ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"30" серпня 2006 р.                                                              Справа №  11/187

За позовом          ПП «Кодри» м.Рівне

до відповідача       ВАТ «Рівнеазот»м.Рівне-17

про стягнення         3 305 грн. 44 коп. заборгованості по розрахунках,

Судді Грязнов В.В.

Представники сторін:

від позивача-            Мельничук С.В., директор; Наумчук С.В., представник (дов.№4 від 29.08.2006р.);

від відповідача-        Рогульчик Н.П., представник (дов.№1974 від 14.06.2006р.).

Представники сторін не заявили клопотань про технічну фіксацію судового процесу. Суддею роз’яснено сторонам статті 20, 22, 91, 107 ГПК України. Відводу судді не заявлено.

Суть спору: Позивач звернувся до суду з заявою про стягнення з відповідача 3 085 грн. 44 коп. заборго-ваності по розрахунках за поставлені в січні-червні 2005р. лісоматеріали.

Відповідач позову не визнав, зазначивши у відзиві, що договору купівлі-продажу або поставки товару сторони не укладали, строк оплати товару не встановлювали, вимоги сплатити суму боргу позивач не надсилав, - тому вважає, що термін виконання зобов’язання не настав. Крім того, зазначив, що поданий позивачем Акт звірки від 17.04.2006р. має односторонній характер, відсутні довіреності на отримання товару з підписами уповноважених осіб та відбитками печатки ВАТ “Рівнеазот”. Просив в позові відмовити.(арк.справи 34-36).

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ,

що фактично через представників Оніщенко А.Ю, Тишко Є.П., які діяли на підставі довіреностей ЯИЛ №313061 від 04.01.2005р., ЯИЛ №313255 від 31.01.2005р., ЯИЛ №313707 від 18.03.2005р., ЯИЛ №313857 від 31.03.2005р., ЯИЦ №810033 від 18.04.2005р., ЯИЦ №810187 від 29.04.2005р., ЯИЦ №810370 від 19.05.2005р., ЯИЦ №810481 від 30.05.2005р., ЯИЦ №810888 від 30.06.2005р., згідно накладних №1 від 04.01.2005р., №2 від 11.01.2005р., №5 від 31.01.2005р., №16 від 18.03.2005р., №21 від 31.03.2005р., №26 від 19.04.2005р., №28 від 29.04.2005р., №36 від 19.05.2005р., №37 від 31.05.2005р., №40 від 30.06.2005р., позивач-ПП «Кодри»передав відповідачу-ВАТ «Рівнеазот»лісоматеріали на загальну суму 58 805 грн. 44 коп., що стверджується завіреними копіями довіре-ностей та накладних, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні 30 серпня 2006р.(арк.справи 7-16, 27-31).

Платіжними дорученнями №672 від 26.01.2005р., №2656 від 24.03.2005р., №3278 від 12.04.2005р., №3694 від 22.04.2005р., №4289 від 13.05.2005р., №5133 від 08.06.2005р. ВАТ «Рівнеазот»сплатило ПП «Кодри»55 720 грн. 00 коп. “боргу за поставлений пиловник”, як зазначено в графі “призначення платежу” вказаних платіжних доручень.(арк.справи 38-40).

Вимога сплати заборгованості в сумі 3 085 грн. 44 коп., яка вбачається з претензії №3 від 16.06.2006р. і отримана відповідачем 19.06.2006р. –залишена останнім без відповіді.(арк.справи 32-33).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є завдання майнової (матеріально) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

За договором купівлі-продажу (ст.655 ЦК України), одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошовоу суму.

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує ту обставину, що в даному випадку зобов’язання, які виникли між сторонами та умови їх виконання містяться не тільки в товаророзпорядчих документах: довіре-ностях та накладних, а зазначені також в законі, –зокрема в Цивільному кодексі України.

Отже, для виникнення зобов’язань між сторонами не обов’язковим було укладання договору в письмовій формі. Господарський суд вважає, що між сторонами виникли і продовжують існувати договірні правовідносини купівлі-продажу в силу наступних норм права.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України –договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків

Тобто, договір може бути укладено як шляхом складання окремого документа, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та іншими документами, підписаними стороною, яка їх надає. При цьому, відповідно до ст.639 ЦК України - договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст.692. ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок в семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що відповідач прийняв товар та товарно-розпорядчі документи на нього, частково оплатив товар, отримав вимогу про сплату боргу, –суд вважає, що вимога позивача стверджується довіреностями, нак-ладними, плтіжними документами відповідача, претензією і підлягає задоволенню на підставі стст. 22, 526, 530, 639, 655, 692 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

Вбачається, що ухиленням від оплати 3 085 грн. 44 коп. вартості товару - відповідач завдав позивачу майнових збитків.

          За вказаних обставин в сукупності – зазначені у відзиві заперечення відповідача не варті уваги суду, оскільки спростовуються зібраними по справі доказами.

Доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

Позов обгрунтований і підлягає задоволенню в сумі 3 085 грн. 44 коп. боргу.

На відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита та судові витрати на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись стст. 33, 36, 43, 46-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

 ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот», яке знаходиться в м.Рівне-17 на користь приватного підприємства «Кодри», яке знаходиться в м.Рівне, вул.Гагаріна,21, кв.16  3 085грн. 44коп. заборгованості по розрахунках, 102грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн. 00коп. плати за послуги по інформацій-но-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                   В.В.Грязнов

Рішення  підписане суддею  "04" вересня 2006 р..