Справа № 22-ц-25044/2010р. Головуючий 1-ї інстанції – Тарасова І.В.
Категорія : поновлення права на житло Доповідач - Шевченко Н.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Бобровського В.В.
суддів - Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.
при секретарі - Назаренко О.О,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 24 червня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи: комунальне підприємство «Жилкомсервіс», виконавчий комітет Фрунзенської районної у м.Харкові ради, орган опіки та піклування Фрунзенської районної у м.Харкові ради, про зміну договору житлового приміщення, усунення перешкод у користуванні, володінні, розпорядженні житловим приміщенням, вселення та стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А :
20 жовтня 2008 року ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи: комунальне підприємство «Жилкомсервіс», виконавчий комітет Фрунзенської районної у м.Харкові ради, орган опіки та піклування Фрунзенської районної у м.Харкові ради, про зобов'язання не чинити перешкод в користуванні володінні, розпорядженні житловим приміщенням, зміну умов договору найму квартири, вселення та стягнення моральної шкоди.
Свої вимоги мотивувала тим, що в 1994 році вона уклала шлюб із відповідачем ОСОБА_2 і разом з чоловіком стала проживати у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1. В 1996 році у них народився син ОСОБА_4. З моменту поселення вона була зареєстрована в спірній квартирі. Рішенням виконавчий комітет Фрунзенської районної у м.Харкові ради від 21.10.1997 року основним наймачем вказаної квартири визнаний ОСОБА_2
25.06.2002 року шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано, після чого їх стосунки стали конфліктними. Вона із сином стали займати в цій квартирі кімнату площею17,2 кв.м, а ОСОБА_2 займає дві кімнати площею 17,2 кв.м. та 10,3 кв.м., оскільки його мати ОСОБА_3 фактично в квартирі не проживає.
Враховуючи, що між ними склалися вкрай неприязні стосунки, через що вона вимушена була неодноразово звертатися до правоохоронних органів за захистом свого порушеного права, так як ОСОБА_2 у вересні 2008 року силоміць виселив її з сином із квартири, просила змінити умови договору найму квартири та виділити їй із сином дві кімнати площею17,2 кв.м. та 10,3 кв.м., а відповідачу ОСОБА_2 залишити у користуванні кімнату площею 17,2 кв.м.
Одночасно просила вселити її з сином до спірної квартири та стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди у сумі 1500 грн.
У червні 2009 року вона зареєструвала шлюб з іншим чоловіком, з листопада 2009 року працює в ДПА м.Києва і проживає там у гуртожитку разом із сином. Свого житла у м.Києві вона не має.
Просила задовольнити її вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 не заперечував проти вселення в квартиру сина, проте в іншій частині позовних вимог просив відмовити за необгрунтованістю.
Відповідачка ОСОБА_3 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що позивачка після розлучення із її сином, добровільно залишила квартиру.
Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 24 червня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково .
Суд вселив позивачку та її сина у квартиру АДРЕСА_1, усунув перешкоди у користуванні квартирою, зобов?язав ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від вхідної двері вказаної квартири та не перешкоджати позивачам користуватися квартирою.
На відшкодування моральної шкоди суд стягнув з ОСОБА_2 ОСОБА_1 1500 гривень.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням сторони у справі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на незаконність судового рішення із-за невірного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, просили скасувати оскаржуване ними рішення.
Заслухавши пояснення осіб, які з’явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне житлове приміщення розташоване в трикімнатній квартирі загальною площею 61.30 кв. м, житловою площею 44,7 кв.м в кв. АДРЕСА_1. Будинок на балансі виконавчого комітету Фрунзенської районної у м.Харкові ради.
В 1994 році позивачка у справі ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_2
На зазначену площу вона була прописана 22 січня 1997 року, але поселилася в спірну квартиру в 1994 році як член сім'ї наймача..
Фактично сторони у справі ОСОБА_1 проживають у спірній квартирі з моменту укладення шлюбу. Їх син ОСОБА_4 проживає в ній з моменту народження.
Особовий рахунок на житлове приміщення був відкритий на ім'я ОСОБА_2 у 1997 році після смерті основного наймача його батька.
25 червня 2006 року ОСОБА_1 розлучилися.
Судом установлено, що ОСОБА_1 не проживала у спірній квартирі понад визначений ст. 71 ЖК шестимісячний строк із поважних причин. Цей факт встановлено судом із додержанням норм процесуального права.
Таким чином, висновок суду про те, що відповідачка не втратила права користування спірною жилою площею, є обгрунтованим.
Оскільки відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначених законом, при незаконному позбавленні права користування жилим приміщенням та обставина, що особа, яка купила це приміщення, є добросовісним набувачем, не може бути підставою для відмови у відновленні порушеного права і визнання недійсними акта про приватизацію та угоди про відчуження жилого приміщення.
Тому суд правильно поновив порушене право позивачки і її сина й обгрунтовано вселив їх у спірну квартиру та зобов?язав ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від вхідної двері вказаної квартири та не перешкоджати позивачам користуватися квартирою.
Оскільки судом встановлено, що право позивачки на користування житлом було порушено неправомірними діями ОСОБА_2, суд обгрунтовано стягнув з останнього на її користь компенсацію моральної шкоди.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про зміну умов договору житлового найму, суд обгрунтовано виходив з того, що вказані вимоги не відповідають положенням Житлового законодавства.
Відповідно до положень ст. 104 ЖК Української РСР член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що спірна трикімнатна квартира складається з двох кімнат розміром 17,2 м2, та однієї 10,3 м2. На момент вирішення спору в квартирі зареєстровані та проживають чотири особи, на кожного з них припадає по 11,17 м2 жилої площі.
Тому виділивши позивачці і її сину дві кімнати, були б значно погіршені житлові умови відповідачів.
Рішення суду і в цій частині є законним та обгрунтованим. Такі висновки суду ґрунтуються на повно та всебічно з'ясованих обставинах справи, яким дана правильна юридична оцінка.
Наведені доводи апеляційних скарг були предметом розгляду суду першої інстанції і цим доводам суд дав правильну оцінку.
Рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303,304,307, 308, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 24 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді