Справа № 2-782

2010  рік        

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17  серпня 2010  року.  Теофіпольський  районний  суд  Хмельницької  області  

    в  особі: - головуючого  судді  СТЕЦЮКА  І.С.

    при  секретарі:  РАДЧИШИНІЙ  К.О.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні в  залі  суду  в  місті  ТЕОФІПОЛІ     цивільну  справу   за  позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,    ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7,    ОСОБА_8,   ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_11,  ОСОБА_12,   ОСОБА_13,  ОСОБА_14 до  Управління Пенсійного фонду України у Теофіпольському районі Хмельницької області  про стягнення недоплаченої  щомісячної  державної соціальної допомоги   дітям війни

В С Т А Н О В И В

Позивачі звернулися  до   суду  із  позовом  до відповідача  про   стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дітям війни вказуючи що   з         1  квітня 2009 року всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона їм  виплачується не у повному розмірі. У  зв’язку із цим   просили суд стягнути з відповідача на їх користь  невиплачену допомогу за  період з 1 квітня 2009 року по 1 липня 2010 року. Позивачі  просили  також  зобов’язати відповідача проводити виплату вказаної допомоги надалі тобто з 1 липня 2010 року.  

У судове  засідання позивачі   не з’явилися, просили суд   розглядати справу за їх відсутності.  

Представник  відповідача позов  ОСОБА_1 та інших не визнала   з тих підстав, що фінансове забезпечення вказаних виплат  здійснюється за рахунок Державного бюджету України а  кошти для проведення цих виплат у повному об’ємі  Пенсійному фонду України не надходили. Крім цього законодавством чітко не визначено що саме органи Пенсійного фонду України зобов’язані проводити цю доплату, розмір пенсії  визначений  ч. 1 ст.  28  Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування»  використовується лише при призначенні пенсії і не може використовуватися при визначенні розміру 30% доплати до пенсії.

Вислухавши пояснення  відповідача,  дослідивши  матеріали справи суд приходить  до висновку про те, що позов підлягає   задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачам на 2 вересня 1945 року не сповнилося 18 років  а тому на них поширюється дія Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» у тому  числі положення ст.. 6 цього Закону відповідно якої вони мають право на отримання щомісячної соціальної допомоги. Вказані обставини підтверджуються копіями паспортів та копіями  пенсійних посвідчень  позивачів з відміткою «дитина війни» або ж довідками  про те, що  відповідачі  користуються пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  які є у матеріалах справи.

Встановлено також що  вказана щомісячна соціальна допомога з 1 квітня 2009 року  виплачувалася  їм  у розмірі 10 відсотків від розміру мінімальної  пенсії за віком. Дана обставина визнана  відповідачем  і у суду немає сумніву щодо її достовірності та добровільності її визнання.

Враховуючи  зазначений  статус  позивачів вони відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»   мають право на отримання  державної соціальної  підтримки, а саме підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Із пояснення представника  відповідача у судовому засіданні встановлено, що виплату позивачам цього підвищення до пенсії  відповідач не здійснює через відсутність у нього коштів та невизначеність  розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку цих підвищень до пенсії для категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Зі змісту ст.. 6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни» встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне  довічне грошове  утримання чи державна соціальна допомога що виплачується замість пенсії підвищуються на 30%  мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється  за рахунок коштів Державного бюджету України.

Виходячи з викладених вище підстав про  задоволення позовних вимог  про нарахування доплат, приймаючи до уваги, що Законом України « Про Державний бюджет  України на 2009 рік» та Законом України  «Про Державний бюджет на 2010 рік»  положення  ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не змінювалися суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивачів  з  1 квітня  2009 року  по 30  червня 2010  року.

Відповідно до ст.. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені крім  випадків передбачених Конституцією України.

Згідно  ст. 3  Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК)  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися  до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст..4 цього Кодексу  суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно ст..1- 2 ЦПК України  завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою  захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб,  інтересів держави. Цивільне з судочинство здійснюється, зокрема  відповідно до Конституції України  та  цього Кодексу.

Статтею  8 ЦПК України встановлено що суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів.

Частиною   другою  ст.. 8  ЦПК України встановлено що  забороняється відмова у розгляді  справи з мотивів  відсутності,  неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства,  що регулює спірні правовідносини.

Таким чином доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення  доплат особам, які мають статус  дітей війни, не можуть бути підставою   для їх нездійснення або у відмови у  задоволенні позову.

Щодо доводів  відсутності  підстав для застосування до спірних правовідносин ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове   державне пенсійне страхування» суд виходить з наступного.

Сторони у справі не  заперечують, що позивачі, відповідно до ст.. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни» мають право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими  ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би  визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 ст. 28 зазначеного Закону

застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно із цим  Законом оскільки  наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру  пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачами конституційної гарантії встановленої     ст.. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».

    Суд також відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають  статус дитини війни.

     Пенсійний  фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2002 року за № 121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про

загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

    Таким чином обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачів, передбаченої ст.. 6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни»  покладено на Управління Пенсійного фонду України у Теофіпольському районі, тобто за місцем проживання пенсіонерів.

    Суд вважає безпідставним і посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх  конституційних прав.

За змістом ст.. 48 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на  забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус  дитини війни, зокрема  їм надано право на отримання доплати у розмірі 30 % мінімальної пенсії.

Відповідно до ч. 2  ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до  законів України.

Згідно  абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний  фонд України, затвердженого Президентом України від  1  березня 2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення  на Пенсійний фонд України покладено  обов’язки щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і у повному обсязі фінансування та виплату пенсій

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах,  містах і районах  у містах, яке затверджене постановою   правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за №  8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами  Пенсійного фонду України підвідомчими, відповідно,  головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему  органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже,  обов’язок по нарахуванню та виплаті доплат до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачам 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати суд приходить до висновку, що вони не

виконали своїх повноважень без поважних причин.

Аналіз приписів Конституції України та наведених вище нормативно-правових  актів свідчить про те, що посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачами є безпідставними.

Отже відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання   своїх  зобов’язань  або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення   позивачам виплат,  гарантованих їм Конституцією України не є  підставою для відмови у задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності  відповідача.  

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 64, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст..ст. 3. 6,  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей  29, 36,  частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66,  пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30,39, 41,  43, 44,  45, 46, статті 71, статей  98,  101,  103, 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року про визнання неконституційними окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік «,  ст..1-3, 8, 10, 60, 179,  212-215, 218 ЦПК

 районний суд

В И Р І Ш И В

    Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,    ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7,    ОСОБА_8,   ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_11,  ОСОБА_12,   ОСОБА_13,  ОСОБА_14 до  Управління Пенсійного фонду України у Теофіпольському районі Хмельницької області  про стягнення недоплаченої  щомісячної  державної соціальної допомоги   дітям війни  задовольнити.

    Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду у Теофіпольському районі Хмельницької області щодо не нарахування та не виплати щомісячної  державної соціальної допомоги  на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,    ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7,    ОСОБА_8,   ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_11,  ОСОБА_12,   ОСОБА_13,  ОСОБА_14 як дітям війни.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Теофіпольському  районі Хмельницької  області здійснити на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,    ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7,    ОСОБА_8,   ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_11,  ОСОБА_12,   ОСОБА_13,  ОСОБА_14 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати  їм з 1 квітня по 31 грудня 2009 року включно    та з 1 січня по 30 червня 2010 року  включно   із врахуванням проведених   виплат та виплачувати вказану доплату до пенсії  з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» надалі з 1 липня 2010 року.

Апеляційна скарга на  рішення суду   може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення  рішення.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий                                      підпис

З  оригіналом  вірно:

    Голова  суду                                                                           І. СТЕЦЮК