Справа N 2а-941/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" жовтня 2010 р. Суддя Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» , ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області про визнання відмови Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області у здійсненні перерахунку і виплаті позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - неправомірною. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду в Якимівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.01.2009 року по день розгляду справи в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка виплачена у цей період.
В судове засідання позивач не з’явився та надав клопотання з проханням розглянути справу у його відсутності у зв’язку з похилим віком та станом здоров’я.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області в судове засідання не з`явився, проте, н е погоджуючись з позовними вимогами позивача, надав суду письмові заперечення, у відповідності до яких вважає, що жодних підстав для задоволення позову, немає, хоча зазначив, що позивач має статус «дитини війни» і у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вправі отримувати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Крім того, заперечення мотивовано наступним. Відносно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищена на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Згідно до Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 24.10.2007 року, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду джерел. Бюджет Пенсійного Фонду щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Однак, як зазначає представник відповідача у запереченні, законодавством України не визначено, за рахунок яких коштів та джерел повинно виплачуватися вказане підвищення, та в якому порядку і яким чином обчислювати розмір цих виплат. Таким чином, враховуючи те, що фінансування виплат «Дітям війни» проводиться з Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду, то дії відповідача щодо відмови нарахування надбавки не можна визнати незаконними.
В зв’язку з тим, що у справі наявні документи, які підтверджують те, що сторони подали до суду заяви, де просили розглянути справу за їх відсутності, на підставі ст.122 ч.3 КАС України суд вважає за потрібне розглядати справу у порядку письмового провадження .
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання відмови Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області у здійсненні перерахунку і виплаті позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – неправомірною; та про зобов'язання Управління Пенсійного Фонду в Якимівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.01.2009 року по день розгляду справи в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка виплачена у цей період.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Київа від 15.06.2009 р. за № 2/385 визнано незаконним п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 р. № 530.
Тобто, за думкою суду при визначенні розміру підвищення вказаної категорії громадян необхідно виходити з положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, згідно зі ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» позивачу повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком»
У відповідності зі ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У відповідності до ст. 100 КАС України пропущення піврічного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад, справа «Стаббігс та інш. Проти Великобританії» рішення від 22.10.1996р., «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980р.).
Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Суд вважає, що причини пропуску процесуального строку неможливо визнати поважним, оскільки будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.
Тобто вимоги позивача з урахуванням піврічного строку звернення з адміністративним позовом підлягають задоволенню за період з 01.03.2010 року по день винесення постанови, в частині задоволення вимог за період з 01.01.2009 року по 28.02.2010 року суд вважає необхідним відмовити.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачці надбавки до пенсії за періоди з 01.03.2010 року по день винесення рішення, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є протиправними і тому у частині нарахування цієї виплати за зазначений період вимоги позивача підлягають задоволенню. У іншій частині позову необхідно відмовити, оскільки інші вимоги позивача не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та не є законодавчо обґрунтованими, а також з приводу пропущеного позивачем строку, встановленого законодавством для звернення до суду з адміністративним позовом.
Керуючись ст.28, ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", ст. ст 1,3,6 Законом України "Про соціальний захист дітей, ст.54 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" , ст.1 Закону України від 20.10.2009 року № 1646-VI "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" , ст. ст. 9-12, 17, 21, 158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області, у здійсненні перерахунку і виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.03.2010 року по 04.10.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - неправомірною.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду в Якимівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.03.2010 року по 04.10.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка виплачена у цей період.
В іншій частині позовних вимог — відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Якимівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів.
Суддя :
Справа № 2а-470/2010 р.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2010 року Суддя Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В., розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду Україні в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»
В С Т А Н О В И В :
09.02.2010 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати відмову відповідача в нарахуванні і виплаті позивачу щорічної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком противоправною та зобов'язати відповідача нарахувати їй щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області, на його користь, невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2009 року по теперішній час в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці, яка виплачена у цей період.
До Якимівського районного суду Запорізької області надійшло письмове заперечення відповідача по справі з клопотанням про залучення у якості співвідповідача Державного казначейства України, мотивуючи тим, що реалізація нормативних приписів і пенсійних програм органами Пенсійного фонду здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною його бюджету відповідно до конкретних напрямів витратної частини цього ж бюджету та оскільки Державними бюджетами на 2007-2009 роки не були передбачені кошти на виплату Пенсійним фондом підвищення пенсій дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а їх вилучення з джерел фінансування інших пенсійних програм заборонено, необхідно покласти обов’язок з їх виділення на Державне казначейство України.
Позивач до суду надав заяву, у якій просив розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.
Представник відповідача до суду також надав заяву про розгляд судової справи без його участі, в порядку письмового провадження.
Розглянув клопотання представника відповідача по справі, його письмові заперечення та матеріали адміністративного позову, судом було встановлено, що :
З тексту заперечень відповідача по справі зрозуміло, що він не заперечує факти, які виклала позивачка у своєму позові щодо визнання статусу позивачки та того, що остання має право на отримання державної допомоги згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Не заперечував представник відповідача і той факт, що вказана державна допомога повинна виплачуватись відповідачем .
Аналіз діючого законодавства , показав, що до завдань Державного казначейства України відносять :
1) забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства; ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів;
2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються;
3) визначення механізму казначейського обслуговування
державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів. ( п.3 Положення про Державне казначейство України, затверджене Постановою КМУ № 1232 від 21.12.2005 р.)
Тобто діючим законодавством не встановлено завдання перед Державним казначейством України щодо виділення коштів згідно рішення суду, воно взагалі не є розпорядником державних коштів і тому суд дійшов до висновку про те, що вказане клопотання представника відповідача щодо залучення Держказначейства України у якості співвідповідача по справі є необґрунтованим.
В зв’язку з тим, що у справі наявні документи, які підтверджують те, що сторони подали до суду заяви, де просили розглянути справу за їх відсутності, на підставі ст.122 ч.3 КАС України суд вважає за потрібне винести ухвалу щодо розгляду справи у порядку письмового провадження .
Керуючись ст.ст. 52 ч.3,122 ч.3 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
У задоволенні клопотання представника управління Пенсійного фонду Україні в Якимівському районі про притягнення у якості співвідповідача по справі Державне казначейство України відмовити.
Судовий розгляд по справі здійснювати в порядку письмового провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: