№ 2-380/2009 рік

Р І Ш Е Н Н Я  

І м е н е м    У к р а ї н и              

17 грудня 2009  року                                                   м. Болехів    

Болехівський  міський суд  Івано-Франківської області в складі:      

головуючого – судді  Поляниці М.М.

              секретаря судового засідання  Кондрат В.М.                                  

за участю     позивачки  ОСОБА_1

                       відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_2   “Про визнання права власності на будинковолодіння”, -

в с т а н о в и в :

 ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним, що її бабусі ОСОБА_3 належав житловий будинок в АДРЕСА_1, в якому проживала. За життя бабуся  склала заповіт, за яким  заповіла  все майно їй, оскільки  вона часто  до неї приїжджала, допомагала  у веденні їй господарства, обробляла  їй город. ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_3 померла. Зразу ж  після її смерті вона стала  користуватися її ділянкою, доглядає за будинком та підремонтувала  його. В даний час вирішила оформити спадщину, однак не змогла у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок. Просить постановити рішення, яким визнати за нею право власності на будинковолодіння.

В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві уточнивши, що   будинок побудувала бабця, однак правоустановчі документи не виготовила. Відповідачка по справі її мати на спадкове майно не претендує. Просить визнати право власності на все будинковолодіння.

Відповідачка позов визнала, зазначивши, що позивачка є її дочкою і спадкодавець  заповіла онуці все своє майно. Не заперечує проти визнання права власності на зазначене будинковолодіння за ОСОБА_1

Суд, вислухавши пояснення сторін дослідивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

 Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається  іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається  іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Місцем відкриття спадщини та часом відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.ст. 17,525,526 ЦК України в редакції 1963 року. Нормами статті 527 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця. Згідно ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

У відповідності до ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року)  для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Статтею 549 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Нормами ст. 533 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємець за законом чи заповітом вправі відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

 Згідно ст. 534 зазначеного Кодексу кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 з наступними змінами реєстрації права власності на нерухоме майно здійснюється на праві правовстановлюючих документів. Одними з таких документів є   рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

   Судом встановлено, що зазначений будинок належав на праві власності ОСОБА_3, що підтверджується довідкою виконкому Тисівської сільської ради, Болехівської міської ради від 10.12.2009 року за №1891 (а.с.11) З даної довідки вбачається, що згідно записів  у погосподарській  книзі №9 за  2000-2005 роки  ОСОБА_3 –бабуся   позивачки  дійсно проживала  одна та була зареєстрована  у власному житловому будинку по АДРЕСА_1 до дня смерті.  Технічним паспортом на дане будинковолодіння стверджується, що його вартість становить 15500грн. (а.с.5-10). Смерть ОСОБА_3 підтверджується фотокопією свідоцтва про смерть (а.с.4). З оглянутого в судовому засіданні заповіту встановлено, що ОСОБА_3 заповіла все свої майно позивачці по справі.

  Протягом строку встановленого ст.533 ЦК України (в редакції 1963 року) позивачка не заявила про відмову від спадщини. Під час розгляду справи встановлено, що прийняти спадщину у встановленому законом порядку позивачка не має можливості оскільки відсутні правоустановчі документи на зазначений будинок.

 За таких обставин суд приходить до висновку, що за ОСОБА_1. слід визнати право власності на будинковолодіння, що розташоване по АДРЕСА_1

На підставі наведеного, ст.ст.368, 386,392,1268, 1270 ЦК України, ст.ст.3,4 ЦПК України та керуючись ст.ст.  213,214,215  ЦПК України, суд,-

в с т а н о в и в :

Позов задоволити.  

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 а саме: житловий будинок (літера А) загальною площею 51.7 м2., вбиральню (літера Б), загальною вартістю 15500 ( п’ятнадцять  тисяч п»ятсот ) грн..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції.

                                        Суддя                     М.М. Поляниця