Справа 2609 Голов, в 1 інстанц. Наумик О.О.
Категорія 21 Доповідач Зубова Л.
.
Ухвала
Іменем України
20 березня 2007 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі головуюча судця Зубова Л.М. судді Соломаха Л.І, Барсукова О.І. секретар Стефанова І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки (далі - Фонд)
про відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою відповідача
на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 25 грудня 2006 року
Вислухавши доповідача, пояснення представника Фонду ОСОБА_2, яка апеляційну скаргу підтримала, пояснення позивача, який заперечував проти апеляційної скарги,, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд, -
встановив:
У листопаді 2006 року позивач звернувся до відповідача з вказаним позовом і просив відшкодувати на його користь моральну шкоду в сумі 70 000 грн. на підставах, вказаних в Законі України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», посилаючись на те, що під час виконання трудових обов'язків він отримав декілька професійних захворювань. За висновком МСЕКвід 2.08.1999 року йому встановлено втрату працездатності на 60% по першому професійному захворюванню, що відповідає інвалідності З групи (а.с. 32). Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 15.07.2002 року він отримав друге професійне захворювання (а.с. 9)., за висновком МСЕК від 27.08.2002 року йому встановлено вперше втрату працездатності на 20 % по другому професійному захворюванню (а.с. 31), а загалом по сукупності професійних захворювань - 80 % втрати працездатності безстроково та інвалідність 2 групи по професійних захворюваннях (а.с. 31) .
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 25 грудня 2006 року позов про відшкодування моральної шкоди було задоволено частково, з Фонду на користь позивача стягнуто 7 000 грн.
У апеляційній скарзі відповідач - Фонд - просив рішення суду скасувати і у задоволенні вимог відмовити , мотивуючи тим, що суд невірно застосував матеріальний закон, позивач не довів факт завдання йому моральної шкоди, суд
2
не навів переконливих мотивів прийнятому рішенню, не врахував, що позивач усвідомлював шкідливість умов праці, одначе продовжував працювати в таких умовах, а роботодавець не приймав необхідних заходів з охорони праці, у відповідності до ст. 237 -1 КЗпП України апелянт вважав належним відповідачем роботодавця, суд не врахував, що позивач з 1995 року не працює у шкідливих умовах праці, тому апелянт вважав, що позивач отримав професійне захворювання до створення Фонду, а також зазначав, що позивач пропустив встановлений ст. 233 КЗпП України строк на звернення у суд з позовом за захистом порушеного права.
Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відшкодовуючи на користь позивача моральну шкоду, суд повно встановив обставини справи та дійшов підставних висновків про те , що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди, які грунтуються на Законі України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд підставно врахував характер і ступінь завданої моральної шкоди, оскільки встановив, що позивач втратив професійну працездатність, виходячи з другого професійного захворювання, на 20 %, оскільки перше професійне захворювання було отримано до введення в дію Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та за цим захворюванням у позивача не виникло право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду.
Разом з тим , з обставин справи видно, що в цілому у позивача за двома захворюваннями втрачено 80 % професійної працездатності, що призвело до інвалідності 2 групи та свідчить про загальний стан завданих позивачеві моральних страждань, фізичного болю, змін у соціальному житті, необхідності лікування, за висновком МСЕК втрату працездатності встановлено безстроково.
За вказаних обставин розмір відшкодування шкоди визначено у відповідності до фактичних обставин справи та вимог закону , а доводи апелянта не мають правового значення.
Оскільки рішення суду постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального закону, на відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд -
ухвалив :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 25 грудня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
.