Справа № 2-3315/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2010 року Лубенський міськрайонний суд Полтавської області
в складі: головуючого судді Гудкова С.В., при секретарі Яценко Л.І., розглянувши в залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про перерахунок невірно виплачених компенсаційних виплат ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про перерахунок невірно виплачених компенсаційних виплат. У позові вказав, що він є інвалідом ІІ групи внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС, постраждалим на ЧАЕС першої категорії, і згідно положень ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання одноразової компенсації в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат, однак отримував вказані виплати в меншому розмірі.
Крім цього, відповідно до ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», він має право на отримання щорічної разової грошової допомогу до 5 травняв розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Вищевказані виплати позивач отримував, але у значно меншому розмірі, але на його прохання провести перерахунок та виплату належних виплат у розмірі встановленому законом, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради відповіло відмовою.
Позивач прохає поновити йому строк звернення до суду з приводу перерахунку одноразової компенсації у зв»язку з інвалідністю та допомоги на оздоровлення за 2004-2010 роки; зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради нарахувати йому недосплачену щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення за період з 2004-2010 року в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат і одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент встановлення групи інвалідності, відповідно до вимог ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про державний бюджет України» на відповідні роки та щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2010 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», вихлдячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на відповідні роки. Стягнути з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на його користь, як особі, віднесеній до першої категорії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду 2 групи щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення за період з 2004 по 2010 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат та одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент встановлення групи інвалідності, відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катасрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плат, встановленої Законом України «Про державний бюджет України» на відповідні роки та щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2010 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на відповідні роки.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, прохав їх задовольнити .
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради в судове засідання не з»явився, надіслав до суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги не визнає в повному обсязі.
Відповідач Центр по нарахуванню та здійснення соціальних виплат у Полтавській області повідомлення про виклик в судове засідання не з»явився, надіслав до суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги не визнає в повному обсязі.
Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У відповідності до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.
Вихідним критерієм розрахунку щорічної одноразової грошової допомоги є мінімальна пенсія за віком, яка згідно ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст. 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровленням особам, які віднесені до 2 категорії учасників ліквідації аварії на ЧАЄС, виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” який діяв на момент встановлення інвалідності позивачу, передбачено одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров’ю учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яка становила інваліду 2 групи 45 мінімальних заробітних плат.
Згідно ст.71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи”, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.
Постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836 затверджено порядок та умови призначення і виплати одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами в наслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою.
Згідно ст. 13 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни 2 групи до 5 травня виплачується щорічна разова грошова допомога в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно.
Постановою КМУ від 18.03.2009 року №211 що у 2009 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, здійснюється інвалідам війни II групи в розмірі 430 гривень.
Судом встановлено, що позивач 15.04.2010 року визнаний інвалідом ІІ групи як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС, є особою постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, є інвалідом війни 2 групи, з 2004 року перебуває на обліку у управлінні праці та соцзахисту населення Лубенської міської Ради і має право на отримання одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Також в період з 2004 року по 2010 рік позивач мав право на отримання від відповідачів допомоги на оздоровлення в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат щорічно, однак отримував таку допомогу в значно меншому розмірі. Позивачу виплата вказаних компенсацій призначена в значно меншому розмірі відповідно до постанови КМУ від 26.07.1996 року № 836. Крім того позивач має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у відповідності до ЗУ „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, замість чого отримував допомогу у відповідності з постановою КМ України №211 від 18.03.09 року, що не відповідає вимогам Конституції України та чинного законодавства щодо гарантій інвалідам війни.
Виходячи із загальних засад пріорітетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні данного спору застосуванню підлягають саме ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому позов в цій частині підлягає задоволенню .
Вимога позивача щодо виплати недоплаченої компенсації у зв»язку з інвалідністю та допомоги за період з 2004 по 2010 роки підлягає задоволенню, оскільки держава свідомо вводила позивача в оману щодо даного питання, що перебуває за рамками усвідомлення нормальної людини і позбавляла позивача можливості розуміти юридичну казуістику дій держави та своєчасно звернутись до суду за захистом порушеного права. Крім того грошові зобов”язання держави щодо громадянина в світлі рішень Европейського суду з прав людини та Европейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розцінюються як власність громадянина, термін давності застосування до якої перевищує строк давності по адміністративним справам і в сукупності з вищевикладеним зумовлює продовження позивачу терміну звернення до суду з вимогами щодо захисту своїх конституційних прав за період з 2004-2010 роки.
Оскільки обов’язок по нарахуванню та виплаті допомоги законодавчо покладено на Управління праці та соціального захисту населення Лубенської міської ради, але в Полтавській області, як виключення, існує Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській облатсі, суд вважає, що обрахування сум недорахованої допомоги у відповідності до вимог закону з урахуванням виплаченої допомоги необхідне покласти на даних відповідачів, зобов"язавши їх спільно виплатити позивачу перераховані допомоги.
Застосування до позивача вимог щодо дії в часі рішень Конституційного суду України суд вважає неприпустимим, оскільки такий підхід невілює дію ст.21,22 Конституції України та Конституцію України взагалі, як законодавчий акт прямої дії.
Перерахунок та виплату одноразової грошової компенсації, як інваліду ІІ групи внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС, недосплачену допомогу на оздоровлення за 2004-2010 роки, разову допомогу до 5 травня за 2010 рік позивачу слід проводити з урахуванням вже виплачених сум.
Позивач звільнений від сплати судового збору, суд вважає за можливе судовий збір по справі віднести на рахунок держави.
Оплату судових витрат у вигляді витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді взяв на себе позивач і не прохає їх стягувати з відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 46 Конституції України, ст.ст.48, 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 5-12, 209, 212-215 України, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області перерахунок невірно виплачених компенсаційних виплат – задовольнити.
Поновити ОСОБА_4 строк звернення до суду за захистом порушених прав.
Зобов”язати Управліня праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської Ради та Центр по нарахуванню та здійснення соціальних виплат у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 одноразової грошової компенсації в сумі 45 мінімальних заробітних плат, як інваліду ІІ групи по захворюванню пов’язаному із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з розрахунку за мінімальної заробітної плати на час встановлення ІІ групи інвалідності, з урахуванням виплаченої допомоги та недовиплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2004-2010 роки в розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до вимог ст. 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як особі, віднесеній до 1 категорії учасників ліквідації аварії на ЧАЄС, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленого ЗУ „Про державний бюджет України” на відповідні роки, з урахуванням виплачених сум на оздоровлення.
Зобов”язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації провести перерахунок та виплатити ОСОБА_5 за 2010 рік недосплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як інваліду війни 2 групи, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ст. 13 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановленого Законом „Про державний бюджет України на 2010 рік” з урахуванням виплаченої суми разової щорічної допомоги за 2010 рік .
Судовий збір віднести за рахунок держави.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Лубенського міськрайонного суду С.В.Гудков