УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
м. Київ, вул. Солом’янська, 2-а
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді Ноздрякова В.М.,
суддів: Скавроніка В. М. і Британчука В.В.,
прокурора Гуменюк Л.М.,
представника потерпілої – ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
розглянула 08 вересня 2010 року у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляціями прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, та захисника на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2010 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, освіта середня, одруженого, не судимого,
визнано винним і засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі закритого типу на строк три роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки.
Строк відбування покарання засудженим обчислено з моменту приведення вироку до виконання.
З ОСОБА_4 стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_5 2100 грн. матеріальної і 100000 грн. моральної шкоди.
Як вказано у вироку, ОСОБА_4 19 липня 2007 року, приблизно о 12 год. 45 хв., керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ-3302», державний номерний знак НОМЕР_1, в кабіні якого знаходилась пасажир ОСОБА_5, на автодорозі «Київ-Житомир» від с. Білгородка Київської області, на відстані 500 м. від бази відпочинку, порушивши вимоги пп. 2.3, підпункт «б», 12.1, 12.2 та 13.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вибрав безпечну
Справа № 11-а-1807 Категорія – ч. 2 ст. 286 КК України
Голов-й в суді 1-ї інст. Бандура І.С. Доповідач Скавронік В.М.
швидкість керованого ним автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки., не дотримався безпечної дистанції, що призвело зіткнення даного транспортного засобу з задньою частиною автомобіля «Вольво FН 12.380», державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом «Рендерс ROC 12.27», внаслідок якого ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження за критерієм стійкої (55%) втрати загальної працездатності.
В доповненій та уточненій апеляції, не оскаржуючи доведеність вини засудженого та правильність кваліфікації його дій, прокурор, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок в частині додаткового покарання скасувати в зв’язку з його м якістю, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_4 до позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, а також виключити з резолютивної частини вироку вказівку про вид виправної установи, в якій ОСОБА_4 повинен відбувати покарання;
В уточненій в судовому засіданні апеляції, не оскаржуючи доведеності вини свого підзахисного та правильності кваліфікації його дій, а також розміру задоволення цивільного позову, захисник ОСОБА_3 просить вирок змінити, оскільки призначене його підзахисному покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його суворості, і на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням та скасувати вирок в частині додаткового покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала апеляцію прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, лише в частині виключення з резолютивної частини вироку вказівку про вид виправної установи, в якій ОСОБА_4 повинен відбувати покарання, та заперечувала проти апеляції захисника, пояснення представника потерпілої, яка віднесла вирішення апеляції прокурора на розсуд суду і за дорученням потерпілої просила не позбавляти засудженого волі, оскільки він розпочав відшкодовувати завдану потерпілій шкоду і вона зацікавлена в повному погашені цивільного позову, пояснення захисника і засудженого, які заперечували проти апеляції прокурора в частині скасування вироку, постановлення нового вироку і засудження ОСОБА_4 до більш суворого покарання, та повністю підтримали апеляцію захисника, провівши судові дебати, надавши засудженому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія судді дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляцій та зміни вироку з наступних підстав.
Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведена та підтверджується викладеними у вироку доказами в їх сукупності.
Кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.
Вказане в апеляціях не оскаржується.
Згідно із ст. 365 КПК України справа розглядається апеляційним судом в межах апеляцій.
Колегія суддів бере до уваги зазначені пояснення представника потерпілої, дані наданої апеляційному суду і долученої до матеріалів справи розписки потерпілої ОСОБА_5, згідно з якими ОСОБА_4 станом на 26.08.2010 року добровільно відшкодував їй 19 000 гривень і 250 євро на погашення цивільного позову та його запевнення в подальшому відшкодуванні шкоди.
Враховуючи вимоги ст. 65 КК України, зокрема ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, його особу, відсутність попередніх судимостей, його позитивну характеристику, щире каяття у вчиненому, необережний характер злочину та часткове відшкодування ним шкоди потерпілій, а також те, що він має постійне місце проживання, на своєму утриманні малолітню дитину та матір-пенсіонерку, і планує якомога швидше відшкодувати потерпілій шкоду в повному обсязі, колегія суддів вважає за можливе пом’якшити йому основне покарання шляхом звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього певних обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.
Враховуючи тяжкі наслідки вчиненого ОСОБА_4 злочину, суть якого є порушення безпеки дорожнього руху, з метою попередження вчинення засудженим нових подібних злочинів на транспорті, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку в частині призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк два роки.
На підставі викладеного колегія суддів також не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора в частині скасування вироку та постановлення відносно ОСОБА_4 нового вироку.
В той же час, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про необхідність виключення з резолютивної частини вироку вказівки на вид виховної установи, в якій ОСОБА_4М повинен, на його думку, відбувати призначене йому покарання, оскільки за чинним законодавством визначення виду установ, в яких засуджені відбувають покарання покладено не на суд, а на органи виконання покарання.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 365 і 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляції прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, та захисника задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2010 року відносно ОСОБА_4 змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку вказівки на вид виховної установи.
Пом’якшити призначене ОСОБА_4 основне покарання, шляхом звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, іспитовим строком, тривалістю один рік і шість місяців.
Покласти на ОСОБА_4 передбачені ст. 76 КК України обов’язки, а саме:
а) не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
б) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця роботи і проживання.
В решті вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2010 року відносно ОСОБА_4 залишити без зміни.
Судді Ноздряков В.М. Скавронік В.М. Британчук В.В.