ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.08.2006 Справа № А17/79
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сизько І.А.(доповідач)
суддів: Прокопенко А.Є., Швець В.В.
при секретарі судового засідання: Врона С.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Шкуренко М.А., довіреність №8 від 21.03.06, представник;
від відповідача: Івонін М.Л., довіреність №8211/10/10 від 06.04.06, держподатінспектор юридичного відділу;
Обертович М.Г., довіреність №14837/10/10 від 26.08.06, начальник юридичного відділу;
від третьої особи представник у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.06р.
у справі № А17/79
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Омега-В.С.”, м. Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, м. Дніпропетровськ
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Омега-В.С.”, звернувся до господарського суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська №0000072803/0 від 24.02.2006р.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.06р. у справі №А17/79 (суддя-Стрелець Т.Г.) адміністративний позов ТОВ “Омега-В.С.” задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська №0000072803/0 від 24.02.2006р. З Державного бюджету України на користь ТОВ ”Омега-В.С.” стягнуто 3,40грн. судового збору.
При цьому господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується сплата позивачем податку на додану вартість митному органу, а також розмір митної вартості товарів, що дозволяє позивачу віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену митному органу; відповідачем взагалі не надано належних і допустимих доказів того, що вартість придбаних позивачем товарів не може бути віднесена до складу валових витрат.
Не погодившись з постановою суду , відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, позивачу відмовити в задоволенні позовних вимог.
У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ТОВ ”Омега-В.С.” до складу податкового кредиту включено у жовтні та листопаді 2005р. ПДВ на імпорт, який обчислений з митної вартості товарів, тоді як до складу податкового кредиту необхідно віднести ПДВ з фактурної вартості товарів; підприємством не було використано у господарській діяльності частину ПДВ, яке у жовтні та листопаді 2005 року включено до складу податкового кредиту, тобто надмірна сплата податку на додану вартість до бюджету, по придбаному товару, не відбулася, а отже підприємство не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
У запереченні позивач вважає постанову суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду без змін, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.
У письмових поясненнях третя особа зазначає, що відповідно до наданих копій вантажних митних декларацій ТОВ”Омега-В.С.” сплата податку на додану вартість підприємством здійснена у грошовій формі. Датою сплати податку є дата митного оформлення відповідної вантажної митної декларації. Базою оподаткування стала скоригована митницею митна вартість ввезених товарів. Після здійснення митного оформлення, сплачений Позивачем податок на додану вартість за вантажними митними деклараціями перерахований у встановленому порядку до Державного бюджету України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Працівниками ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ “Омега-В.С.” з питання правомірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість згідно декларації за листопад 2005 року.
За результатами перевірки був складений Акт від 24.02.2006р. № 002547.
За наслідками перевірки, в зв’язку з порушенням позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, позивачу зменшено суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету, у сумі 31566,63 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0000072803/0 від 24.02.2006р., яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2005р. у розмірі 31566,63 грн.
Перевіркою встановлено, що загальна митна вартість товару, імпортованого позивачем у жовтні 2005р., становила 2573181,24грн., а загальна фактурна вартість відвантаженого товару - 2408303,36грн. Загальна митна вартість товару, імпортованого позивачем у листопаді 2005р., становила 1339115,39грн., а загальна фактурна вартість відвантаженого товару - 281119,53грн.
Позивач, виходячи з митної вартості товару, сплатив на рахунок Дніпропетровської митниці суму ПДВ у розмірі 428863,54грн. та 223185,90грн. у жовтні і листопаді 2005р. відповідно та відніс зазначені суми до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за жовтень і листопад 2005р. відповідно (рядок 12.1, „ПДВ, сплачений митним органам”).
До складу валових витрат позивачем було віднесено суму від придбання у нерезидента товарів у розмірі 2408303,36грн. у жовтні 2005р. та 1281119,53грн. у листопаді 2005р., тобто виходячи з фактурної вартості імпортованого товару.
На думку фахівців ДПІ, по операціях з придбання товарів до складу податкового кредиту відноситься та частка ПДВ, сплаченого на митниці, яка відповідає вартості товару, що відноситься до складу валових витрат, і тому позивач мав віднести до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2005р. 401383,89грн. замість 428863,54грн., за листопад 2005р. - 213519,92грн. замість 223185,90.
Згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
Відповідно до п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.
Підпунктом 7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону „Про ПДВ” визначено, що для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з п.п. 7.3.6 цієї статті.
Згідно з п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.
Копії вантажних митних декларацій, надані позивачем у матеріали справи, свідчать про сплату позивачем ПДВ на користь Дніпропетровської митниці.
Третьою особою по справі - Дніпропетровською митницею Державної митної служби України підтверджено сплату позивачем податкових зобов’язань на підставі даних вантажних митних декларацій, поданих до митного органу. Отже, фактично сплата ПДВ до Державного бюджету України відбулась.
Законами України від 25.03.2005 р. N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів", від 03.06.2005 р. N 2642-IV "Про внесення змін до деяких законів України" та від 07.07.2005 р. N 2771-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законів України" змінено редакцію пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким регламентується порядок бюджетного відшкодування.
Бюджетному відшкодуванню відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Платник податку при придбанні на митній території України товарів (послуг) оплачує постачальнику платнику ПДВ вартість таких товарів (послуг), збільшену на суму податку на додану вартість, а при імпортуванні товарів, у тому числі при їх ввезенні з метою внесення до статутного фонду, - органам, які здійснюють контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету за імпортні товари.
Зважаючи на викладене, платник податку може врахувати суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), включаючи й суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів (супутніх послуг).
Стосовно посилань відповідача на порушення позивачем пп.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якого, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, треба зазначити, що ні акт перевірки, ні матеріали справи не містять будь-яких доказів придбання підприємством товарів, не призначених для використання у господарській діяльності, вартість яких не підлягає віднесенню до складу валових витрат, та включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у зв’язку з таким придбанням.
Щодо посилань на порушення позивачем ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, то за наслідками перевірки відповідачем підтверджено суми податкових зобов’язань, зазначених підприємством у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень та листопад 2005р. (розділ ІУ акту).
Треба також зауважити, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не відповідають вимогам діючого законодавства і спростовуються матеріалами справи, в зв'язку з чим підстав для зміни або скасування прийнятої у даній справі постанови не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.06р. у справі № А17/79 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.А.Сизько
Суддя А.Є.Прокопенко
Суддя В.В.Швець
З оригіналом згідно.
Помічник судді О.В.Кравець