ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
11 жовтня 2007 р. Справа № 11/120
За позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Ужгород
До відповідача Приватного підприємства "Інженерні мережі М-06", м.Мукачево
про стягнення 9854грн. штрафних санкцій та 155грн. пені.
Суддя Л.М.Якимчук
ЗА УЧАСТЮ ПРЕДСТАВНИКІВ СТОРІН:
Від позивача: - Шибаєв А.М. - представник, довіреність від 10.01.1007
Від відповідача: - Польовий М. - директор.
СУТЬ СПОРУ: Позивачем заявлено позов до відповідача про стягнення 9854грн. адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбаченого статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та 155грн. пені за прострочення платежу. Зокрема, відповідно до вимог вказаної статті відповідач повинен був працевлаштувати одного інваліда, однак, не працевлаштував, що вбачається із поданого до відділення звіту (форма 10 ПІ річна „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2006 рік), тому, згідно ст. 20 вказаного Закону повинен відрахувати йому (позивачу) адміністративно-господарські санкції.
Відповідач у поясненні на позовну заяву позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що у зв"язку з простоюванням на підприємстві тривалий час ніхто не працював, заробітна плата не нараховувалась. Крім того, у судовому засіданні представник відповідач повідомив, що при складанні статистичної звітності припустився помилки при визначенні середньооблікової кількості працівників, які працювали у 2006 році, а саме, у звіті проставлено 12 чол., а фактично потрібно було зазначити 7 чол.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін,
СУД ВСТАНОВИВ:
Частиною першою ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875 –ХІІ від 21.03.1991 з подальшими змінами та доповненнями (далі Закон), для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” (далі Положення) встановлено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 01 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості, про середню річну заробітну плату на підприємстві, середню облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Згідно з п.3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозоології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. А пунктом 2 Положення передбачено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Всебічно дослідивши всі обставини справи суд прийшов до висновку, що у задооленні позову позивачу належить відмовити з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875 –ХІІ від 21.03.1991 з подальшими змінами та доповненнями, для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Відповідач у судовому засіданні подав суду лист від 08.10.2007, в якому повідомив, що при складанні звіту з праці 1-ПВ за 2006 рік бухгалтером підприємства допущено помилку в розрахунку середньоспискової чисельності працівників, яка була виявлена при проведенні аудиторської перевірки, а саме, у звіті зазначено 12 чол., тоді як згідно уточненого розрахунку - 6,38 (7).
Відповідну довідку позивачем направлено у Мукачівське міське управління статистики, яким прийнято до уваги вказане зауваження (лист №08-13/909 від 12.10.2007), а також голові Фонду соціального захисту інвалідів.
Таким чином, на підприємстві відповідача кількість працюючих менша, ніж встановлена Законом для визначення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а отже, у відповідача не виникло обов"язку щодо працевлаштування останніх.
Крім того, відповідач подав суду докази про те, що з 03.05.2006 на підприємстві працює інвалід ІІ групи Кривенко П.П.
Керуючись ст.ст. 17, 18, 21, 69, 71, 86, 94, 98, 158, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства,
П О С Т А Н О В И В :
1. У задоволенні адміністративного позову вімовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
3. У зв"язку з проголошенням у судовому засіданні 11.10.2007, в порядку ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, лише вступної та резолютивної частини постанову складено в повному обсязі і підписано 19.10.2007.
Суддя