в червні 2010 р., а ОСОБА_7 сплатила вартість водопостачання та каналізації за 2009 рік (а.с.47-49). До показань свідків з боку позивача – ОСОБА_10, який є чоловіком позивача, сусідки ОСОБА_5 та ОСОБА_11, який є другом чоловіка позивача та про все знає тільки зі слів ОСОБА_10, суд відноситься критично з огляду на заінтересованість у результаті вирішення справи з боку ОСОБА_10 та його друга ОСОБА_11, а також з огляду на наявність протиріч у показаннях свідка ОСОБА_5, яка є сусідкою позивача та показала, що не бачила відповідачів вже біля п’ятнадцяти років, що входить в протиріччя з доводами самої позивача та її представника.
Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі склались несприятливі стосунки, через які їх сумісне проживання стало неможливим. Позивач, в період відсутності відповідачів, змінила замки на дверях квартири. Через несприятливі стосунки між позивачем, її чоловіком та відповідачами виник конфлікт, свідками якого стала, зокрема допитана у судовому засіданні ОСОБА_13, що також стало приводом для проведення перевірки органами внутрішніх справ за зверненням ОСОБА_7 Всі ці дії змусили відповідачів продовжувати проживати не в квартирі, де вони зареєстровані, а в будинку, який ОСОБА_8 отримав у спадщину, отже суд дійшов висновку, що відповідачі не добровільно переїхала з вказаної квартири.
Що стосується посилання позивача на те, що відповідачі не сплачували квартирну плату та комунальні послуги, а тільки позивач несе такі витрати, суд зазначає, що ці посилання не знайшли підтвердження у судовому засіданні, більш того, з наданих розрахункових книжок вбачається, що ОСОБА_6 зробила тільки два платежі у травні-червні 2010 р., тобто безпосередньо перед зверненням до суду, а відповідач ОСОБА_7 напроти сплачувала необхідні витрати на протязі 2008-2010 років та продовжує їх сплачувати, тобто відповідачі не втратили інтерес до проживання в цій квартирі та несуть витрати з її утримання. Тобто відповідачі такими діями підтвердили власну зацікавленість у проживанні в цій квартирі.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України зобов'язаний протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Отже, реєстрація місця проживання є обов’язком відповідачів. Місце проживання позивача зі згоди відповідача ОСОБА_7, яка є відповідальним наймачем квартири, було зареєстровано у вказаній квартирі, що не заперечується позивачем. Таким чином, відповідачі, як і позивач користувались житлом на законних підставах.
Згідно зі ст. ст. 71, 72 ЖК УРСР наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилою площею, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» N 2 від 12.04.1985 р. поважністю причин відсутності особи є, зокрема, відсутність внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї.
З матеріалів справи вбачається, що не проживання відповідачів зумовлена поведінкою позивача, яка створила перешкоди для відповідачів в користуванні житлом. За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_6 – відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АР Крим через Керченський міський суд АР Крим протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складений 13 жовтня 2010 р.
Суддя О. Я. Цветков