Справа № 2-318/2010 рік

            РІШЕННЯ

              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 жовтня 2010 року                                           Криворізький районний суд

                                                                               Дніпропетровської області

у складі:

- головуючого судді                                            Бондарчука Г.Д.                              

 при секретарі                                                      Ференц І.З.

 - за участю:

 представника позивача:                         ОСОБА_1

        відповідача                                       ОСОБА_2                            

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3  до ОСОБА_2 про визнання  нерухомого майна  спільною сумісною власністю, визначення часток у спільній сумісній власності і  визнання права власності на частину  нерухомого майна,-

      В С Т А Н О В И В:

       Позивач  ОСОБА_3 звернулась з вказаною позовною заявою в якій зазначила, що  8 серпня 1992 року  зареєструвала шлюб з відповідачем  про що було зроблено відповідний запис  в  книзі реєстрації шлюбів.

       В період сумісного проживання  вони  за  власні кошти  побудували домоволодіння АДРЕСА_1. Документально будинок був оформлений на її чоловіка в 2008 році. У вказаному будинку вона зареєстрована про що свідчить відмітка в її паспорті.

       22 вересня 2009 року шлюб з відповідачем був розірваний.

       З того часу вона мешкає в своїх батьків, відповідач заперечує про належність цього будинку  на праві  спільної сумісної власності.

        Відповідно до ст. 372 ЦК України та ст. 70 ч. 1  СК України  у разі поділу майна, що є  у спільній сумісній власності, вважається, що  частки співвласників  у праві спільної сумісної власності  є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

        Частиною 3 ст. 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування  тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає  його частці у праві спільної  часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

    У відповідності  до  вимог ст. 370 ЦК України  співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є спільній сумісній  власності. У разі виділу частки із майна, що є спільній  сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ним и або законом.

    Для реалізації свого законного права про виділ  у натурі майна, що є у спільній сумісній власності потрібна згода  іншого співвласника домоволодіння, яким є відповідач по справі.

    На день подачі позову вона не має можливості визначити вартість нерухомого майна, яке може бути виділене в натурі. Для цього також потрібно провести судову  будівельно-технічну експертизу для проведення якої вона заявить клопотання в попередньому судовому засіданні.

    Просить постановити рішення, яким  визнати домоволодіння АДРЕСА_1  спільною сумісною власністю, визначити частки в спільній  сумісній власності: домоволодіння АДРЕСА_1 їй 2/3 частки з урахуванням того, що з нею проживають діти, а відповідачу 1/3 частину будинку, виділивши їй 2/3  частини цього будинку, а відповідачу 1/3 частину будинку, визнавши  за нею право власності на 2/3 частини будинку.

    В судовому засіданні  представник позивача  вимоги позивача підтримав і наполягав на їх задоволенні.

    Відповідач  вимоги позивача визнав частково і не заперечував про визнання за позивачем  частини будинку, що складає  Ѕ  частину.

    Суд вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові  матеріали справи приходить до висновку, що  вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

    Як  вбачається із матеріалів справи і підтверджено матеріалами справи позивач  ОСОБА_3 і відповідач  ОСОБА_2  перебували в зареєстрованому  шлюбі, який  розірваний за рішенням суду  і його розірвання зареєстровано за актовим записом № 56 від 22 вересня 2009 року. (а.с. 9).

Відповідно до  ксерокопії зведеного акту  оцінки вартості будівельних споруд наданого комунальним підприємством  Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» домоволодіння АДРЕСА_1 значиться за ОСОБА_2 Будь яких інших документів, які б свідчили про належність  вищезазначеного майна певній особі  матеріали справи не містять.

    Як пояснив  відповідач-ОСОБА_2  вищезазначене домоволодіння було побудовано  на місці   старого будинку без відповідного дозволу і  проектної документації і  на даний час  право власності на  дане домоволодіння оформляється відповідно до діючого законодавства.

    Таким чином суд дійшов до висновку, що домоволодіння АДРЕСА_1 є самочинним  і тому відповідно  до частини 2 ст. 376  ЦК України  особа, яка здійснила або здійснює  самочинне будівництво  нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

    Згідно до  ч. 2  ст. 331 ЦК України, якщо право власності  на нерухоме майно  відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності  виникає  з моменту  державної реєстрації.

Будь – яких доказів того, що домоволодіння  АДРЕСА_1 було в встановленому  законом порядку  зареєстровано в  комунальному підприємстві  Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке  бюро технічної інвентаризації»  позивачем не  надано і  фактично визнано.

        Не надано позивачем будь-яких доказів  виділення  земельної ділянки під забудову та її державної реєстрації, як того вимагає   ст. 125  ЗК України в якій зазначено, що  право власності або користування  земельною ділянкою виникає після отримання  власником або користувачем  документа, який  посвідчує його право і його державну реєстрацію.

Крім того позивачем не надано  доказів, які б свідчили, що земельна ділянка для обслуговування житлового будинку належним чином оформлена і  були встановлені  межі  в натурі (на місцевості). За відсутності  цих умов  користування цією земельною ділянкою заборонено.

Оскільки ні одна  із сторін у встановленому законом порядку не набула  права власності на будинок і він є самочинним будівництвом тому  поділу  не підлягає і в позові необхідно відмовити.

На підставі ст. 331, 376 ЦК України, ст.. 125 ЗК України  та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, , 209, 212-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

        В задоволенні позову  ОСОБА_3  до ОСОБА_2 про визнання  нерухомого майна  спільною сумісною власністю, визначення часток у спільній сумісній власності і  визнання права власності на частину  нерухомого майна, –  відмовити.

        Рішення може бути оскаржене в Дніпропетровський апеляційний суд протягом десяти днів  з дня його проголошення .

Суддя: