Справа № 11-496/10 Головуючий в 1 інстанції Логвинюк І.М.
Категорія ч. 2 ст. 187 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Силка Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 12 жовтня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду
Волинської області в складі:
головуючого судді – Хлапук Л. І. ,
суддів – Матвієнко Н. В., Силки Г. І.,
при секретарі – Уманській Л. С.,
за участю прокурора – Смолюка Б. С.,
захисників – ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
засуджених – ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_4 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 23 липня 2010 року, яким
1) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Білині Володимир–Волинського р-ну Волинської обл., жителя АДРЕСА_1, непрацюючого, з неповною середньою освітою, громадянина України, неодруженого, відповідно до ст. 89 КК України несудимого,
засуджено за ч.2 ст. 187 КК України на 7(сім) років позбавлення волі;
2) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця і жителя АДРЕСА_2, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, інваліда дитинства 3 групи, відповідно до ст.89 КК України несудимого,
засуджено за ч.2 ст. 187 КК України на 7(сім) років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженим залишено попередню – тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 визначено рахувати з 22 травня 2010 року, ОСОБА_4 – 23 травня 2010 року.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Стягнуто з ОСОБА_4 в доход держави судові витрати у справі в сумі 194 грн. 85 коп.,-
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за те, що вони 21.05.10 р. о 13 год. 10 хв., останній - перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись за залізничним переїздом поблизу будинку АДРЕСА_3, за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння чужим майном, вчинили напад на ОСОБА_6, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров»я останньої, що виразилось у нанесенні ОСОБА_4 ударів кулаком руки в обличчя потерпілій та закриванні ОСОБА_5 руками рота ОСОБА_7 Під час нападу заподіяли потерпілій легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров»я, та заволоділи її мобільним телефоном марки «Самсунг Х 400» вартістю 300 грн., із сім - карткою мережі «Діджус» вартістю 25 грн., на рахунку якої було 28 грн., а всього майном на загальну суму 353 грн.
В апеляціях засуджені вказують, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні в зв’язку з однобічним і неповним судовим слідством, що потягло за собою неправильне застосування кримінального закону та суттєво вплинуло на визначений судом строк кримінального покарання. Вважають, що їх дії слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України та призначити мінімальне покарання із застосуванням ст. 75 КК України враховуючи ряд пом’якшуючих покарання обставин.. ОСОБА_4 також зазначає, що злочин він вчинив не перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, тому просить цю обтяжуючу покарання обставину виключити з обвинувачення.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, пояснення засуджених та захисників, які підтримали апеляції і просять пом’якшити покарання, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи, провівши частково слідство, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до часткового задоволення.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_4 і ОСОБА_5. в розбійному нападі на ОСОБА_6 поєднаного з насильством , небезпечним для життя і здоров’я потерпілої, з метою заволодіння майном останньої, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, відповідають фактичним обставинам справи, визнаних судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказах та є правильними.
Посилання засуджених в апеляції, на неповноту і однобічність судового слідства та неправильність кваліфікації їх дії за ч.2 ст.187 КК України не заслуговують на увагу. Як на досудовому слідстві так і в суді ОСОБА_4 і ОСОБА_5 визнавали себе винуватими у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_6 пояснюючи, що 21 травня 2010 року після 13 години знаходячись у м. Ковелі напали на потерпілу щоб заволодіти її мобільним телефоном. ОСОБА_4 ударив її кулаком в обличчя, а ОСОБА_5 закривав рота руками. Забравши мобільний телефон, повтікали. Крім того, обоє засуджених стверджували, що перед вчиненням злочину ОСОБА_4 вживав спиртні напої ( а. с.67 -68,89 – 90, 112, 134 – 135, 186).
Аналогічні показання щодо часу, місця та обставин вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_4 і ОСОБА_5 давали при відтворенні з ними обстановки і обставини події ( а. с. 69 – 74, 115 – 119).
Винність ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у вчиненні ним розбійного нападу підтверджується й іншими зібраними у справі доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_6 вказавши на підсудних підтвердила, що останні 21 травня 2010 року після 13 години в м. Ковелі по вул.. Левицького напали на неї, нанісши удари в обличчя, закривали рота руками щоб вона не кричала та забрали мобільний телефон з сім - карткою вартістю 353грн.
Свідок ОСОБА_8 у своїх показанням вказував, що почувши по телефону крик ОСОБА_6 він приїхав на вул.. Левицького, де остання знаходилась. В потерпілої була кров на обличчі та вона розповідала, що на неї напали двоє чоловіків і забрали телефон. Він спіймав ОСОБА_5 якого привів до міліції.
Відповідно до висновку судово – медичної експертизи, у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у виді синця двох повік лівого ока з крововиливом під кон’юктиву лівого очного яблука, який утворився від дії тупого твердого предмету і за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я ( а. с. 38).
Даний висновок експерт Дремлюк В. В. підтвердив у судовому засіданні при проведенні судового слідства апеляційним судом, пояснивши, що легкі тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_6 спричинили короткочасний розлад здоров’я потерпілої, так як для їх лікування необхідно більше шести днів. Те, що потерпіла не зверталась за медичною допомогою немає значення для встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Крім того, експерт пояснив, що він помилково вказав у висновку експертизи, що ці тілесні ушкодження не були небезпечними для здоров’я останньої в момент їх заподіяння.
Тому, посилання в апеляціях засуджених на те, що потерпілій спричинено легкі тілесні ушкодження без розладу здоров’я, а висновок експертизи необ’єктивний і їх дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України, є безпідставними і спростовуються вищенаведеними доказами.
Обставин, які б ставили під сумнів достовірність зібраних у справі доказів чи правильність висновків суду про винність ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у злочині за який їх засуджено, не встановлено.
Дії ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за ч.2 ст.187 КК України кваліфіковані правильно і підстав для перекваліфікації їх дій колегія суддів не вбачає.
Безпідставними, є також посилання засудженого ОСОБА_4 в апеляції про вчинення ним злочину тверезим. Сам ОСОБА_4 на досудовому слідстві і в суді стверджував, що перед вчиненням нападу на ОСОБА_6 він вживав спиртні напої ( а. с. 127 -128, 134 – 135,186).
Аналогічні показання в цій частині давав і ОСОБА_5 ( а. с. 186).
Тому підстав вважати, що ОСОБА_4 себе оговорив, про що зазначає останній в апеляції, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, з мотивувальної частини вироку підлягає виключенню обтяжуюча покарання ОСОБА_5 обставина, вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, так як ні досудовим, ні судовим слідством не встановлено, що останній вживав алкогольні напої перед вчиненням злочину.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність обрання покарання засудженим у виді позбавлення волі.
Разом з тим, суд не достатньо врахував як пом’якшуючі покарання обставини так і дані про особи засуджених, які давали підстави до застосування ст. 69 КК України.
Як видно з матеріалів справи і протоколу судового засідання засуджені ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з перших пояснень і до кінця судового слідства не заперечували обставин вчинення ними злочину, просили вибачення у потерпілої і каялись у вчиненому, чим сприяли у розкритті злочину ( а. с.16, 18, 67 – 68, 82 – 83, 112, 127 – 128, 134- 135, 186 – 188).
Потерпіла ОСОБА_6 на досудовому слідстві, в суді першої інстанції і в заяві яка подана апеляційному суду вказувала на повне відшкодування їй заподіяної шкоди засудженими та просила не позбавляти їх волі( а. с. 22, 187 – 188, 234).
Хоча раніше ОСОБА_5 і притягувався до кримінальної відповідальності, однак попередній злочин ним було вчинено у неповнолітньому віці, за який судимість погашена. ОСОБА_5 виховувався у багатодітній сім’ї, має незакінчену початкову освіту, є молодий за віком, позитивно характеризується за місцем проживання( а. с. 101, 102).
ОСОБА_4 відповідно до ст. 89 КК України є не судимим, має лише початкову освіту, позитивно характеризується за місцем проживання, є інвалідом дитинства 3 групи, знаходиться на диспансерному обліку з діагнозом лівобічний коксартроз другої стадії та йому рекомендовано двічі на рік проходити стаціонарне лікування ( а. с. 149 – 150, 229 - 233 ).
Тому колегія суддів, враховуючи позицію потерпілої, незначну суму викраденого майна, вищенаведені пом’якшуючі покарання засуджених обставини та дані щодо осіб засуджених, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, знаходить за можливе застосувати до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ст. 69 КК України та пом’якшити їм покарання за ч.2 ст. 187 КК України.
Визначене покарання засудженим буде необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Крім того, суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_4 і ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі не призначив додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке передбачене санкцією цієї статті як обов’язкове. Апеляція прокурора чи потерпілої щодо м’якості призначення покарання засудженим в тому числі і щодо додаткового покарання відсутня. Тому колегія суддів вважає за необхідне, визначити ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за вказаним законом покарання із застосуванням ст. 69 КК України, тобто без конфіскації належного їм майна, врахувавши вищенаведені мотиви для застосування ст. 69 КК України.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого засудженими злочину та обставини його вчинення, колегія суддів не знаходить підстав до задоволення апеляції в частині звільнення їх від покарання з випробуванням.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -
УХВАПЛИЛА:
Апеляції засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Ковельського міськрайонного суду від 23 липня 2010 року в частині призначеного покарання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 змінити.
Призначити ОСОБА_4 за ч.2 ст.187 КК України покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 ( чотири) роки, без конфіскації належного йому майна.
Призначити ОСОБА_5 за ч.2 ст.187 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 ( чотири ) роки, без конфіскації належного йому майна.
Виключити з мотивувальної частини вироку обтяжуючу покарання ОСОБА_5 обставину – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.
У решті вирок залишити без зміни.
Головуючий / підпис/ Л. І. Хлапук
Судді / підписи/ Н. В. Матвієнко., Г. І. Силка
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду
Волинської області Г. І. Силка