ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2010 р. № 19/31-10-645
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:
суддів:Кочерової Н.О.
Студенця В.І.,
Черкащенка М.М.
за участю представників
сторін позивача –не з'явився;
відповідача –не з'явився;
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Південний експрес"
на рішеннягосподарського суду Одеської області
від19.05.2010
та на постановуОдеського апеляційного господарського суду
від06.07.2010
у справі№ 19/31-10-645
за позовомПриватного підприємства "Приваттранс"
доПриватного підприємства "Південний експрес"
про стягнення 42 736, 87 грн.
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "Приваттранс" (далі –ПП "Приваттранс") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Південний експрес" (далі –ПП "Південний експрес") про стягнення боргу у розмірі 28 680, 00 грн., штрафу за затримку автомашин під розвантаженням у м. Запоріжжя у сумі 4 000, 00 грн., пені за затримку платежів згідно п. 6.2 договору № 12 від 11.03.2009 у сумі 7 762, 47 грн., а також збитків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді інфляції за несплату боргу у сумі 2 294, 40 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2010 порушено провадження у справі № 19/31-10-645 за позовом ПП "Приваттранс" до ПП "Південний експрес" про стягнення 42 736, 87 грн.
До прийняття рішення по суті спору ПП "Приваттранс" подало заяву про зменшення розміру позовних вимог, та просило стягнути з ПП "Південний експрес" 22 980, 00 грн. основного боргу, 4 000, 00 грн. штрафу, 3 364, 46 грн. пені та 2 294, 40 грн. витрат від інфляції.
Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Петренко Н.Д.) від 19.05.2010 позовні вимоги задоволено. Суд стягнув з ПП "Південний експрес" на користь ПП "Приваттранс" 22 980, 00 грн. основного боргу, 3 364, 46 грн. пені, 2 294, 40 грн. інфляційних втрат, 4 000, 00 грн. штрафу.
Рішення суду мотивоване тим, що ПП "Південний експрес" в порушення умов договору свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг з перевезення виконало частково, внаслідок чого за ним залишилась заборгованість у розмірі 22 980, 00 грн. Судом стягнуто зазначену заборгованість, а також пеню за кожен день прострочення в оплаті за надані послуги, штраф за простій транспортного засобу та інфляційні витрати.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Жеков В.І., судді Картере В.І., Пироговський В.Т.) від 06.07.2010 рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2010 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Одеської області від 19.05.2010 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2010, ПП "Південний експрес" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ПП "Південний експрес" посилається на те, що судом в порушення норм процесуального права не прийнято до уваги доказ, наданий відповідачем, а саме розписку Коротіної Л.І., обґрунтувавши прийняте рішення лише доказами позивача.
Окрім того, судами стягнуто пеню та штраф, що є порушенням норм матеріального права, оскільки за одне і теж правопорушення суд двічі застосував неустойку.
Суд апеляційної інстанції зазначені недоліки не усунув і також порушив норми матеріального права проігнорувавши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, та розглянувши справу без участі його представника.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.09.2010 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 07.10.2010.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи між ПП "Південний експрес" (експедитор) та ПП "Приваттранс" (перевізник) 11.03.2009 був укладений договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 12, зі строком дії до 31.12.2009, за умовами якого перевізник зобов’язався здійснювати перевезення вантажу справним вантажним автомобільним транспортом згідно заявок замовника, а експедитор зобов’язався провести транспортно-експедиторське супроводження вантажу та оплатити грошові кошти за надані послуги перевезення.
Згідно з п. 4.4 договору сторони погодили, що після виконання робіт (наданих послуг) сторони не пізніше 5 (п’яти) календарних днів з моменту виконання робіт зобов’язані підписати акт приймання-передачі виконаних робіт, який являється підставою для виставлення рахунку на оплату за вказаний в акті період.
У процесі виконання умов договору № 12 та на його підставі, було оформлено заявки № № 1, 2, 3, 4.
Судами встановлено, що ПП "Приваттранс" виконало свої зобов’язання за укладеними заявками, що підтверджується наявними відмітками у міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), наданими експедитору, рахунками на оплату та підписаними з замовником ПП "Південний експрес" актами приймання-передачі виконаних робіт.
З урахуванням наведеного замовнику були надані для оплати рахунки на загальну суму 146 680, 00 грн., в тому числі 4 000, 00 грн. штрафних санкцій за простій автомобілів, які ПП "Південний експрес" було сплачено частково у сумі 119 700, 00 грн., про що свідчать виписки з банківського рахунку, а також платіжні доручення, отже сума невиконаних зобов’язань склала 22 980, 00 грн.
При цьому, місцевим господарським судом не прийнято в якості належного доказу розписку, подану відповідачем, у якій зазначено, що представник ПП "Приваттранс" Коротіна Л.І. отримала від ПП "Південний експрес" у якості погашення боргу за перевезення за договором № 12 від 11.03.2009, 36 500, 00 грн.
Дане рішення мотивоване тим, що відповідно до пояснень позивача Коротіна Л.І. не є уповноваженою особою ПП "Приваттранс" на отримання таких коштів, а також тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які первинні бухгалтерські документи, які б свідчили про прибутково-видаткові касові операції з приводу зазначеного.
У п. 6.1 договору сторони погодили, що експедитор оплачує перевізникові понаднормативні простої транспортного засобу, які виникають з вини експедитора, на шляху слідування чи на місцях завантаження/розвантаження з розрахунку 250 грн. за кожну повну добу понаднормового простою, якщо інше не передбачено у заявці. Допустимою нормою часу на завантаження/розвантаження і митне оформлення вантажу сторони домовились вважати –96 годин, якщо інше не передбачено у заявці.
Судами також встановлено, що у актах приймання-передачі виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених їх печатками, ПП "Південний експрес" було визнано штрафні санкції за простій автомобілів на загальну суму 4 000, 00 грн.
Окрім того, згідно з п. 6.2 договору сторони визначили, що у випадку прострочення платежу винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми платежу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 230 ЦК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ч. 2 ст. 343 ГК України).
З огляду на те, що ПП "Південний експрес" не оплатило надані послуги у строки відповідно до умов договору, то господарськими судами визнано обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, вимогу про стягнення пені у розмірі 3 364, 46 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки ПП "Південний експрес" прострочило виконання грошового зобов'язання, судами також визнано обґрунтованою вимогу про стягнення 2 294, 40 грн. втрат від інфляції.
Щодо доводів ПП "Південний експрес", викладених у касаційній скарзі, про те, що судами з порушенням норм чинного законодавства стягнуто з відповідача одночасно два види неустойки –штраф і пеню, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно із ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
У п. 6.1 договору сторони погодили, що експедитор оплачує перевізникові понаднормативні простої транспортного засобу, які виникають з вини експедитора, на шляху слідування чи на місцях завантаження/розвантаження з розрахунку 250 грн. за кожну повну добу понаднормового простою, якщо інше не передбачено у заявці. Допустимою нормою часу на завантаження/розвантаження і митне оформлення вантажу сторони домовились вважати –96 голин, якщо інше не передбачено у заявці.
З урахуванням викладеного у згаданому пункті договору сторони передбачили застосування до перевізника господарської санкції, яка не є штрафом у розумінні ст. 549 ЦК України, оскільки її розмір визначено у твердій грошовій сумі, а не у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, у суду не було підстав для звільнення ПП "Південний експрес" від відповідальності передбаченої договором, яка не суперечить чинному законодавству.
Також у касаційній скарзі ПП "Південний експрес" вказало на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки не задоволено його клопотання про відкладення розгляду справи та здійснено розгляд справи без його участі.
Як вбачається з матеріалів справи ПП "Південний експрес" було належним чином повідомлене про час та місце судового засідання.
Статтею 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Отже, оскільки ПП "Південний експрес" було належним чином повідомлене про час та місце судового засідання воно не було позбавлене можливості реалізувати свої процесуальні права через представника, видавши йому довіреність у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Південний експрес" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2010 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 у справі № 19/31-10-645 –без змін.
Головуючий - суддя Кочерова Н.О.
Судді: Студенець В.І.
Черкащенко М.М.