Справа № 2а-221/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 жовтня 2010 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді: Мазай Н.В.
при секретарі: Возній В.В.
з участю позивача: ОСОБА_1
представники відповідача управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі : не з»явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про зобов»язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»,
в с т а н о в и в :
Позивач 27.09.2010 року звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача про зобов»язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни». Підставою для звернення вважає те, що він, відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195- ІV дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Законами України про Державний бюджет України на 2006-2008 роки зупинялась дія ст.6 зазначеного Закону. Однак, рішенням Конституційного Суду України № 6 рп / 2007 від 9 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційним) положення, зокрема Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік" пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195 - IV від 18 листопада 2004 року. Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни» становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком позивач обраховує відповідно до ст. 28 ЗУ « Про Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» в розмірі прожиткового мінімімуму для осіб, які втратили працездатність. Просить зобов»язати УПФ України в Монастирищенському районі виплатити йому щомісячну державну соціальну доплату до пенсії відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування» за період 2009-2010 років в сумі 3 891 гривня 90 коп.
На адресу суду від представника відповідача управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області надійшло заперечення, відповідно до якого у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни": "Дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком». Зазначений Закон набув чинності з 01.01.2006року. Однак, ні в 2006р., ні в 2007р. зазначені виплати не проводилися по причині неперерахування зазначених коштів з Державного бюджету України. У відповідності до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р., "дітям війни" були закладені виплати в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність". Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008, зазначені пункти вищезазначеного Закону щодо виплати надбавок до пенсії у розмірі 10% від розміру 10 % від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, визнані неконституційними. Із 22.05.2008 року до 01.07.2008 року у розмірі 48,10 грн., із 01.07.2008 року до 01.10.2008 року у розмірі 48,20 грн, а з 01.10.2008 року у розмірі 49,80 грн. і по даний час виплати здійснюються у відповідності до пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за № 530. Враховуючи зазначене та беручи до уваги п. 6 ст. 116 Конституції України, просять дослідити причини незакладення зазначених коштів у Державний бюджет України, Кабінетом Міністрів України та чи може бути управління ПФУ, належним відповідачем по справі. Просять при розгляді справи застосувати наслідки пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду з позовом та в іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю. Справу розглядати за відсутності їх представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного:
- ухвалою Монастирищенського районного суду від 30 вересня 2010 року позовні вимоги в частині періоду з 01.01.2009 року до 27.03.2010 року включно залишено без розгляду;
- позивач відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні та його паспортом, копії яких є у матеріалах справи та не заперечується відповідачем . Згідно із ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статус дитини війни має особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років;
- позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області, отримує пенсію за віком та має правовий статус «дитини війни», що надає йому права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни";
- відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком;
- згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод;
- з набранням чинності 01 січня 2006 року Закону № 2195 дія ст.6 цього закону була призупинена на 2006 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а після внесення до останнього змін - було передбачено поетапне запровадження такого підвищення;
- підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 р. визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо викладення положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції;
- відповідно до ч. 2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені;
- таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004р;
- у 2009 році та у 2010 році дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України;
- з матеріалів справи та письмових заперечень відповідача вбачається, що управління будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у 2009 та 2010 роках не здійснював, а також не проводив виплату. За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”;
- за положеннями чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає;
- згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом;
- з матеріалів справи вбачається, що відповідач виплачував щомісячно позивачеві, як дитині війни, підвищення до пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону №2195-IV, який має вищу юридичну силу;
- Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, був встановлений відповідно: з 01 січня 2010 року – 695 грн., з 01 квітня 2010 року – 705 грн;
- враховуючи наведене, суд дійшов висновку про проявлення відповідачем бездіяльності щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за вказані періоди перерахунок надбавки до пенсії позивачу та виплатити йому пенсію у розмірі, встановленому ст.6 Закону № 2195-IV;
- доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни» та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону №2195-IV);
- також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни;
- Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів;
- таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ в Монастирищенському районі Черкаської області за місцем проживання позивача;
- крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії;
- статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав;
- за змістом ч. 1 ст.4 6 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом;
- Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії;
- відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України;
- згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади;
- відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій;
- пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії;
- отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України;
- враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини;
- виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем;
- крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком;
- отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих їм Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача;
- задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про нарахування відповідачем доплати до пенсії у визначеній позивачу грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їм нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження;
- виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Монастирищенському районі по невиконанню з 27.03.2010 року приписів статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії;
- суд вважає, що позов в частині позовних вимог з 28.09.2010 року до 31.12.2010 року включно не підлягає до задоволення, оскільки, позивач не надав суду доказів, що на час його подання відповідач мав намір в майбутньому порушувати його права.
Судові витрати у справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.22 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.11, 69-71, 99, 100, 122, 160, 162 КАС України, суд –
п о с т а н о в и в :
Позов задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду в Монастирищенському районі Черкаської області щодо невиплати в повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 з 27 березня 2010 року до 27 вересня 2010 року включно.
Зобов"язати управління Пенсійного фонду в Монастирищенському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з 27 березня 2010 року до 27 вересня 2010 року включно за виключенням виплаченого підвищення за вказаний період.
Стягнути з управління Пенсійного фонду в Монастирищенському районі Черкаської області вул.Леніна,125, м. Монастирище 19100, код ЄДРПОУ 21366685 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 85 (вісімдесят п’ять) коп.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Монастирищенський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: Н . В. Мазай