Справа № 2-6197/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2010 року      

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді  Дзюбановського Ю.І.

при секретарі          Чубак С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Тернопільської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним договору відновлювальної кредитної лінії №770/38-693-08 від 16.07.2008р., -

 ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду із позовом до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Тернопільської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним договору відновлювальної кредитної лінії №770/38-693-08 від 16.07.2008р., мотивуючи свої вимоги тим, що укладений з відповідачем кредитний договір, за яким позивач отримав 58000 доларів США є недійсним внаслідок валюти договору – доларів США, банк не мав відповідних повноважень на укладення такого договору із встановленям іноземної валюти кредиту та сплати процентів.

Позивач в судове засідання не з’являвся. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, що викладені у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечує, обгрунтовуючи правомірністю укладення кредитного договору в іноземній валюті за наявності всіх необхідних документів.

Суд, під час розгляду справи в судовому засіданні, встановив наступні фактичні обставини.

16 липня 2008 року між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Тернопілсьької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №770/38-693-08, за яким ОСОБА_1 надаються грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватися траншами в розмірі та в порядку, визначеному в Додатку №1 до договору в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 58000 доларів США із встановленим графіком зниження максимального ліміту заборгованості.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Разом з тим, за ст. 533 ЦК України, виконуватися грошове зобов'язання повинно в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно п. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет) операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі потребують індивідуальної ліцензії.

Відповідно до ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик. Коштами, відповідно до даного Закону є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленті.

Як підтверджується матеріалами справи відповідач має банківську ліцензію №5 від 16.12.1999р. із додатком до ліцензії, видану НБУ, банківську ліцензію №5, видану НБУ 29.12.2001р. на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Згідно дозволу №5-1, виданим НБУ 29.12.2001р. та додатку до нього, дозволу №5-2, виданим НБУ 29.07.2003р. та додатком до нього акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» вправі в тому числі здійснювати банківські операції, визначені п.п. 1-4 ч. 2 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Оскільки, відповідно до Декрету операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу, а вказаний дозвіл було надано відповідачу, суд вважає, що відповідачем в даному випадку правомірно, відповідно до діючого законодавства було укладено договір кредиту і проведені відповідні банківські операції в іноземній валюті.

Як випливає зі ст. 13 Декрету уповноважені банки, які отримали від НБУ генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Таким чином відповідно до Декрету та Закону України «Про банки та банківську діяльність» отримання банком чи позичальником індивідуальної ліцензії на здійснення з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті не потребується.

Відповідно до Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Виходячи з наведеного, погашення заборгованості в іноземній валюті за кредитними договорами не суперечить чинному законодавству.

За положеннями ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні договору, укладеного між позивачем та АКБСР «Укрсоцбанк» в особі Тернопільської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема, щодо суми, валюти, строку дії і порядку погашення кредиту.

З системного аналізу ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», ч.1 ст. 8 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і контролю», а також іншого чинного законодавства України робиться висновок про законодавче врегулювання змінності курсу іноземних валют по відношенню до гривні.

Зважаючи на наведені обставини, суд приходить до висновку про те, що оскільки позивач в добровільному порядку укладав договір кредиту і певний час виконував покладені на нього обов’язки в тій валюті, в якій укладено договір і не заявляв жодних претензій з приводу діяльності банку, в повному обсязі отримав кредитні суми саме в іноземній валюті, звернення з даними позовними вимогами свідчить лише про небажання позивача щодо подальшого виконання взятих на себе по договору зобов’язань.

Беручи до уваги те, що суд відмовляє в задоволенні вимог позивача з приводу визнання недійсними кредитного договору.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись наведеним, а також ст.ст. 4, 10, 60, 212-215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України ст.ст. 526, 553-555, 559 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про банки та банківську діяльність», Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і контролю», Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, суд, -

   ВИРІШИВ:

1.   В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

          Суддя                                                                                             Дзюбановський Ю.І.