ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.08.2006 Справа № А31/126
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Науменка І.М.
суддів: Білецької Л.М. –доповідач, Пруднікова В.В.
Секретаря судового засідання Клименко Ю.І.
Представників сторін:
від позивача: Нікулін Юрій Васильович, довіреність №20-26 юр/д від 06.06.05, начальник юридичного відділу;
від відповідача: Синявська Ольга Олексіївна, довіреність №07-04/3066 від 14.06.06, головний спеціаліст-юрист юридичного відділу;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м. Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2006 року у справі № А31/126
за позовом відкритого акціонерного товариства “Баглійкокс” м. Дніпродзержинськ;
до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м. Дніпропетровськ;
про визнання недійсним рішення;
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 5 червня 2006 р. у справі № А31/126 (суддя Мороз В.Ф.) визнано недійсим та скасовано рішення відповідача у справі № 115 від 12.05.2005 р., яким не прийнято до зарахування вартість путівок, що використані не за цільовим призначенням та накладені на позивача штрафні санкції.
Постанова суду мотивована тим, що згідно п. 4.3 Інструкції про порядок планування обліку, видачі путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб та членів їх сімей, придбаних за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 24.12.2001 р. № 51, якщо путівки залишаються невикористаними або видані третім особам, крім випадків, передбачених пунктами 2.2.8, 2.2.9, витрати на оплату путівок за рахунок коштів Фонду до зарахування не приймаються. Ці кошти вважаються недоїмкою і підлягають перерахуванню за рахунок Фонду. Фактично ці путівки були використані застрахованими особами - працівниками позивача. Порушення умов видачі путівок іншим застрахованим особам не є підставою для неприйняття до заліку відповідних витрат за такими путівками.
Відповідач з такою постановою суду не погодився і звернувся з апеляційною скаргою. Посилається на те, що в ході проведеної ним перевірки було виявлено, що путівки до санаторіїв ”Місхор” вартістю 3192 грн. та “Примор'є” вартістю 4920 грн. були видані Кошельковій, Барковській, Д'яченко, Дібровій з порушенням Інструкції 51, якою передбачено, що путівки до спеціалізованого санаторію для лікування дитини у супроводі дорослого видаються одному з працюючих батьків (матері або батькові) чи опікунові за наявності медичних показань на санаторно-курортне лікування дитини. Тобто дитину не можуть супроводжувати четверо дорослих. Відповідно до видаткових накладних путівки були видані дітям для лікування органів дихання та опорно-рухового апарату дитини. Відповідно до звітів про путівки на санаторно-курортне лікування позивач відзвітував, що за путівками дійсно поїхали діти до спеціалізованого санаторію. У справі відсутні докази того, що за даними путівками фактично їздили діти за наявності медичних показань, а не чотири дорослі людини. На цій підставі 7300,80 грн. і не були прийняті до заліку. На цю ж суму нараховані і штрафні санкції. Просить постанову скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційна скарга прийнята до провадження 18.07.2006, її розгляд призначений на 28.08.2006р.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що постанова господарського суду Дніпропетровської області є законною, винесена з урахуванням норм матеріального та процесуального права. Тому просить
постанову господарського суду Дніпропетровської області від 5 червня 2006 р. у справі № А31/126 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - без задоволення.
Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Проведеною відповідачем перевіркою діяльності позивача встановлено, що позивач не за цільовим призначенням використав дві путівки на оздоровлення дітей, направивши по них четверо дорослих. Це стало підставою для того, що рішенням № 115 від 12 травня 2005 року витрати на ці путівки не підлягають до зарахування, що в свою чергу є мірою відповідальності позивача за нецільове використання фінансових коштів на підставі ст. 30 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням” (далі -Закону) (а.с.18).
У Ст. 30 Закону “відповідальність страхувальника” йдеться про те, що :
1. Страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
За порушення строку реєстрації страхувальника як платника страхових внесків або несвоєчасність сплати страхових внесків на нього накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися.
За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.
За порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків.
Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.
2. Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.
Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.
3. Суми коштів, безпідставно стягнені із страхувальника, підлягають поверненню у триденний строк з дня винесення рішення про безпідставність стягнення цих виплат з відшкодуванням судових витрат.
4. Право застосовування фінансових санкцій, передбачених цією статтею, мають керівники виконавчої дирекції Фонду та його відділень, їх заступники.
Аналіз ст. 30 Закону показує, що у ній не передбачена відповідальність за нецільове використання путівки у вигляді відмови у зарахуванні витрат, понесених на її придбання.
Витрати на придбання путівки за рахунок Фонду не приймаються до зарахування тільки у випадку, якщо путівки залишаються невикористаними або видані стороннім особам (п.4.3 Інструкції про порядок планування, обліку, видачі путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей, придбаних за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 24.12.2001 р. 51, чинної на час існування правовідносин між сторонами). Оскільки путівки видані були не стороннім особам, а застрахованим працівникам позивача і ця обставина дістала належну юридичну оцінку в рішенні суду першої інстанції, то він правильно скасував оскаржуване рішення позивача як таке, що суперечить вимогам закону, який не передбачає нецільове використання путівки як обставину, що може бути підставою для відмови у зарахуванні витрат, понесених на придбання путівки.
Між тим, відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень і у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Правильну юридичну оцінку суд першої інстанції дав і посиланню відповідача на п. 2.2.6 Інструкції, який дійсно не передбачає випадків відмови у зарахуванні сум, а тільки визначає умови видачі путівки.
Позивач дійсно припустився порушень цього пункту, що не є підставою для неприйняття до заліку витрат і накладення штрафних санкцій.
Доводи апеляційної скарги не спростували рішення суду першої інстанції, тому його слід злишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 5 червня 2006 р. у справі № А31/126 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.
Головуючий Науменко І.М.
Судді Білецька Л.М.
Прудніков В.В.