№ 2-6197/10

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

6 жовтня  2010 року                                                                    м. Київ

           Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

 головуючого-судді                                                           Мазурик О.Ф.,

 секретаря                                                                             Коруни О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2010 року позивач Акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі – АТ «УПСК») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначив, що 07.12.2006 року між ОСОБА_2 та АТ «УПСК» було укладено договір страхування наземних транспортних засобів № 0035738, предметом якого є майнові інтереси ОСОБА_2, пов’язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортного засобу «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 від страхових ризиків «ДТП», «ПДТО», «ІВП», «Викрадення».

3 липня 2007 року на площі Великої Вітчизняної Війни у м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП), за участю автомобілів «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 та «Daewoo», державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 під керуванням ОСОБА_1, в результаті якого було пошкоджено автомобіль «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1.

Зазначив, що 30.08.2007 року, на підставі страхового акту № 220/07 від 30.08.2007 року АТ УПСК» було сплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування у сумі 4668 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив зазначені в позові обставини, підтримав позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 4 668 грн. 00 коп. та судові витрати.

Відповідач, відповідно до ч. 5  ст. 74 ЦПК України, належним чином повідомлений про місце, день і час  розгляду справи, в судове засідання не з’явився.

             Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

 Відповідач про причину неявки суду не повідомив. Заява від нього про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила.

Згідно ст. 224 ЦПК України,   у  разі  неявки  в  судове  засідання  відповідача,  який належним  чином  повідомлений  і  від  якого не надійшло заяви про розгляд  справи  за  його  відсутності  або  якщо  повідомлені ним причини  неявки  визнані  неповажними,  суд  може  ухвалити заочне рішення  на  підставі  наявних  у  справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до ст. 224 ЦПК України, за згодою позивача, суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа належним чином повідомлена про місце, день та час  судового розгляду, в судове засідання не з’явилась. Заява про згоду на участь у справі до суду не надходила.

    За згаданих обставин у відповідності до ст. 36 ЦПК України суд вважає за можливе вирішення спору у відсутність третьої особи.

Вивчивши надані письмові докази у сукупності, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що заявлений позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

З матеріалів справи, а саме з довідки про ДТП від 06.07.2007 року, виданою УДАІ  ГУМВС України у м. Києві вбачається, що 03.07.2007 року о 17 год. 15 хв. на бул. Дружби Народів у м. Києві сталася ДТП, внаслідок якої автомобіль «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження (а.с.11).

Згідно договору страхування наземних транспортних засобів (автокаско) № 0035738 від 7 грудня 2006 року, автомобіль «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 застрахований у АТ «Українська пожежно-страхова компанія» (а.с.8).

Відповідно до страхового акту № 220/07 (аварійний сертифікат) від 30.08.2007 року ДТП, яка сталася 03.07.2007 року за участю автомобілів ««Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 та «Daewoo», державний номерний знак НОМЕР_2 була визнана  позивачем страховим випадком (а.с. 6).

Також з страхового акту № 220/07 (аварійний сертифікат) від 30.08.2007 року вбачається, що страхове відшкодування, яке підлягає виплаті власнику автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 – ОСОБА_2 складає 4668 грн. 00 коп. (а.с.6).

30 серпня 2007 року, як вбачається з платіжного доручення № 820 від 30 серпня 2007 року, позивач відшкодував ОСОБА_2 страхове відшкодування за ремонт автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1, згідно акту № 220/07  від 30.08.2007 року у сумі 4 668 грн. 00 коп. (а.с.24).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач виконав покладений на нього обов’язок по відшкодуванню шкоди.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідної за заподіяний збиток.

У відповідності до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва № 3-25812/10 від 27.07.2007 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 03.07.2007 року о 17 год. 15 хв. керував автомобілем «Daewoo», державний номерний знак НОМЕР_2 та при перестроюванні не надав дорогу автомобілю «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1, який рухався в попутньому напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення, чим порушив п. 10.3 ПДР України. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 грн. (а.с.12).

             Відповідно до частини третьої ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

           Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що саме порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху знаходяться в причинному зв’язку з спричиненням автомобілю  «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 механічних ушкоджень.

         Згідно частин 1 і 2 ст. 1166 ЦК  України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями,  діями  чи  бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а  також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

 На підставі викладеного,  суд дійшов висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 4 668 грн.  00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи ( ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Згідно з п. п. 1, 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення  та витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

А тому, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» сплачений судовий збір 51 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. 00 коп. та витрати на проведення дослідження в розмірі 320 грн.

На підставі  п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, ст. ст. 993, 1166,  1187, 1191 ЦК України, Закону України «Про страхування» та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 61, 79, 88, 208, 212 – 215, 218, 223, 224, 225, 228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу – задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» 4 668 (чотири тисячі шістсот шістдесят вісім) грн.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» сплачений судовий збір у розмірі  51 (п’ятдесят одна) грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі  120 (сто двадцять) грн. та витрати на проведення дослідження у розмірі 320 (триста двадцять) грн.

          Заочне  рішення  може  бути  переглянуте Голосіївським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача.

           Заяву про  перегляд  заочного  рішення  може  бути  подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

           Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ст.  223 ЦПК України.

             Суддя