ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 вересня 2010 року                               м. Київ                                        К-59139/09

Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі:

          суддів                                                 Кравченко О.О.

                                                             Леонтович К.Г.

                                                             Гордійчук М.П.

                                                             Чалого С.Я.

                                                             Харченка В.В.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 лютого 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області про  зобов’язання вчинити певні дії, -

     Встановила:

У січні 2009 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом, зобов’язання нарахувати та виплатити, як дитині війни державну соціальну підтримку-підвищення до пенсії за 2006-2008 роки.  

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а.с.7), знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області та отримує пенсію за віком, а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»йому повинна виплачуватись щомісячна  державна соціальна підтримка –підвищення до пенсії у розмірі  30 % мінімальної пенсії за віком, яка йому не виплачувалась.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язано Управління ПФУ перерахувати позивачу державну соціальну підтримку за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. В іншій частині позовних вимог відмовлено в зв’язку з пропуском строку звернення з позовом та відсутність підстав для його поновлення.

На вказані судові рішення Управлінням Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області подана касаційна скарга, у якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області задоволенню не підлягає з таких підстав.

Враховуючи що касаційну скаргу подано відповідачем - Управлінням Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області на судові рішення - постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 лютого 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2009 року, якими позовні вимоги задоволені лише за 2008 рік, судова колегія відповідно до ст. 220 КАС України перевіряє справу у межах касаційної скарги - в частині законності судових рішень за 2008 рік.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5          ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням               НОМЕР_1 (а.с.7), знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області та отримує пенсію за віком, а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»йому повинна виплачуватись щомісячна   державна соціальна підтримка –підвищення до пенсії у розмірі  30 % мінімальної пенсії за віком, яка йому не виплачувалась.

Приймаючи рішення про задоволення позову за 2008 рік, суди першої та апеляційної інстанції вірно виходили з того, що період нарахування виплат за цей рік має обчислюватись з 22.05.2008 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Суд обґрунтовано відмовив у позові за 2006-2007 роки, оскільки позивач звернувся до суду за захистом своїх прав лише у січні 2009 року, не надавши доказів поважності причин такого пропуску, а відповідач наполягав на застосуванні приписів ст.100 КАСУ.

Що стосується доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

                                                          У х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області відхилити, а постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 лютого 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 235-238 КАС України.

Судді:

Суддя                                                                         О.О. Кравченко