Справа № 22-15892/10 Головуючий в 1-й інстанції Панченко О.М. Доповідач Горелкіна Н.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 07 » жовтня 2010 р. Апеляційний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Горелкіної Н.А.
суддів - Ратнікової В.М., Штелик С.П.
при секретарі - Пасинок В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 21 травня 2010 року в справі за скаргою відкритого акціонерного товариства «Український Професійний Банк» на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Омельченка Володимира Володимировича,-
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою суду скаргу задоволено.
Визнано дії державного виконавця Омельченка Володимира Володимировича по веденню виконавчого провадження № 17338129 неправомірними.
Скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 09.02.2010 року, винесену державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ м. Києва Омельченком В.В., та постанову начальника ВДВС Деснянського РУЮ м. Києва про перевірку матеріалів виконавчого провадження, якою було відмовлено в задоволенні скарги ВАТ «Український Професійний Банк» від 19.03.2010 року.
Зобов»язано Відділ державної виконавчої служби Деснянського РУЮ м. Києва прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №2н 1599, виданого Деснянським районним судом м. Києва 28.10.2009 року щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ «УПБ» заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто з Відділу державної виконавчої служби Деснянського РУЮ м. Києва на користь держави 3 грн. 40 коп. в рахунок витрат на сплату судового збору.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду, оскільки вона суперечить вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.10.2009 року Деснянським районним судом м. Києва було винесено судовий наказ про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ВАТ «Український Професійний Банк» заборгованості в сумі 98 179,19 доларів США та 880 грн. судових витрат, (а.с. 7).
04.02.2010 року з метою відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу про стягнення з боржників на користь банку заборгованості скаржник направив до ВДВС зазначений вище судовий наказ про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 10).
02.03.2010 року на адресу банку надійшла постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, винесена державним виконавцем Омельченком В.В. 09.02.2010 року, в якій було зазначено, що у виконавчому документі, який подано до виконання не зазначена сума стягнення коштів в національній валюті України, а саме в гривні, (а.с. 12).
10.03.2010 року банком було направлено на ім»я начальника ВДВС Деснянського РУЮ м. Києва скаргу на дії державного виконавця, проте у задоволенні скарги було відмовлено з посиланням на те, що у виконавчому документі, який подано до виконання не зазначена сума стягнення коштів в національній валюті України, а саме в гривні. Оскільки відділ державної виконавчої служби не є комерційною установою та не має ліцензій Національного Банку України, а отже не має права здійснювати конвертування іноземної валюти. 19.03.2010 року начальником відділу була винесена постанова про перевірку матеріалів виконавчого провадження, якою в задоволенні скарги банку було відмовлено (а.с. 13-14).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. З ч. 2 ст. З Закону України «Про виконавче провадження» судові накази підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 524 ЦК України зобов»язання має бути виражене у грошовій одиниці-гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті.
Згідно з ч.2 ст.533 ЦК України якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативним актом.
Ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження « встановлені вимоги до виконавчих документів, які пред'являються до виконання, а ст. 26 цього Закону встановлені підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 24 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Задовольняючи скаргу, суд правильно виходив , що судовий наказ відповідає вимогам до виконавчого документа, ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» не містить підстави відмови у відкритті виконавчого провадження – відсутність суми боргу в національній валюті.
Доводи скарги про те, що державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження відмовлено обґрунтовано, оскільки визначення судом грошового зобов»язання у виконавчому документі в грошовій одиниці гривні є обов»язковим, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на чинному законодавстві, про яке зазначено вище. Навпаки, з системного аналізу чинного законодавства можна зробити висновок , що у разі пред»явлення до виконання виконавчого документу із зазначенням у ньому про стягнення грошової суми в іноземній валюті, державний виконавець не має перешкод для визначення суми боргу у національній валюті шляхом переведення іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Нацбанком України на день проведення виконавчих дій.
Керуючись ст. ст. 312 ч.1 п.1,315 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві відхилити, ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 21 травня 2010 року залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді