ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2010 року м. Київ К-44244/09
Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі:
суддів Кравченко О.О.
Леонтович К.Г.
Гордійчук М.П.
Чалого С.Я.
Харченка В.В.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим про зобов’язання вчинити певні дії, -
Встановила:
У листопаді 2008 року ОСОБА_5 звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом, визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну підтримку з 01.01 2006 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а.с.7), знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим та отримує пенсію за віком, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна підтримка –підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. З 2006 р. їй вказана підтримка не виплачувалась.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2008 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2009 р., позов задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим здійснити перерахунок та виплату позивачці підвищення до пенсії за листопад –грудень 2007 року в сумі 246,06 грн. та за період з травня по листопад 2008 року в сумі 680,80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На вказані судові рішення Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим подана касаційна скарга, у якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а.с.7), знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим та отримує пенсію за віком, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна підтримка –підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. З 2006 р. їй вказана підтримка не виплачувалась.
Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивачки, які стосуються 2006 року, суди першої та апеляційної інстанції правильно зазначили, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»(3235-15) від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що вимоги позивачки, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог за 2007 рік, то судами правильно враховано, що п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень окремих статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким. що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обов’язковим до виконання на всій території України. Відповідно до ч.2ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суди обґрунтовано встановили, що нарахування виплат за 2007 рік мало були проведено з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак з огляду на те, що позивачка пропустила строк звернення з адміністративним позовом та не надала доказів поважності такого пропуску, суд задовольнив її вимоги за 2007рік в межах річного строку з дня звернення, тобто з листопада 2007року.
Приймаючи рішення про задоволення позову за 2008рік, суди вірно виходили з того, що період нарахування виплат за цей рік має обчислюватись з 22.05.2008року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Що стосується доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У х в а л и л а:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2009 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 235-238 КАС України.
Судді:
Суддя О.О. Кравченко