Справа № 22- 4399 /10 Головуючий у 1-й інстанції –
Кулікова С.В.
Доповідач – Слюсар Т.А.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 серпня 2010р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Корчевного Г.В.
при секретарі: Кухленко Д.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25.01.2010р. в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення судових витрат.
Колегія суддів,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25.01.2010р. позов ОСОБА_3 задоволено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4266грн.56коп.,а також судові витрати, понесені при розгляді даної справи - 51грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 4832грн.45коп. інших витрат по справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, порушення норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом, у грудні 2008р. ОСОБА_2 звернулася у Дніпровський районний суд м. Києва в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю з ОСОБА_3. Свою заяву обґрунтовувала необхідністю вирішення майнового спору, який виник з останнім, про поділ спільного майна.
Ухвалою того ж суду від 08.04.2009р. заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду та роз’яснено їй право на звернення до суду з позовом на загальних підставах, остільки матеріали справи свідчили про наявність спору про право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Зі справи вбачається, що у провадженні районного суду з 10.02.2009р. перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину квартири та визнання договору оренди недійсним.
Таким чином факт, про встановлення якого в окремому провадженні просила встановити заявниця, підлягав доведенню при розгляді справи за її позовом, порушеної в порядку позовного провадження, у зв’язку з чим і було залишено подану по справі заяву без розгляду.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення судових витрат, ОСОБА_3 обґрунтовував свої вимоги тим, що поніс він їх через необґрунтовані дії ОСОБА_2, яка замість пред’явлення позову, звернулася до суду з заявою про встановлення факту.
Просив задовольнити позов на підставі положень ч.3 ст.89 ЦПК України, якою визначено, що … у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_2 посилався не лише на відсутність доказів понесених по справі витрат, а й безпідставність позову через недоведеність протиправності, необгрунтованості дій відповідачки.
Районний суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, неправильно застосував норми процесуального права, не звернув увагу на зміст позову, його предмет та підстави, не дав оцінку запереченням представника ОСОБА_2 про його безпідставність з правової точки зору й понесені ОСОБА_3 витрати по справі визнав такими, що пов’язані з розглядом справи лише з міркувань наявності чинної ухвали про залишення заяви без розгляду.
Між тим, суд першої інстанції не звернув увагу на правові підстави залишення заяви без розгляду - існування спору про право, для визнання якого й було подано ОСОБА_2 заяву та рекомендації суду на пре’явлення вимог в порядку позовного провадження.
Матеріалами справи не доведено факт недобросовісності користування відповідачкою своїми процесуальними правами, а обраний нею шлях захисту своїх прав та інтересів, який у подальшому був зкоригований судом, не свідчить про необґрунтованість її дій.
Даючи пояснення в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 зазначала про наміри позивача звернутися з заявою про стягнення судових витрат у тому ж провадженні, якою заяву залишено без розгляду, проте суддя порекомендував звернутися з позовною заявою в загальному порядку, що ними й було зроблено.
Приймаючи рішення, колегія суддів враховує і те, що на підставі положень ч.3 ст.89 ЦПК України вимоги про стягнення судових витрат може бути заявлено лише внаслідок необґрунтованих дій позивача , в той час як процесуальне становище ОСОБА_2 про справі про встановлення факту - заявниця.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції як постановлене з неправильним застосуванням норм процесуального права, підлягає скасуванню, а по справі слід ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25.01.2010р. скасувати та ухвали по справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення судових витрат - відмовити.
Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з моменту проголошення.
Головуючий:
Судді: