Справа №2 –756/2010

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

і м е н е м    У к р а ї н и

09 вересня 2010 року                                                                                      смт. Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області

в складі:

                                             головуючого судді  –   Морозова О.Б.

                                  з участю секретаря  – Костюк Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку, передбаченому ч.2 ст. 197 ЦПК України, цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1,

до відповідача:

Управління Пенсійного Фонду України в Куликівському районі Чернігівської області, місцезнаходження: 16300 Чернігівська область смт. Куликівка вулиця Щорса 67, телефон 2-11-27; код ЄДРПОУ 14249246, р/р 25602303011158 в ОПЕРВ Ощадбанку міста Чернігів МФО 353553;

про стягнення щомісячної державної допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И В:

17.08.2010 року позивачка звернулася до суду із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області в якому просить визнати протиправною відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов’язати його провести нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 17.08.2007 року по 17.08.2010 року, і в подальшому продовжити щомісячні виплати сум соціальної допомоги згідно змін прожиткового мінімуму. Також просить відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати, сплачені при подачі позовної заяви.

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що вона є дитиною війни, а тому, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», їй щомісячно, починаючи з 01.01.2006 року, повинна виплачуватися соціальна державна допомога у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Нарахування і виплату соціальної допомоги їй повинне здійснювати Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області.

Чинним законодавством передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Незважаючи на це, державна соціальна допомога у визначеному розмірі, позивачці не виплачується.

Оскільки відповідач в добровільному порядку задовольнити вимоги відмовляється, то позивачка просить винести рішення про примусове їх виконання.

Справу просить розглянути у її відсутність.

Відповідач в письмових запереченнях просить суд в задоволенні позову відмовити, оскільки позивачкою пропущено 3 річний строк для звернення до суду за захистом прав та інтересів особи по 17.08.2007 року, а відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" новою редакцією ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було передбачено виплату щомісячної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Ця вимога відповідачем виконується і відповідні кошти виплачуються. Виплати коштів у розмірах, вказаних позивачкою, неможливі, оскільки не передбачені видатками державного бюджету.

Розглянувши письмові заяви позивачки та відповідача, а також дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка має статус дитини війни, який підтверджується пенсійним посвідченням з відповідною відміткою в ньому.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.2006 року, їй, як дитині війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Ці вимоги законодавства відповідачем в 2007 - 2010 роках із різних причин не дотримувалися.

Позовні вимоги з 17.08.2007 року по 31.12.2007 року мають бути задоволені з наступних підстав.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням положень ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою Законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів країни.

Оскільки предмет Закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України та Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України вказав, що цей Закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.

З огляду на вищевикладене, при прийнятті рішення щодо позовних вимог за 2007 рік, необхідно керуватися положеннями Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", які з 09 липня 2007 року втратили чинність.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ст.8 ЦПК України  у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, при визначенні розміру підвищення пенсії позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до цього Закону, розмір підвищень пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.

Статтею 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" передбачено, що основні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, ст.19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки, будь-яким іншим законом, окрім Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж  встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачці як дитині війни.

Що стосується вимог позивачки щодо неправомірності дій відповідача в частині нарахування та виплати надбавки до пенсії їй, як дитині війни, за 2008 рік, то суд виходить з наступного.

Підпунктом 2 пункту 41 Закону України  "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" і дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

В розвиток закону, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48 гривень 10 копійок, з 1 липня - 48 гривень 20 копійок та з 1 жовтня - 49 гривень 80 копійок.

Вказані виплати були здійснені позивачці відповідачем.

Доплати дітям війни в 2009 та 2010 роках здійснювалися відповідно до порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи громадян гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

В зв'язку з цим, зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На підставі викладеного позивачка має право з 22.05.2008 року на отримання щомісячної соціальної допомоги, як дитина війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Неправомірною є відмова відповідача виплачувати позивачці щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, в період з 01.01.2009 року по 17.08.2010 року, оскільки на законодавчому рівні зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в цей період не вносилися.

Сплачене держмито та затрати на ІТЗ розгляду справи підлягають відшкодуванню позивачці за рахунок відповідача (ст.88 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, а також ст.ст. 3, 5, 6, 7, 8, 10, 15, 88, 197, 208, 209, 213-218 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову відповідача нарахувати та виплатити позивачці щомісячну соціальну допомогу як дитині війни, за період з 17.08.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 по 17.08.2010 року, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни за період з 17.08.2007 року по 31.12.2007 року, а також з 22.05.2008 року по 17.08.2010 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Куликівському районі Чернігівської області, місцезнаходження: 16300 Чернігівська область смт. Куликівка вулиця Щорса 67, телефон 2-11-27; код ЄДРПОУ 14249246, р/р 25602303011158 в ОПЕРВ Ощадбанку міста Чернігів,  МФО 353553; на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вартість сплаченого держмита в сумі 3 гривні 40 копійок, а також вартість затрат на Інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області. Апеляційна  скарга  на  рішення  суду подається апеляційному суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Куликівського районного суду                                                     О.Б. Морозов