АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці 07 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Станковської Г.А.
Суддів Тарбинського В.Г.
Дембіцької О.О.
за участю прокурора Хомицької Т.Б.
та адвоката ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією старшого прокурора відділу нагляду прокуратури Чернівецької області Долотко М.М. на постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 01 жовтня 2010 року,
якою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та мешканця с. Мигове Вижницького району Чернівецької області, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, працюючий ПП, раніше не судимого, обрана міра запобіжного заходу – у вигляді застави в сумі 17000 гривень.
04.08.2008 року СУ УМВС України в Чернівецькій області відносно ОСОБА_4 порушена кримінальна справа №Ю-080257 за ст. 296 ч.3 КК України, а 28.08.2008 року дії обвинуваченого ОСОБА_4 були перекваліфіковані з ст. 296 ч.3 на ст. 296 ч.4 КК України.
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 1 липня 2008 року приблизно о 18 год. 30 хв. рухаючись на автомобілі «ВМВ-740» д.н. НОМЕР_1 по вул. Головній в м. Чернівці в напрямку до Проспекту Незалежності, на проїжджій частині між буд. №212-А та автостоянкою «Електронмаш», що біля буд. №265-А по зазначеній вулиці, неподалік від зупинки громадського транспорту, де знаходилися громадяни в очікуванні громадського транспорту, обігнавши автомобіль «Део Ланос» д.н. НОМЕР_2, яким
Справа № 10-222/2010 р. Головуючий в І інстанції
Категорія ст. 296 ч.4 Войтун О.Б.
КК України Доповідач Станковська Г.А.
керував гр. ОСОБА_6, перекрив проїжджу частину вказаному автомобілю, внаслідок чого ОСОБА_6 був змушений зупинити свій автомобіль. Після чого, ОСОБА_4 з хуліганських спонукань, безпричинно, ігноруючи факт знаходження в громадському місці, ігноруючи правила поведінки та норми моралі загальноприйняті в суспільстві, грубо порушуючи
громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, вийшов з автомобіля, підбіг до автомобіля «Део Ланос» д.н. НОМЕР_2, де через приспущено скло у водійських дверях безпричинно став наносити удари кулаками рук ОСОБА_6 та ногами по вказаному автомобілю. Після чого витяг останнього з автомобіля, повалив з ніг та став наносити ногами удари по тілу, при цьому незважаючи на втручання громадянина, який намагався відтягти ОСОБА_4 від лежачого ОСОБА_6, тим самим припинити його хуліганські дії. ОСОБА_4 опирався та все одно продовжував наносити удари по тілу ОСОБА_6, а коли ОСОБА_6 вирвався та намагався на автомобілі втекти від ОСОБА_4, то останній знову наздогнав його на своєму авто, перекрив проїжджу частину вул. Головної, дістав пістолет «Форт – 12 р», з якого здійснив 4 постріли по автомобілю «Део Ланос» д.н. НОМЕР_2, в якому знаходився ОСОБА_6, після чого з місця події зник.
В апеляції прокурор Долотко М.М. просить постанову суду скасувати, посилаючись на те, що вона не ґрунтується на законі, оскільки суд всупереч вимогам ст.ст. 148, 150 КПК України не врахував в повній мірі те, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, свою вину у його вчиненні не визнав та тривалий час переховувався від органу досудового слідства.
Крім того, зазначає, що вчинення ОСОБА_4 вказаного злочину із застосуванням вогнепальної зброї свідчать про його підвищену суспільну небезпеку і його позитивні характеристики як особи, взяті судом за основу, цьому не завадили.
Просить постанову районного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав свої апеляційні вимоги, адвоката ОСОБА_2 який захищає інтереси ОСОБА_4 та ОСОБА_4, які просили постанову суду залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення, перевіривши матеріали справи, вислухавши слідчого Беребенюка М.В. та обговоривши доводи наведені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 148 та 150 КПК України при обранні запобіжного заходу враховується наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність, а також враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи порушивши проти ОСОБА_4 04.08.2008 року кримінальну справу за ст. 296 ч.3 КК України, слідчий 28.08.2008 року виніс постанову про перекваліфікацію його дій з ч.3 на ч.4 ст. 296 КК України. Постанова про притягнення ОСОБА_4 як обвинуваченого за ст. 296 ч.4 КК України слідчим винесена ще 26.08.2008 року, яка не була оголошена обвинуваченому і він з нею не був ознайомлений.
28.08.2008 року слідчим винесено постанову про розшук обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі двох рапортів працівників міліції від 23.08.2008 р. та 25.08.2008 року, що ОСОБА_4 в с. Мигове не проживає останні 3 місяці. В цей же день слідчий звернувся до суду з поданням про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 – взяття під варту. Тому суд розглянувши 29.08.2008 року подання слідчого про обрання запобіжного заходу виніс постанову про затримання ОСОБА_4 з подальшою його доставкою до Першотравневого райсуду м. Чернівці.
16.09.2008 року попереднє слідство по справі було зупинено і відновлено тільки 30.09.2010 року, коли сам ОСОБА_4 добровільно з'явився в слідчі органи. Данні про те, що виконувалися розшукові заходи в матеріалах справи відсутні.
Отже, розглянувши 1.10.2010 року подання слідчого від 28.08.2008 року про обрання запобіжного заходу, суд прийшов до правильного висновку, що взяття під варту застосовується коли є в наявності достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі може скритися від слідства та суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини по справі або продовжувати свою злочинну діяльність.
Враховуючи, що обвинувачення було пред'явлено ОСОБА_4 тільки 30.09.2010 року, коли він добровільно з'явився до слідчих органів, коли випадково дізнався про порушену відносно нього кримінальну справу і це підтверджується наявними протоколами про ознайомлення з постановами від 30.09.2010 року, а також те, що відсутні будь-які відомості про ухилення ОСОБА_4 від слідства, колегія суддів приходить до висновку, що районний суд правильно оцінив попередньо зібрані докази, тяжкість злочину, дані про особу в тому числі і ті, на які посилався апелянт, а також те, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та роботи, виключно позитивно характеризується, має на утриманні двох малолітніх дітей 2004 та 2008 року народження. Обвинувачення йому вже пред’явлено, оскільки він був затриманий, а тому не зможе ухилитись від слідства та виконання процесуальних рішень, чинити перешкоди у встановленні істини в справі. Крім того, суду не надано жодного доказу того, що обвинувачений перебуваючи на волі може продовжити злочинну діяльність, вплинути на хід розслідування справи, переховуватися від слідства та суду. В забезпечення належної поведінки, виконання зобов’язання не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого та суду, явки за викликом до органів досудового слідства та суду по справі внесено заставу в сумі 17000 грн., а тому відсутні підстави для обрання ОСОБА_4 міри запобіжного заходу – у вигляді утримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст. 154-1 КПК України застава, як вид запобіжного заходу, обирається з метою забезпечення належної поведінки, виконання зобов’язання не відлучатися із зареєстрованого місця проживання чи перебування або місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого чи суду, явки за викликом до органу розслідування і суду особи, щодо якої застосовано запобіжний захід.
Судова колегія вважає, що постанова судді про міру запобіжного заходу ОСОБА_4 є законною і обґрунтованою, суддею правильно застосований щодо нього запобіжний захід у вигляді застави, а тому постанова скасуванню не підлягає. Доводи апелянта безпідставні і їх слід відхилити.
Керуючись ст.ст. 148, 150, 155, 165-1, 165-2, 365, 366, 382 КПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію старшого прокурора відділу нагляду прокуратури Чернівецької області Долотко М.М. залишити без задоволення, а постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 01 жовтня 2010 року, якою щодо ОСОБА_4 , обрано міру запобіжного заходу – заставу в сумі 17000 гривень - без змін.
Головуючий: Г.А. Станковська
Судді: В.Г. Тарбинський
О.О. Дембіцька