донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.08.2006 р. справа №29/151пд
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Величко Н.Л. |
суддів | Агапова О.Л., Мирошниченка С.В., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Ковальчук Д.М. - за довір., |
від відповідача-1: від відповідача-2: | не з"явилися, не з"явилися, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 20.07.2006 року |
по справі | №29/151пд ((суддя Гаврищук Т.Г.) |
за позовом | Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька |
до | 1-Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай" м.Донецьк 2-Приватного малого підприємства "Союз" м. Донецьк |
про | визнання угоди недійсною |
1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.
30.05.06р. Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Скай” м. Донецьк (далі - Відповідач –1) та Приватного підприємства „Союз” м. Донецьк (далі Відповідач –2) про визнання недійсною угоди купівлі –продажу, укладеної між відповідачами 10.12.03р. та зобов’язання відповідача –1 повернути відповідачу –2 грошові кошти в сумі 15 000грн. та стягнення з відповідача –2 товару на загальну суму 15 000грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.05.06р. порушене провадження у справі за норами ГПК України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.07.06р.(з врахуванням ухвали від 27.07.06р., якою в порядку ст. 89 ГПК України виправлено описку в даті прийняття рішення у справі) (Суддя Гаврищук Т.Г.) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Загальний строк розгляду справи склав один місяць двадцять днів.
2. Підстави з яких порушене питання про перегляд рішення.
Позивач з рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду через неправильне застосування норм процесуального права.
Апеляційну скаргу заявник обґрунтовує тим, що господарським судом порушені норми ст. 35 ГПК України, оскільки суд не прийняв до уваги вирок Кіровського районного суду м. Донецька від 12.01.05р. по звинуваченню Кисельова С.А. та Карих О.В. у скоєні злочину, передбаченого ст.205 с.1 КК України. Наведеним вироком встановлено, що у вересні - жовтні 2002р. Кисельов С.А. діючи умисно з гр.. Карих О.В. з метою здійснення незаконної підприємницької діяльності заснували підприємство ТОВ „Скай” на підставних осіб –Серебрянського С.Н. та Корякіна О.О. (які в установчих документах зазначені як засновники товариства). Тобто вироком встановлений факт здійснення державної реєстрації підприємства на підставних осіб.
Також заявник посилається на п.19 Роз’яснень ВГСУ від 12.03.1999р. № 02-5/111 „Про деякі питання вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” та вважає, що встановлення факту здійснення реєстрації підприємства на підставу особу –засновника є підставою для визнання угоди недійсною в порядку ст. 49 ЦК УРСР незалежно від часу її укладення. При цьому позивач стверджує, що немає необхідності доказувати наявність умислу у посадової особи ТОВ „Скай” на укладення саме спірної угоди.
Позивач вважає, що при укладанні спірної угоди мав місце умисел з боку ТОВ „Скай” , що виражається в наступному: посадові особи підприємства діяли з метою, суперечної інтересам держави і суспільства, виступали в якості засновників за винагороду, не мали наміру займатися підприємницькою діяльністю, підприємство не знаходиться за юридичною адресою та в неповному обсязі декларувало свої доходи.
Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не надали, в засідання суду не з’явилися (до апеляційного суду повернулися конверти з ухвалою про порушення апеляційного провадження з довідкою пошти про те, що зазначені підприємства за адресами не знаходяться).
3. Як встановлено судом першої інстанції та визнається позивачем у справі:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Скай” (Продавець) та Приватним підприємством „Союз” (Покупець) були укладені угоди купівлі –продажу товару, здійснення яких підтверджено: накладною № 35 від 10.12.2003р., податковою накладною № 35 від 10.12.2003р. на суму 4 447,10грн., у т.ч. ПДВ –741,18грн., накладною № 36 від 10.12.2003р., податковою накладною № 36 від 10.12.2003р. на суму 5 660грн., у т.ч. ПДВ –943, 33грн., накладною № 37 від 10.12.2003р., податковою накладною № 37 від 10.12.2003р. на суму 4 892,90грн., у т.ч. ПДВ –815, 48грн.. Всього на загальну суму 15 000грн. Отриманий від продавця товар сплачений покупцем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 67 від 10.12.2003р. (а.с.6).
4. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:
Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР (1963 року) (який діяв на час укладення спірної угоди) якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Таким чином, для застосування вимог даної статті слід встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що сторона (або сторони), укладаючи угоду, завідомо діяла з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Наявність умислу у сторін чи однієї сторони угоди означає, що вони (вона), виходячи із обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. При цьому, достатньо умислу у однієї сторони на укладення угоди і настання відповідних наслідків її виконання.
Позивач в апеляційній скарзі посилається на вирок Кіровського районного суду м. Донецька від 12.01.2005р. та стверджує, що цей вирок є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з підстав, передбачених ч.3 ст. 35 ГПК України, оскільки підтверджує наявність умислу з боку відповідача –1 на укладання спірної угоди з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.
В матеріалах справи наявний вирок Кіровського районного суду м. Донецька від 12.01.2005р., яким встановлено, що Кисельовим С.О. та Карих О.В. навмисно по попередній згоді з групою осіб з метою прикриття незаконної діяльності, яка не відповідає засновницьким документам та пов’язаної із здійсненням фіктивних безтоварних операцій, що направлені на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів було створено Товариство з обмеженою відповідальністю „Скай”. Статут та установчий договір ТОВ „Скай” оформлено на підставних осіб – Серебрянського С.М. та Корякіна А.А., які виступали засновниками підприємства, а Серебрянський С.М. ще як директор. У вересні 2002року з метою реалізації свого злочинного наміру спрямованого на фіктивне підприємництво, надали дані статутні документи до органів, які здійснюють державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, взяття на податковий облік.
Відповідно до ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Яв вбачається з вироку в ньому йдеться про намір засновників підприємства ТОВ „ Скай” здійснювати незаконну діяльність пов’язану із здійсненням фіктивних безтоварних операцій, у вироку не встановлені фактичні обставини щодо здійснення обвинувачуваними особами конкретних безтоварних операцій,тому суд обґрунтовано зробив висновок про те, що цим вироком не встановлені обставини, які мають значення для цієї справи ,оскільки в даній справі наявні докази , які підтверджують факт реального виконання спірної угоди купівлі - продажу запчастин і ця обставина не оспорюється податковим органом.
Крім того, в матеріалах справи є рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 17.06.2005р. (набрало законної сили 04.08.05р.) (а.с. 34-35), яким встановлено, що ТОВ „Скай” було зареєстроване на підставі правдивих даних про засновників, директора, мету та види діяльності, на підставі доброго волевиявлення власників з метою отримання прибутку в інтересах держави та суспільства, без порушень діючого законодавства.
У відповідності до частини 4 статті 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, також є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а господарський суд повинен виходити з принципу змагальності процесу та належності і допустимості доказів.
Судова колегія вважає, що позивачем не доведено наявності умислу з боку відповідача - 1 в розумінні ст. 49 Цивільного кодексу УРСР на укладання спірної угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, а за таких підстав судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105 ГПК, - суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Донецької області від 20.07.2006р. у справі № 29/151пд залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька без задоволення.
Головуючий Величко Н.Л.
Судді: Агапов О.Л.
Мирошниченко С.В.
Надруковано 6 примірників:
1 –у справу;
1 –позивачу;
2 –відповідачам;
1 –господарському суду;
1 –апеляційному суду.