ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

21.08.2006                                                                                   Справа № 38/24 

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сизько І.А.(доповідач),

суддів: Прокопенко А.Є., Швець В.В.

при секретарі судового засідання: Врона С.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Петрашко О.О., довіреність №6087/10/100 від 01.08.06, старший держподатінспектор юридичного відділу

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №НОМЕР_1, представник- присутній у судовому засіданні тільки  14.06.06р.;

ОСОБА_2, довіреність №НОМЕР_2, юрисконсульт

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Синельникове Дніпропетровської області

на рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.06р.

у справі № 38/24

за позовом  Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції , м.Синельникове Дніпропетровської області

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м.Синельникове, Дніпропетровської області

про  стягнення суми штрафних санкцій 2040,00грн.

ВСТАНОВИВ:  

          Позивач, Синельниківська об'єднана державна податкова інспекція, м.Синельникове Дніпропетровської області, звернувся з позовом до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 суми фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 2040грн. до державного бюджету України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.06р. у справі №38/24 (суддя - Бишевська Н.А.) в задоволенні позову відмовлено.

При цьому господарський суд посилається на те, що Синельниківською ОДПІ прийнято два рішення за одне і те ж правопорушення, а звернення до суду про стягнення адміністративної санкції, яка не є податковим боргом, здійснено позивачем з порушенням строків спеціальної позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду , позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати, вважає, що воно прийнято з порушенням норм  матеріального права.

У апеляційній скарзі позивач зазначає, що посилання господарського суду на те, що до окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, а у випадку стягнення штрафу застосовується позовна давність в один рік (ст.258 ЦК), є безпідставним, оскільки така позовна давність (один рік)  застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідач у своєму запереченні просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, вислухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга  підлягає  частковому задоволенню в силу наступного.

Працівниками Синельниківської ОДПІ проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено Акт№НОМЕР_3.

Перевіркою встановлено, що відповідачем порушено ст.15-3 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.1995р., п.9 ст.3 Закону України  “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР в частині поштучної торгівлі тютюновими виробами, невиконання  друку фіскальних звітних чеків на РРО та не забезпечення їх зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

На підставі даного акту Синельниківською ОДПІ, згідно п.4 ст.17, п.9 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, п.15-3, абз.8 ч.2 ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” стосовно суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 застосовані штрафні санкції у розмірі 2040грн. про що винесено податкове повідомлення-рішення від 14.07.2004р. №НОМЕР_4, а в подальшому прийняті рішення про застосування штрафних санкцій №НОМЕР_5 від 17.12.2004р. та №НОМЕР_6 від 07.12.2004р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2005р. по справі №36/315 податкове повідомлення-рішення НОМЕР_7 від 14.07.2004р. визнано недійсним. До апеляційного господарського суду Дніпропетровської області вищевказане рішення не оскаржувалось.

Рішення суду по справі №36/315 мотивовано тим, що податкове повідомлення-рішення слід вважати таким, що не було врученим (надісланим) платнику податку.

Проте, за змістом зазначеного рішення судом першої інстанції по справі №36/315 не досліджувалось та не з'ясовувалось питання щодо наявності самих фактів порушень, які зафіксовані під час  перевірки СПД ОСОБА_3, і на підставі чого податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення.

Стаття 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995р. №481/95-ВР (із змінами та доповненнями) встановлює, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом  етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів   підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів... Зазначені  штрафи  спрямовуються  до  бюджету згідно з чинним законодавством.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим   плодовим,   спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

У разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду (ст.17 Закону №481/95 ВР).

В наведеній нормі Закону чітко визначено, що рішення в зв'язку з порушенням цього Закону приймаються органом, який видав ліцензію чи іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України. Позивачем не наведені законодавчі підстави щодо стягнення податкового боргу за ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі -Закон України  №481/95-ВР).

Відповідач не є органом, уповноваженим видавати суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії на торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, то йому не надано повноважень щодо прийняття рішень про застосування фінансових санкцій, встановлених ст.17 Закону України №481/95-ВР. Синельниківська ОДПІ прийнявши рішення про застосування фінансових санкцій вийшла за межі своїх повноважень та порушила порядок застосування фінансових санкцій, встановлений ст.17 Закону України  №481/95-ВР.

Щодо посилання позивача на Порядок застосування фінансових санкцій, то державні податкові інспекції не названі тут як органи, що мають повноваження застосовувати фінансові санкції за порушення, передбачені ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачена форма реагування державного органу на порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм чинного законодавства, однак, вказаний Закон не визначає форму і процедуру застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення його вимог, тим самим надаючи контролюючому органу можливість самому встановлювати і форму, і процедуру.

Відповідно до пункту 4 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції наділені функціями щодо здійснення у межах своїх повноважень контролю за законністю валютних операцій, додержанням установленого порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно - касових апаратів, товарно - касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуг, а також за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення деяких видів підприємницької діяльності.

В силу пункту 7 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом.

Таким чином, державна податкова інспекція правомірно звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з приватного підприємця суми заборгованості з фінансової санкції згідно рішення №НОМЕР_6 від 07.12.2004р. , оскільки приватний підприємець не сплатив 340грн. -фінансову санкцію за порушення вимог п.9 ст.3 Закону України “ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Щодо посилань відповідача СПД ОСОБА_3 на ч.1 ст.61 Конституції України де встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, то по-перше: рішення, на підставі яких стягуються фінансові санкції не скасовані та не визнані недійсними в встановленому Законом порядку; по-друге: податкове повідомлення-рішення НОМЕР_7 від 14.07.2004р. визнано судом  недійсним; по-третє: на день розгляду справи в апеляційній інстанції доказів притягнення до відповідальності одного виду за одне й те правопорушення відповідачем суду не надано.

Щодо зауважень на сплив строку для стягнення сум фінансових санкцій, то в ст.250 ГК України  йде мова про термін застосування санкцій, а не про термін стягнення не сплачених у встановлений строк фінансових санкцій.

Суд першої інстанції в порушення норм матеріального права безпідставно послався на Цивільний кодекс України щодо спеціальної позовної давності. Відповідно до ч.2 ст.2 ЦК України до майнових відносин, застосованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. 

Треба зауважити, що СПД ОСОБА_3 документально не доведено та не спростовано відсутність з її боку фактів порушень вимог Законів України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” та “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Приймаючи рішення по даній справі колегія суддів визначальним фактором вважає наявність рішення податкового органу, яке є чинним на день розгляду даної справи, відсутність доказів сплати фінансових санкцій за цим рішенням, та відсутність доказів щодо спростування встановлених фактів порушення   приватним підприємцем вимог законодавства.

Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На підставі вищевикладеного рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 195, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -    

 

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Синельникове Дніпропетровської області задовольнити частково.

 Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2006р. у справі №38/24 скасувати.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м.Синельникове, Дніпропетровської області на користь державного бюджету 340грн. фінансових санкцій.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності  - фізичної особи ОСОБА_3, м.Синельникове, Дніпропетровської області на користь Державного бюджету України 5грн.10коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видачу виконавчих листів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сила з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 

Головуючий суддя                                                               І.А.Сизько

 

Суддя                                                                                      А.Є.Прокопенко

 

Суддя                                                                                      В.В.Швець

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                          О.В.Кравець