Справа № 2 – 194/10

 2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

06 жовтня 2010 року Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:

Головуючого судді         Малиновського О.М.,

при секретарі                    Стояновій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одесі, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 – про виділення в натурі частини у праві спільній частковій власності,  встановлення порядку користування земельною ділянкою та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 – про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні майном, за участю третіх осіб без самостійних вимог: Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області,   -

ВСТАНОВИВ

    ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами в яких просить виділити в натурі 3/10 частини домоволодіння № АДРЕСА_1, визнавши за ним право власності на виділену частку, встановивши порядок  користування земельною ділянкою за той же адресою, виділивши йому в користування частину земельної ділянки.

    Позовні вимоги мотивовані тим, що він є власником 3/10 частини вказаного вище домоволодіння. Інша частина домоволодіння належить відповідачу по справі ОСОБА_3 На даний час в нього виникла необхідність у виділенні його частки в натурі, проте відповідач відмовляється добровільно укласти договір на виділення часток в натурі. Крім того, між ними постійно виникають сварки та непорозуміння щодо порядку користування земельною ділянкою, площа якої за документами складає 687 кв.м. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

    В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

    Представник Одеської міської ради в судовому засіданні вважала, що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставні та задоволенню не підлягають.

    ОСОБА_3 в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі та пред’явив зустрічні позовні вимоги в яких просив зобов’язати ОСОБА_2 демонтувати (знести) за власний рахунок труби, які проходять через дах його частини будинку, відремонтувавши дах.

    Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_2 через частину даху, яка знаходиться в його користуванні провів вентиляційні труби і димохід з порушенням вимог архітектури і будівництва, а також самочинно збудував приміщення до стіни його частини будинку без його згоди.

    Представник інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області в судове засідання не явився надіславши до суду листа в якому зазначив, що на час перевірки, за адресою сторін не було виявлено проведення будівельних робіт. Інспекцією за період з 01.01.2008р. дозвіл на виконання будівельних робіт не надавався.

    Представник Суворовської районної адміністрації ОМР в судове засідання не явився без поважних на те причин. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

    Суд, заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи, вислухавши думку експерта, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного.

    Відповідно до ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

    Відповідно до ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

    Відповідно до ч.ч.1,3 ст.88 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди – у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а уразі неможливості виділення частки – вимагати відповідної компенсації .

    Відповідно до ч.ч.1,2, ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.  Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Згідно частини 4 той же статті, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

    Судом встановлено, що 3/10 частини домоволодіння, за адресою: м. Одеса, вул. Вишнева, 4, належать на праві власності  ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 15.06.2004р. (1/10 частина) та договору дарування від 18.08.2004р., посвідченого в нотаріальному порядку (2/10 частини) (а.с.13).

    Інші 7/10 частини вказаного домоволодіння належать на праві власності ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.2004р., укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідченого в нотаріальному порядку (а.с.12).

    Судом встановлено, що між співвласниками згаданого домоволодіння склалися неприязнені відносно, в зв’язку зі спорами щодо користування земельною ділянкою та дахом домоволодіння.

    Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 13/10 від 23.04.2010р. (а.с.116-153) було встановлено, що виділ в натурі 3/10 частини домоволодіння (власник ОСОБА_2.) за адресою: м. Одеса, вул. Вишнева, 4, без урахування самочинно виконаної реконструкції і відповідності п.2.22 ДБН В 2.2.-15-2005 «Здания и сооружения. Жилые здания» -  не представляється можливим. Виділ буде можливий лише після узаконення прибудови під літерою «а-1», яка складається з 2-1 коридору, площею 1 кв.м., 2-2 туалету площею 3,0 кв.м., 2-3 ванної кімнати, площею 4,7 кв.м., 2-4 кухні, площею 12,1 кв.м., 2-5 підсобного приміщення, площею 4,7 кв.м., загальною площею 25,5 кв.м.

Експертом під час дослідження спірного об’єкту було встановлено, що спірне домоволодіння, яке перебуває у власності сторін по справі, розташовано на земельній ділянці загальною площею 782,8 кв.м., що фактично на 95,8 кв.м. більше площі зазначеної у технічному паспорті від 28.05.2004р.  Тобто у користуванні сторін по справі на даний час знаходиться  самовільно захоплена земельна ділянка площею 95,8 кв.м. Будь-яких документів щодо правомірного використання вказаної частини земельної ділянки з боку сторін суду не представлено. Проти використання даної частиною земельної ділянки сторонами по справі заперечувала представник Одеської міської ради. З урахуванням даних обставин, судом не може бути прийнятий запропонований експертом порядок користування земельною ділянкою без урахування самочинно захопленої земельної ділянки.

Експертом при вирішенні питання про можливе встановлення порядку користування земельною ділянкою, було встановлено,  що такий запропонований порядок буде порушувати п. 3.25 ДБН 360-92 «Градостроительство. Планировка и настройка городских и сельських поселений» в якому зазначено, що відстань до межі стіни жилих будинків, прибудов, надвірних споруд слідує приймати не менш 1,0м. А також п. 7.36 ДБН «Градостроительство. Планировка и настройка городских и сельських поселений».  

Отже з урахування неможливості виділу частини будинку в натурі, приймаючи до уваги наявність самочинно захопленої частини земельної ділянки сторонами по справі, наявність порушення вимог ДБН при встановлені порядку користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку, що у задоволені первісних позовних вимогах слідує відмовити в повному обсязі, роз’яснивши право ОСОБА_2 на звернення до суду з даними позовними вимогами після усунення виявлених експертом недоліків самочинного будівництва та самочинного захоплення земельної ділянки.  

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 цього Кодексу.

З боку ОСОБА_3 не доведено та не підтверджено жодним належним та допустимим доказом порушення його прав з боку ОСОБА_2  Не підтвердив експерт наявність таких порушень, зазначивши, що монтаж вентиляційних труб і димоходу виконані у відповідність з основними вимогами діючих будівельних норм і правил.  Покрівля даху була пошкоджена, проте на час обстеження наявні пошкодження були усуненні. Покрівля даху знаходиться у задовільному стані.

На підставі викладеного суд вважає, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтовані та не підлягають задоволенню в повному обсязі.  

Керуючись ст.ст. 10,11,57,64,66, 209,212,214,215,218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 – про виділення в натурі частки в спільній частковій власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою та в задоволенні зустрічних позовних вимогах ОСОБА_3 – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.

           Суддя –