Справа № 2-1799/2010р.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

        09 вересня 2010 року       Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого судді Гудкова С.В., при секретарі  Яценко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення в Полтавській області про стягнення заборгованості по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-

                                                                В С Т А Н О В И В :

 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів Управління праці та соціального захисту населення Лубенської міської ради , Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення у Полтавській області про визнання дій неправомірними та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку .

У позові вказала, що вона є матір"ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В період з 01.04.2007 року по 03.12.2009 року вона перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення  Виконавчого комітету Лубенської міської ради, де отримувала допомогу при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як особа, застрахована в системі загальнообов”язкового державного соціального страхування .

Згідно ст.43 Закону № 2240-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається затрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, однак зазначені допомоги їй виплачують в значно меншому розмірі.

23.04.2010 року позивачка звернулась до відповідача з проханням здійснити перерахунок і доплату вказаних видів допомог, однак отримала відмову.

Позивачка прохає зобов”язати відповідачів нарахувати та виплатити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, визначеному ст.43 Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” за період з 01.04.2007 року по 03.12.2009 року в розмірі 9555 грн. 31 коп.

В  судовому засіданні позивачка свій позов підтримала, прохала його задовольнити.

    Представники Управління праці та соціального захисту населення Лубенської міської ради , Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення у Полтавській області   не з'явилися, надіслали заперечення на позов, справу прохають слухати без їх участі .  

Суд, заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, вважає, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є застрахованою особою в системі загальнообов»язкового державного соціального страхування .  

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240.  

Відповідно до визначення термінів, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» суб»єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є застрахована особа, на користь якої здійснюється відповідне страхування.  

Страховий випадок – подія, з настанням якої виникає право у застрахованої особи або членів її сім»ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг.  

За положеннями ч. 1 ст. 35 вказаного Закону допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї такого страхового випадку, як догляд за дитиною віком до трьох років.  

Статтею 43 цього Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Пунктом  5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону визначено, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених статтями 41, 43, 46 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.  

Таким чином, виходячи із системного аналізу приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», права на отримання допомоги за цим законом має особа, застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, при настанні страхового випадку. При цьому розмір такої допомоги визначається щорічно Верховною Радою України.  

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку – ОСОБА_3, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження дитини  (а.с.12).  

Таким чином, у позивача настав страховий випадок у вигляді необхідності догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та виникло право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у формі матеріального забезпечення  передбаченого ст. 43 та п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».  

Як вбачається з матеріалів справи позивачу призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.04.2007 р. по 03.12.2009 р. як застрахованій особі в розмірі 130 грн. щомісяця .

При цьому суд вважає, що призначення позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у вказаному розмірі відповідає вимогам законодавства, що було чинне на момент призначення такої допомоги, виходячи з наступного.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» на 2007 рік дію статті 43 зупинено,  та  статтею 56 цього Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше   23    відсотків   прожиткового   мінімуму,   встановленого   для   працездатних   осіб,   для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  

Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в частині визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Також цим же рішенням, визнано неконституційними положення п. 7 ст. 71 вказаного Закону, в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».  

Отже, починаючи з 9 липня 2007 р. набула чинності, як ст. 43  Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», так і пункт 5 Перехідних положень цього закону.  

Підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»» статтю 43 Закону України « Про загальнообов»язкове державне  соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» виключено.  

Пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», внесено зміни  до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та виключено слова "не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".  

Вказаний закон набув чинності з 1 січня 2008 р.  

Отже, з зазначеного часу право на державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» набули як застраховані так і незастраховані особи в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.  

Пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», внесено зміни  до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». В даному положенні зазначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим  мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї  в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.  

Рішенням Конституційного суду України  №10-рп/08 від 22.05.2008 року  у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), положення п. 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»» визнано неконституційним не було.  

Таким чином, відповідач, здійснивши у зазначений період, виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, встановлених Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції закону від 28.12.2007 р., правомірно діяв, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.  

Отже,  в період з 01.01.2007 по 09.07.2007 року та 01.01.2008 року по 22.05.2008 року  органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», оскільки протягом цього часу положення даного закону  не діяло.  

Рішенням Конституційного Суду України від 28.12.2007 р. N 107-VI визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключено  ст. 43  Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».  

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України, з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційними 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI набула чинності ст. 43  Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» в редакції закону, що діяла до 01.01.2008 р.  

Таким чином, позивач будучі застрахованою особою починаючи з 22 травня 2008 р. та згідно рішення Коституційного суду від 09.07.2007 року з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року мала права на отримання матеріального забезпечення у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положень Закону України « Про загальнообов»язкове державне  соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», але ж обов»язок щодо сплати такої допомоги покладений ст. 50 вказаного Закону на роботодавця за основним місцем роботи, а не на орган соціального захисту населення.    

За положеннями ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).  

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).  

Отже, обов’язок щодо надання позивачу матеріального забезпечення у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»   покладено на роботодавця за основним місцем роботи, а не на відповідача по справі.  

Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. за № 32 встановлено, що в 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям (далі - субвенція) з 1 січня 2007 р. призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб;  

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України суперечить ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» щодо порядку призначення та надання вказаних виплат застрахованої особі.  

Для подолання цієї колізії необхідно виходити з приписів ч. 4 ст. 9 КАС України, відповідно до яких, уразі невідповідності  нормативно-правового акта закону України або іншому правовому акту, суд застосовує акт, що має вищу юридичну силу.  

Виходячи із зазначеного принципу про пріоритетність законів над підзаконними нормативними актами, суд приходить до висновку, що починаючи з 22 травня 2008 р. у відповідача був відсутній обов’язок  по призначенню, нарахуванню та сплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, оскільки такий обов’язок  відповідно до ст. 50 України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було покладено на роботодавця.  

Таким чином, вимоги позивача про обов»язок відповідача сплатити їй допомогу відповідно до положень  43  Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», тобто у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму, є безпідставними, оскільки обов»язок щодо сплати такої допомоги покладений ст. 50 вказаного Закону на роботодавця за основним місцем роботи, а не на орган соціального захисту населення.  

Крім цього, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2009 році, слід також відмовити, виходячи з наступного.  

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.  

Пунктом 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми» від 27.12.2001 року № 1751 передбачено, що відповідно  до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.  

З матеріалів справи вбачається, що позивачу у 2009 році допомога по догляду за дитиною виплачувалася у розмірі 130,0  грн.

Отже, відповідач, здійснивши у 2009 р., виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у порядку та розмірі, встановленому Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», в редакції закону від 28.12.2007 р. та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, правомірно діяв, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.

Керуючись ст.ст. 34, 43, 50 Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”,  ст.ст. 3,8,15,118-119,120 ЦПК України,  -

В И Р І Ш И В :  

    В позовних вимогах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення в Полтавській області – відмовити .

На рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області апеляційна скарга протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

      Суддя Лубенського

      міськрайонного суду                                                             С.В.Гудков