Справа № 22ц-1859/10 Головуючий в суді першої інстанції
Категорія 44 Дідоренко А.Е.
Доповідач в суді апеляційної інстанції
Медведєва Л.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
Головуючого - Медведєвої Л.П.
Суддів - Васюкової В.І.
Коновалової В.А.
при секретарі - Логвінової Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в місті Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 12 червня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства « Завод продовольчих товарів «Каре» про витребування майна з чужого незаконного володіння,
В С Т А Н О В И Л А :
Звернувшись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, позивач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким задовольнити його позов.
Заперечення на апеляційну скаргу від відповідача та співвідповідача до суду не надано.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.
Сторони в судове засідання не з’явилися, про час і місце останнього їх повідомлено належним чином і в установленому законом порядку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
24 серпня 2008 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду до відповідача - Приватного підприємства « Завод продовольчих товарів «Каре» з вказаним позовом. У викладенні обставин, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, позивач зазначив про те, що належний йому причіп марки МАЗ 9397 державний номер НОМЕР_1 незаконно знаходиться у володінні у відповідача. Просив у забезпечення доказів зобов’язати правоохоронні органи скласти протокол про те, що причіп знаходиться у відповідача, оскільки у нього немає документів, які підтверджують місцезнаходження причепа, та зобов’язати відповідача передати йому причеп.
Ухвалою суду від 04 вересня 2008 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_5.
За результатами розгляду справи судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 25.05.2002 р. / а.с.5 / є власником фургону-контейнеру напівпричепу марки МА39397 державний номер НОМЕР_1. 12.11.2002 р. ОСОБА_4 була надано довіреність на ім’я ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на право користування напівпричепом марки МА39397 держномер НОМЕР_1 строком на три роки. Постановою від 20.07.2006 р. про відмову у порушенні кримінальної справи передбачено, що в ході проведеної перевірки за заявою ОСОБА_4 було встановлено, що ОСОБА_5 здійснював перевезення продукції фірми Каре», взяті на себе зобов’язання належним чином виконав, залишив у зимовий період напівпричеп з продукцією під відкритим небом, внаслідок чого відбулося псування продукції. У зв’язку з вказаними обставинами виник спір щодо відшкодування збитків. В порушенні кримінальної справи за ст.289 КК України відмовлено за відсутністю складу злочину. Відповідно до постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 03.04.2008 р. в ході проведеної перевірки за заявою ОСОБА_4 було встановлено, що останній надав належний йому напівпричеп МА 393397 держномер 12336 по довіреності від 12.11.2002 р. ОСОБА_5 для здійснення перевезень продукції ВАТ «Каре». ОСОБА_5 не виконав взяті на себе зобов’язання, внаслідок чого відбулось псування продукції та виник спір щодо відшкодування збитків. В порушенні кримінальної справи за вищевказаними обставинами відмовлено.
Спір судом вирішено на підставі ст.ст.10,11,14,58-60,212,214-215 ЦПК України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідно до вимог ст.60 ЦПК України позивач довів тільки ті обставини, що напівпричеп є його власністю та що право користування ним було їм передано на підставі довіреності ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, доказів про знаходження його майна у відповідача позивачем не надано.
За наслідками розгляду апеляційної скарги колегія суддів визнала, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
З вказаної норми убачається, що власник може вимагати повернення свого майна лише у тому випадку, коли інша особа володіє його майном незаконно.
Для пред’явлення позову необхідно, що майно, якого лишився власник, збереглося у натурі і находилось у фактичному володінні другої особи. У такому спорі сторонами виступають володілець майна, який не тільки позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися цим майном, а вже фактично ним не володіє, і незаконний фактичний власник майна.
Під правовою підставою володіння слід розуміти підстави, вказані в ст.11 ЦК України, з якими закон пов’язує виникнення права володіння майном.
Судом на підставі наданих сторонами доказів не встановлено обставин заволодіння відповідачем майном позивача та володіння цим майном.
Як встановлено в судовому засіданні , позивач надав довіреність іншим особам на керування належним йому напівпричепом, один із них – ОСОБА_5 перевозив на ньому продукцію відповідача ё однак у останнього не збереглися документи, які підтверджують час припинення договірних зобов’язань між ним та ОСОБА_5.
За заявами позивача Жовтневим РВ ЛМУ УМС України в Луганській області проводилися перевірки, місцезнаходження напівпричепу , належного позивачу, не виявлено і в порушенні кримінальної справи відмовлено.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, яка встановлює обов’язки доказування і подання доказів, позивач не довів обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог та не надав доказів незаконного володіння його майном з боку відповідача.
Такого висновку дійшов суд першої інстанції, його висновок відповідає матеріалам справи, і з ним колегія суддів погоджується.
Задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння можливе лише у випадку, якщо позивач доведе, що індивідуально-визначене майно, що належить йому, знаходиться у відповідача без достатніх правових підстав.
Довід апеляційної скарги про те, що районний відділ внутрішніх справ та прокуратура за результатами розгляду його скарг, свідки підтвердили факт знаходження причепу на території відповідача, спростовується матеріалами справи, з яких убачається, що ні прокуратура у листі на звернення позивача, ні міліція в постановах про відмову у порушенні кримінальної справи за заявами позивача не зазначали про місцезнаходження майна позивача взагалі іё зокрема , у відповідача , свідок ОСОБА_8 в ході судового засідання пояснив про те, що він бачив напівпричеп позивача на території у відповідача ще у квітні-вересні 2007 року.
Інші доводи апеляційної скарги висновок суду не спростовують і не є підставою для його скасування.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга має бути відхилена, рішення суду залишено без змін.
Керуючись ст.ст.209,307,308 ЦПК України,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 12 червня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства « Завод продовольчих товарів «Каре» про витребування майна з чужого незаконного володіння, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді