КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 вересня 2010 року Справа № 2а-2606/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді Кармазиної Т.М.
при секретарі –Сириці І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить припинити підприємницьку діяльність фізичної особи –підприємця ОСОБА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення вимог п.2 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування”, відповідачем більше одного року, а саме з 01.04.2009р., не подано до органу державної податкової інспекції податкову звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів).
В судове засідання представник позивача не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 15).
Відповідач в судове засідання, не з’явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками в рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 14, 20). Причини неявки суду не повідомив, правом подання письмових пояснень, заперечень по суті позовних вимог не скористався.
Зважаючи на викладене, а також на те, що у справі є достатні матеріали, які свідчать про права та взаємовідносини сторін, суд визнав можливим розгляд справи у відсутності сторін.
Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований Новоукраїнською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 02.06.2005р., про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №24350000000000257, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (а.с.8) та перебуває на обліку в Новоукраїнській міжрайонній державній податковій інспекції, про що свідчить копія довідки про взяття на облік платника податків (а.с. 4).
Відповідно до п.3 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-XII (далі за текстом –Закон №509-XII) контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів покладено на податкові інспекції.
Права органів державної податкової інспекції закріплені ст.11 Закону №509-XII, зокрема, п.17 ч.1 цієї статті встановлює право державної податкової інспекції звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідний обов’язок закріплює і ч.1 ст.13 Закону України №509-XII, відповідно до якої посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Таким чином, чинним законодавством надано право державній податковій інспекції на звернення до суду з адміністративним позовом про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.
Відповідно до ч.1 ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. При цьому, ст.67 Конституції України встановлює, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом.
Статтею 9 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. №1251-ХІІ (далі за текстом –Закон №1251-ХІІ) встановлено обов’язок платників податків і зборів (обов’язкових платежів) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” від 15.05.2003р. №755-IV (далі за текстом –Закон №755-IV) відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно –правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб –підприємців.
Пунктом 1 статті 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення діяльності суб’єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації –за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб –засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках передбачених цим Кодексом –за рішенням суду.
Відповідно до п.1 ст.247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб’єктом господарювання діяльності, що суперечить закону, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб’єкта та його ліквідації.
Згідно ст.46 Закону №755-IV державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця крім іншого проводиться у разі: постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця є, у тому числі, неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Порядок та строки подання платниками податків –фізичними особами - підприємцями до органу державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності регулюються Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 „Про прибутковий податок з громадян” (далі за текстом –Декрет №13-92).
Відповідно до п.22.10 ст.22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. №889-IV (далі за текстом –Закон №889-IV) Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 „Про прибутковий податок з громадян” визнано таким, що втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Оскільки спеціального Закону щодо оподаткування доходів фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю не прийнято, Декрет №13-92 в зазначеній частині продовжує свою дію та регулює спірні правовідносини.
Згідно частини 4 статті 14 розділу IV Декрету №13-92 громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом.
Відповідно до абз.„б” пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181 (далі за текстом –Закон №2181 ) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, в тому числі, календарному кварталу або календарному півріччю - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до довідки Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції №834 від 29.06.2010р. відповідач не звітує до податкового органу з 01.04.2009р. (а.с.5).
Матеріали справи свідчать про те, що останню податкову звітність фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 подано до податкового органу за І квартал 2009 року, що також підтверджується копією декларації про доходи, одержані відповідачем за період з 01 січня по 31 березня 2009 року за вх.№1586/3063 від 12.05.2009р. (а.с. 6-7).
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, а також зазначені обставини, відповідач зобов’язаний був подати до податкового органу декларацію про доходи, одержані ним за ІІ квартал 2009 року у строк до 10 серпня 2009 року (01.07.2009р. (останній календарний день звітного кварталу) + 40 днів).
Таким чином, в даному випадку, перебіг річного строку неподання платником податків органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності має відраховуватися з 11 серпня 2009 року, тобто, з дати вчинення відповідачем правопорушення, за яке може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді припинення підприємницької діяльності, та закінчується 10 серпня 2010 року.
Адміністративний позов Новоукраїнською міжрайонною державною податковою інспекцією подано до суду 08 липня 2010 року, тобто, до спливу річного строку неподання відповідачем до податкового органу декларації про доходи, одержані ним за ІІ квартал 2009 року, який закінчується 10 серпня 2010 року. Що означає відсутність підстав для застосування до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарської санкції у вигляді скасування державної реєстрації з підстав неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Таким чином, судові витрати підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності –відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено –10.09.2010р..
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Т.М. Кармазина