ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2010 р. № 29/456-09
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:
суддів:Кочерової Н.О.
Студенця В.І.,
Черкащенка М.М.
за участю представників
сторін позивача –ОСОБА_4;
відповідача –ОСОБА_5, ОСОБА_6;
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7
на постановуХарківського апеляційного господарського суду
від21.06.2010
у справі№ 29/456-09 господарського суду Харківської області
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_7
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_8
про виселення
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 (далі –ФОП ОСОБА_7) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 (далі –ФОП ОСОБА_8) про виселення з нежитлового приміщення кафе їдальні (літ. "А") загальною площею 1 346, 4 кв.м. по АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_7 на праві приватної власності.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2009 порушено провадження у справі № 29/456-09 за позовом ФОП ОСОБА_7 до ФОП ОСОБА_8 про виселення.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Тихий П.В.) від 26.03.2010 позов задоволено повністю. Суд виселив ФОП ОСОБА_8 з нежитлового приміщення кафе-їдальні (літ. "А") загальною площею 1 346, 4 кв.м. по АДРЕСА_1.
Рішення суду мотивоване тим, що ФОП ОСОБА_8 мав права та обов'язки орендаря за договором оренди державного майна № 17 від 01.09.2003 до закінчення строку його дії –31.08.2008, а матеріали справи не містять доказів подовження позивачем та відповідачем строку дії вказаного договору, отже на момент звернення до суду з позовом про виселення договір оренди державного майна № 17 від 01.09.2003 не може бути визнаний правовою підставою знаходження відповідача у належному позивачу приміщенні через закінчення строку його дії.
При цьому, договір оренди від 25.10.2007, підписаний між ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_7, судом також не визнано належною правовою підставою для перебування відповідача у спірному приміщенні, оскільки встановлено, що він є неукладеним.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., судді Афанасьєв В.В., Шевель О.В.) від 21.06.2010 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_8 задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2010 у справі № 29/456-09 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.
Постанова суду мотивована тим, що оскільки договір № 17 від 01.09.2003 не містить умови про припинення дії договору оренди достроково у зв'язку із зміною власника приміщення, а новий власник (позивач) з вимогою про припинення договору оренди до відповідача не звертався, то він вважається пролонгованим на наступні 5 років.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду, ФОП ОСОБА_7 подав касаційну скаргу, в якій просить постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2010.
У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_7 посилається на те, що з моменту підписання договору оренди від 25.10.2007 сторони фактично відмовились від виконання договору оренди державного майна № 17 від 01.09.2003, при цьому, договір від 25.10.2007 є неукладеним, оскільки сторони не дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору. Тому, на момент звернення до суду з позовною заявою, відповідач не мав жодних правових підстав знаходження у належному позивачеві приміщенні.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.09.2010 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 30.09.2010.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.09.2010 розгляд справи відкладено на 07.10.2010.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи між Куп'янським державним виробничо-комерційним підприємством (орендодавець) та ФОП ОСОБА_8 (орендар) 01.09.2003 укладено договір оренди державного майна № 17, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно –частину кафе-їдальні, площею 829, 1 кв.м., розміщене за адресою АДРЕСА_1 на другому поверсі двоповерхової будівлі.
Відповідно до п. 11.1 договору оренди державного майна № 17 його укладено строком на 5 років з 01.09.2003 по 01.08.2008.
Також господарськими судами встановлено, що між Південним торгівельно-виробничим державним підприємством "Желдорресторан" в особі керуючого санацією ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_7 25.09.2007 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі кафе-їдальні (літ. "А") загальною площею 1 346, 4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до договору купівлі-продажу ФОП ОСОБА_7 25.09.2007 за актом прийому-передачі нежитлової будівлі прийняв від продавця нежитлову будівлю кафе-їдальні.
Згідно з витягом № 16410504 від 25.10.2007 про реєстрацію права власності на нерухоме майно право приватної власності на нежитлову будівлю кафе-їдальню по АДРЕСА_1 Куп’янським бюро технічної інвентаризації зареєстровано за ФОП ОСОБА_7 та оформлено новий технічний паспорт на вказану нежитлову будівлю.
Між ФОП ОСОБА_7 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_8 (орендар) 25.10.2007 підписано договір оренди приміщення, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення торгівельною площею 829, 1 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, 2 поверх.
Згідно з п. 4.1 договору він діє з моменту здійснення торгівельної діяльності орендарем до 25.10.2012.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ч. 3 ст. 640 ЦК України зазначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 793 ЦК України).
Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації (ст. 794 ЦК України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір Між ФОП ОСОБА_7 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_8 (орендар) 25.10.2007 є неукладеним, оскільки всупереч наведених вимог цивільного законодавства сторонами не було погоджено істотних умов договору, зокрема умови про предмет, так як згідно із технічним паспортом будівлі кафе-їдальні по АДРЕСА_1 площа 2-го поверху становить 680, 5 кв.м. (основна площа –633, 9 кв.м., допоміжна –46, 6 кв.м.), а згідно з договором оренди від 25.10.2007 в оренду передано нежиле приміщення на другому поверсі торгівельною площею 829, 1 кв.м.
Окрім того, договір оренди приміщення від 25.10.2007 не був нотаріально посвідчений та не пройшов державну реєстрацію.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позов також дійшов висновку, що договір оренди державного майна № 17 від 01.09.2003 не може бути визнаний правовою підставою знаходження відповідача у належному позивачеві приміщенні через закінчення строку його дії.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що факт передачі об'єкту оренди за договором № 17 від 01.09.2003 підтверджується актом приймання-передачі.
Також судом встановлено, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов на момент укладення.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об'єкта договір оренди припиняється.
У договорі № 17 від 01.09.2003 відсутня умова про його припинення у зв'язку з відчуженням власником об'єкта оренди.
Пунктом 11.1 договору № 17 передбачено, що його укладено строком на 5 років з 01.09.2003 по 01.08.2008.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 11.5 договору).
У ст. 764 ЦК України визначено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази звернення нового власника орендованого приміщення –ФОП ОСОБА_7, з вимогою про припинення договору оренди, а отже договір оренди № 17 від 01.09.2003 був пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для виселення ФОП ОСОБА_8 з орендованого ним приміщення, власником якого є ФОП ОСОБА_7, а отже й для задоволення позову.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.
Доводи, наведені ФОП ОСОБА_7 в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані й такі, що не спростовують висновків суду.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 у справі № 29/456-09 –без змін.
Головуючий - суддя Кочерова Н.О.
Судді: Студенець В.І.
Черкащенко М.М.