Справа  2-681/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

06 жовтня 2010 року         м.Снігурівка

            Снігурівський районний суд  Миколаївської області  у складі головуючого

 судді -  Яворської Н.І.

 при секретарі – Себестьянській І.П.

 За участю позивача -  Шені шевського Й.І.

Представника управління пенсійного фонду – Опанасенка О.В.

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка  цивільну  

 справу  за позовом  ОСОБА_4 до Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області про визнання рішення про відмову в призначенні пенсії в зв’язку із втратою годувальника неправомірним та  зобов’язання призначити пенсію

В С Т А Н О В И В:

    1 4 вересня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання рішення  № 12 від 01.07.2010 року пенсійного фонду у     Снігурівському районі  щодо відмови йому в нарахуванні пенсії по втраті годувальника  неправомірним  та зобов’язати відповідача  призначити таку.

    Свої вимоги позивач мотивує тим,  що в 1984 році помер його батько ОСОБА_3, і він як інвалід з дитинства має право на отримання пенсії по втраті годувальника. Проте, звернувшись до  управління пенсійного фонду у Снігурівському районі з приводу призначення зазначеної пенсії отримав відмову за недоведеності часу настання інвалідності. Натомість, пенсійним фондом не взято до уваги те, що не проходив службу в армії саме з причин інвалідності, та необґрунтовано не враховано довідку до акта огляду МСЕК , в якій зазначено причину інвалідності з дитинства.

    В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, суду показав, що є 1938 року народження, в післявоєнні роки не звертали уваги на документи які б стверджували інвалідність, до роботи залучали незалежно від фізичних вад,  насправді з дитинства є інвалідом , офіційно в медичні установи звернувся в 1966 році, коли досяг 28 річного віку. Наразі за Законом України має право після смерті батька на отримання пенсії, як  по втраті годувальника. В призначенні такої  йому відмовлено, оскільки в довідках МСЕК та висновках про час настання інвалідності від  08 травня  та 05 червня 2009 року зазначено інвалідність у 28 річному віці. Але , 08.09.2009 року Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду  скасовано висновок обласної медико-соціальної  експертної комісії про час настання інвалідності, тому захищаючи своє право на справедливе пенсійне забезпечення просить рішення пенсійного фонду у Снігурівському районі  № 12 від 01.07.2010 року  про відмову в призначенні пенсії в зв’язку із втратою годувальника неправомірним та  зобов’язати відповідача призначити пенсію.

    Представник відповідача позов не визнав посилаючись на те, що відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію в разі втрати годувальника  мають діти померлого годувальника, які  стали інвалідами  до досягнення 18 років, а ОСОБА_4 не надано  стверджувальних доказів які б свідчили про його інвалідність з дитинства в  позові просив відмовити.

    При вирішенні спору суд керується  ст.15 ЦПК України (2004 року)  із змінами передбаченими  Законом № 1691-У1 від 18 лютого 2010 року, яка є чинною згідно Прикінцевих та  перехідних положень цивільно – процесуального Кодексу України  від 07.07.2010 року, та главою 31- А ЦПК України 1963 року, які  регулюють  дані правовідносини  до 01.01.2011 року.

    Суд, заслухавши сторони, свідків ОСОБА_5 та  ОСОБА_6, дослідивши докази  у справі дійшов наступного.

    Згідно актового запису №17  від 29.10.1984 року  ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16)

    З свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_3 був батьком позивача (а.с.17)

Допитані як свідки в судовому засіданні ОСОБА_5 та  ОСОБА_6, суду показали, що знають позивача з малолітнього віку, останній постійно мав вади ноги, пересувався з ціпком,  був післявоєнний період, на роботу приймали всіх не звертаючи уваги на хвороби.

    У суду немає підстав ставити під сумнів показання свідків, вони не є зацікавленими в прийнятті рішення.

    Згідно ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію в разі втрати годувальника  мають діти померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо  стали інвалідами  до досягнення 18 років.

     Судом встановлено і сторонами не оспорюється, що  ОСОБА_4 в червні 2010 року, як інвалід дитинства  звернувся  із заявою до пенсійного фонду в Снігурівському районі про призначення йому пенсії по втраті годувальника.

     01.07.2010 року  комісією з питань призначення та виплати пенсій та допомоги при УПФУ в Снігурівському районі, позивачу в призначенні пенсії відмовлено із зазначенням причини , що ОСОБА_4 вперше  був визнаний інвалідом у віці 28 років (а.с.6)

    Оцінюючи в сукупності пояснення позивача, представника відповідача, свідків - які підтвердили інвалідність ОСОБА_4 з дитинства, суд вважає позов підлягаючим задоволенню.

    При цьому суд не погоджується з доводом відповідача про те, що ОСОБА_4 не довів про настання інвалідності в дитинстві, оскільки з довідки  до акта огляду МСЕК (а.с.10) вбачається, що при повторному огляді  ОСОБА_4 йому було встановлено інвалідність з дитинства. Ця довідка відповідачем не спростована.

    Суд критично відноситься до посилання відповідача на  висновки про час настання інвалідності ОСОБА_4 ( а.с. 7,8) , висновки є ідентичними з чим погодився і представник  відповідача,  Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.09.2009 року висновок Обласної медико-соціальної експертної комісії про час настання інвалідності від 05.06.2009 року є скасованим , при такому перший  втрачає силу (а.с.11-13).

    З оглянутої медичної картки в судовому засіданні вбачається, що в 1966 році лікарями  зроблено запис про інвалідність ОСОБА_4 з дитинства.

    Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається , як на підставу своїх вимог і заперечень.    

    Стороною відповідача не надано доказів правомірності прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії Шені шевському і в суді таких не добуто.

    Враховуючи конкретні обставини справи, а саме,  позивач 1938 року народження, у 18 річному віці  комісією  при Снігурівському райвійськкоматі був визнаний  не придатним до військової служби  (а.с.15) принцип законності та справедливості, в даному випадку суд знаходить, що порушено право позивача на призначення пенсії  по втраті годувальника і до цього часу не поновлено.

Керуючись ст.ст. 10, 15 ч.1 п.2, 60, 213-215  ЦПК України,  суд  

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати рішення Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі  Миколаївської області від 01.07.2010 №12   про відмову ОСОБА_4 в призначенні пенсії у зв’язку із втратою годувальника - неправомірним.  

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі  Миколаївської області  призначити  ОСОБА_4   пенсію в зв’язку із втратою годувальника.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в порядку визначеному ст. 294 ЦПК України.

Суддя