Справа 22-ц-24817/2010 р. Головуючий 1-інстанції : Грищенко І.О. Категорія: право власності Доповідач: Бородін М.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2010 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді – Бородіна М.М.,
суддів: Гальянової І.Г.,
Ларенка В.І.,
при секретарі: Кравченко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій-15», товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар ЛТД», ОСОБА_3, ОСОБА_4, державного підприємства ДАК «Хліб України» Харківський комбінат хлібопродуктів №1, виконавчого комітету Московської районної в м. Харкові ради, виконавчого комітету Харківської міської ради, 3-ті особи – акціонерне товариство «Фобос», фірма «Модом», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Зубарєв І.Ю., Харківська біржа нерухомості, про визнання права власності на квартиру, зобов’язання вчинення певних дій, -
в с т а н о в и л а:
У вересні 2003 року ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_3 про виселення останнього без надання іншого жилого приміщення з квартири АДРЕСА_1, яку він самочинно зайняв.
В процесі розгляду справи позивачка неодноразово змінювала свої позовні вимоги та в остаточній редакції просила суд визнати недійсним взаєморозрахунок між відкритим акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій-15» (далі – ВАТ «ЗЗБК-15») та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвар ЛТД» (далі ТОВ «Інвар ЛТД»), який вчинений квартирою АДРЕСА_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири, укладений 22 рудня 1998 року між ТОВ «Інвар ЛТД» та ОСОБА_3 на біржі нерухомості; визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 26 квітня 1999 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Зубарєвим І.Ю. за реєстровим № 1152; визнати право власності на зазначену квартиру за державним підприємством ДАК «Хліб України Харківський комбінат хлібопродуктів № 1 (далі ДП ДАК «Хліб України»); зобов’язати ДП ДАК «Хліб України» передати вказану квартиру в її користування.
При цьому посилалася на те, що з 1984 року вона працює на посаді бухгалтера ДП ДАК «Хліб України» «Торгівельно-заготівельне підприємство», на цьому підприємстві перебувала на черзі на отримання квартири з 1989 року.
Рішенням виконавчого комітету Московської районної в м. Харкові ради від 18 лютого 1997 року їй було видано ордер № 32/3 на право зайняття кватири АДРЕСА_1 в м. Харкові. Після отримання ордеру позивачку було знято з квартирного обліку на підприємстві.
Позивачка близько півтора року чекала на реалізацію свого права на житло, оскільки будинок на момент видачі ордеру ще не був зданий в експлуатацію. Після здачі будинку в експлуатацію, вона не змогла зайняти житлове приміщення, на яке їй було видано ордер, бо в цій квартирі проживав ОСОБА_3
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 червня 2010 року провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним взаєморозрахунку між ВАТ «ЗЗБК-15» та ТОВ «Інвар ЛТД», який вчинений квартирою АДРЕСА_1 в м. Харкові, закрито на підставі ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
В судовому засіданні суду першої інстанції відповідач ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та пояснив, що у 1998 році він придбав спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу у фірми в якій він працював. Через деякий час він продав спірну квартиру ОСОБА_4, оскільки у нього виникла така необхідність з сімейних обставин. Вважав, що набув право власності на законних підставах.
Представник відповідача в особі виконавчого комітету Московської районної в м. Харкові ради в судовому засіданні просила суд вирішити справу відповідно до вимог діючого законодавства, пояснивши, що при прийнятті рішення про видачу ордера ними була перевірена наявність у ОСОБА_2 права на отримання жилої площі. Зважаючи на те, що житло надавалося підприємством не з державного житлового фонду, а на підставі участі в дольовому будівництві, подальші питання щодо заселення в квартиру виконкомом не контролювалися.
Інші відповідачі та треті особи в судове засідання не з’явилися, про день та час судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать данні, які містяться в матеріалах справи.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 липня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ТОВ «Інвар ЛТД» та ОСОБА_3 від 22 грудня 1998 року на Харківській біржі нерухомості за реєстровим № 3-1374; визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 26 квітня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Зубарєвим І.Ю. за реєстровим № 1152; визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ДП ДАК «Хліб України» Харківський комбінат хлібопродуктів № 1; зобов’язання ДП ДАК «Хліб України» Харківський комбінат хлібопродуктів № 1 передати вказану квартиру їй у користування – відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
ОСОБА_3 у своїх запереченнях на апеляційну скаргу свої дії протиправними не вважав, тому договори купівлі-продажу спірної квартири вважав дійсними відповідно до діючого законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали цивільної справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Інвар ЛТД» та ОСОБА_3 від 22 грудня 1998 року на Харківській біржі нерухомості за реєстровим № 3-1374, визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеної квартири, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Зубарєвим І.Ю. 26 квітня 1999 року за реєстровим № 1152; про визнання права власності на вказану квартиру за ДП ДАК «Хліб України» Харківський комбінат хлібопродуктів № 1; зобов’язання ДП ДАК «Хліб України» Харківський комбінат хлібопродуктів № 1 передати вказану квартиру у користування позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 не надала суду достатніх та належних доказів на підтвердження обґрунтованості її позовних вимог в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірної квартири, укладених між ТОВ «Інвар ЛТД» та ОСОБА_3, та ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Позивачка не довела, що укладені спірні правочини суперечать вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України.
Судом встановлено, що позивачка працює у ДП ДАК «Хліб України» «Торгівельно-заготівельне підприємство», на цьому підприємстві перебувала на черзі на отримання квартири з 1989 року.
Харківське державне авіаційно-виробниче підприємство було генеральним замовником з будівництва будинку АДРЕСА_1 уклало договір про дольову участь у будівництві вказаного будинку з різними організаціями, в тому числі з фірмою «Модом», яка в свою чергу уклала договір про сумісну діяльність з АТ «Фобос» та ВАТ «ЗЗБК-15».
03 січня 1995 року АТ «Фобос» уклало договір № 2 про дольову участь у будівництві житла АДРЕСА_1 з ВАТ «ЗЗБК-15» з отриманням жилої площі в зазначеному будинку.
Генеральним підрядником з будівництва жилого будинку була фірма «Модом», яка уклала договір № 1/2 від 15 липня 1992 року з ВАТ «ЗЗБК-15» про спільну діяльність.
Умовою даного договору була передача двох двокімнатних квартир в цьому будинку.
29 листопада 1995 року Харківський комбінат хлібопродуктів № 1 уклав договір № 46 про дольову участь у будівництві зазначеного будинку з АТ «Фобос». На рахунок останнього було перераховано кошти в сумі 34 200 грн.
Після завершення будівництва, але в той час як будинок не був прийнятий до експлуатації, квартира НОМЕР_1 на підставі договору № 46 від 29 листопада 1995 року була придбана Харківським комбінатом хлібопродуктів № 1, на підставі чого 03 березня 1997 року виконкомом Московської районної в м. Харкові ради на ім’я ОСОБА_2 було видано ордер № 113333 на квартиру АДРЕСА_1.
Після прийняття будинку державною комісією до експлуатації 02 грудня 1998 року до виконкому Харківської міської ради звернулося ВАТ «ЗЗБК-15» з приводу видачі свідоцтва про право власності на зазначену квартиру. На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11 грудня 1998 року виконкомом Харківської міської ради право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ВАТ «ЗЗБК-15».
18 грудня 1998 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Харківською біржею нерухомості, укладеного між ВАТ «ЗЗБК-15» та ТОВ фірма «Інвар ЛТД», спірна квартира була продана.
ТОВ фірма «Інвар ЛТД» 22 грудня 1998 року за договором купівлі-продажу, посвідченого Харківською біржею нерухомості продало ОСОБА_3
За договором купівлі-продажу від 26 квітня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Зубарєвим І.Ю. ОСОБА_3 продав квартиру ОСОБА_4, який є власником зазначеної квартири і на теперішній час.
Таким чином право власності у ВАТ «ЗЗБК-15», ТОВ фірма «Інвар ЛТД», ОСОБА_3, ОСОБА_4 виникало на законних підставах.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до ст.ст. 31, 58, 60 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання житлового приміщення. На підставі рішення про надання жилого приміщення виконавчий комітет районної ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане приміщення.
Ордер діє протягом 30 днів. Зазначений строк є присічним.
За таких підстав, строк дії ордеру, виданого на ім’я ОСОБА_2 закінчився 20 березня 1997 року, в той час як будинок було прийнято до експлуатації наприкінці 1998 року, що унеможливило зайняття ОСОБА_2 жилого приміщення квартири АДРЕСА_1.
При таких обставинах суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка ОСОБА_2 не набула права на вселення в спірну квартиру та користування нею.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, та їм дана належна оцінка. Висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційній суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія, керуючись ст. ст. 218, 314, 317, 319 ЦПК України, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий суддя –
Судді –