ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-3009/10/2470
09:50
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
при секретарі судового засідання Левчуку Д.С..
за участю представників сторін:
позивача - Тодорюк Н.М., за довіреністю;
відповідача - Карпюк Ю.М., за дорученням,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці до Першотравневого відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про визнання протиправною та скасувати постанову, зобов’язати вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Першотравневого відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 3 вересня 2010 р. про закінчення виконавчого провадження, зобов’язати останнього провести заходи примусового виконання в межах суми, визначеною постановою про накладення адміністративного стягнення та перерахувати відділенню стягненні кошти.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно, передчасно та всупереч вимогам ст. 308 КУпАП, Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 16878770 від 3 вересня 2010 року та не стягнуто штраф у подвійному розмірі в сумі 272 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на правомірність дій відповідача.
Суд, заслухавши пояснення сторін, а також дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що начальником Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці 17 грудня 2009 року винесено постанову № 100/2009 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136,00 грн. відносно приватного підприємця ОСОБА_3
В резолютивній частині постанови зазначено, що у разі несплати суми штрафу у строк, передбачений ч. 1 ст. 307 КУпАП, органами державної виконавчої служби при примусовому виконанні постанови стягується подвійний розмір штрафу в сумі 272,00 грн.
Копію вищевказаної постанови громадянка ОСОБА_3 отримала 25 грудня 2009 р., що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення.
В добровільному порядку ОСОБА_3 штраф сплачено не було, в зв'язку з чим позивачем вказану постанову направлено до Першотравневого відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції для примусового виконання (лист № 04/19 від 11.01.2010 р.).
20 січня 2010 року державним виконавцем відповідно до ст. ст. 3, 18 та 24 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови № 100/2009 від 17 грудня 2009 року.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами 2 вересня 2010 року на рахунок відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці надійшли кошти в сумі 136,00 грн. на погашення адміністративного штрафу накладеного на ОСОБА_3
3 вересня 2010 року державним виконавцем винесено постанову ВП № 16878770 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання постанови 100/2009.
Оскаржувана постанова, на думку суду, винесена відповідачем передчасно та підлягає скасуванню з таких міркувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
Частиною 1 ст. 308 КУпАП визначено, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 308 КУпАП).
Із системного аналізу вказаних положень КУпАП вбачається, що сам факт надсилання постанови про накладення на порушника штрафу для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби засвідчує про відсутність сплати вказаного у постанові штрафу у добровільному порядку, а відтак державний виконавець здійснює примусове виконання резолютивної частини постанови про накладення штрафу згідно із ч. 2 ст. 308 КУпАП, тобто у подвійному розмірі. Визначений у постанові первинний розмір штрафу стосується виключно добровільного його виконання боржником, примусове ж виконання постанови повинно здійснюватися у подвійному розмірі, як це передбачено ст. 308 КУпАП.
Аналогічну позицію викладено Міністерством юстиції України в роз’яснені від 11 лютого 2009 року № 25-32/147, в якому наголошується на те, що починаючи з січня 2009 року, стягнення штрафу при примусовому виконанні постанови у справі про адміністративне правопорушення здійснюється у подвійному розмірі.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХГУ (далі - Закон № 606), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 3 Закону № 606 примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Постанова від 17 грудня 2009 року № 100/2009 року у справі про адміністративне правопорушення, винесена посадовою особою органу Фонду, є виконавчим документом, і державний виконавець, отримавши вищезазначену постанову, зобов’язаний здійснити всі необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в виконавчому документі, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Статтею 5 Закону № 606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем направлено на примусове виконання постанову № 100/2009 від 17 грудня 2009 року із зазначенням подвійного розміру штрафу, а саме 272,00 грн. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП саме у такому розмірі штраф підлягав стягненню з ОСОБА_3
Оскільки державним виконавцем лише частково (в сумі 136 грн.) виконано виконавчий документ суд вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 16878770 від 3 вересня 2010 року винесена Першотравневим ВДВС передчасно та підлягає скасуванню.
Стосовно інших позовних вимог про зобов'язання Першотравневого відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції провести заходи примусового виконання в межах суми, визначеною постановою про накладення адміністративного стягнення на приватного підприємця ОСОБА_3 у вигляді штрафу від 17.12.2009 р. № 100/2009, а саме в сумі 272,00 грн.; стягненні кошти перерахувати Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці, суд зазначає таке.
Статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована начальником або керівником вищестоящого органу державної виконавчої служби, начальником відповідного органу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання ухвали суду, постанови начальника або керівника вищестоящого органу державної виконавчої служби, начальника відповідного органу державної виконавчої служби. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копія якої не пізніше наступного дня надсилається до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
Таким чином, у разі постановлення судом рішення про визнання незаконною чи скасування постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець в силу вимог ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» зобов’язаний відновити виконавче провадження та вжити всіх заходів до примусового виконання виконавчого документу.
Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Функцією судів, що визначена ст. 124 Конституції України, є здійснення правосуддя.
Адміністративні суди, згідно зі ст. ст. 3, 4 КАС України, здійснюють правосуддя в адміністративних справах - переданих на вирішення адміністративного суду публічно-правових спорах, у яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування чи їхня посадова чи службова особа. Враховуючи передбачену законами обов’язковість для виконання законних вимог суб’єкта владних повноважень, адміністративно-правовий спір, як правило, пов’язується з оспорюванням чи оскарженням рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин з боку юридичних чи фізичних осіб.
Дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження інших органів державної влади, зокрема у питанні реалізації органами державної виконавчої служби встановленої Законами України «Про виконавче провадження» компетенції відновлення виконавчого провадження.
Відповідач зобов’язаний поновити виконавче провадження на підставі судового рішення про скасування чи визнання незаконною (протиправною) постанови про закінчення виконавчого провадження, а тому вимоги позивача про покладення такого обов’язку ще й рішенням суду є безпідставними. Зобов’язання відповідача виконати ці вимоги ще й в судовому порядку не є способом захисту порушеного права, як не є способом захисту порушеного права, наприклад, зобов’язання платника податків сплатити податки, зобов’язання страхувальника зареєструватися у відповідному Фонді соціального страхування тощо, оскільки такі дії відповідні особи зобов’язані вчинити на підставі закону і за їх невиконання законодавством визначено певні види відповідальності.
Таким чином, суд вважає, що пред’являючи до суду вказані вимоги, позивач обрав не належний спосіб захисту порушеного права, який не відповідає способам, визначеним законом.
Окрім того, навіть у разі задоволення судом вимог позивача у тому вигляді, як вони сформульовані в позовній заяві, неможливо здійснити примусове виконання такого судового рішення в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», що також зайвий раз свідчить про обрання позивачем неправильних способів захисту порушеного права держави.
За таких обставин, суд не може зобов’язати виконати те, що необхідно виконати в силу закону. Тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судом не вирішується питання про судові витрати.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 158, 160-163, 167 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Першотравневого відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції № 16878770 від 03.09.2010 р. про закінчення виконавчого провадження.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 11.10.2010 р.
Суддя В.К. Левицький