АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Він-ницької області в складі:
головуючої судді Денишенко Т.О.,
суддів Гуцола П.П., Луценка В.В.,
при секретарі Зозулі Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових за-сідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду
України у м. Хмільнику Вінницької області, Державного ка
-значейства України про поновлення процесуального стро-
ку, стягнення недоотриманої щомісячної суми підвищення
пенсії як дитині війни за 2007-2009 роки,
за апеляційною скаргою представника управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області Галуші Петра Володимировича на рішен-ня Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 31 травня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 31 травня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з управ-ління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області на ко-ристь ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний за-хист дітей війни» конкретні суми коштів недоотриманого підвищення до пен-сії за періоди з липня по грудень 2007 року, з квітня по грудень 2008 року, з січня по грудень 2009 року включно, всього 3593,70 гривні. В решті позов-них вимог відмовлено ( а. с. 35-36 ).
Не погоджуючись з ухваленим рішенням у справі, представник управлін-ня Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області оскаржує його та просить оскаржуване рішення скасувати, відмовити ОСОБА_1 в позові ( а. с. 43-44 ). Апелянт посилається на незаконність судового рішення, неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи, на те, що рішен- ня ухвалене з порушеннями норм матеріального права.___________________
Справа № 22ц-3736/10 Рішення ухвалене під головуванням судді Шемети Т.М.
Категорія 57 Доповідач Денишенко Т.О.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізу-вавши докази, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної поста-нови у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підля-гає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні з нас-тупних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон-ним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтвер-джуються, чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності то- що ), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтверджен-ня, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка пра-вова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного ( адміні-стративного ) судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунто-ваності є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для спра- ви, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність ви -сновків суду обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дитиною війни ( а. с. 6 ) і має право відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком отримуваної ним пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допо-моги, що виплачується замість пенсії.
Вирішуючи спір за позовом ОСОБА_1 та частково задовольняючи його вимоги за 2007-2009 роки ( в межах заявлених позовних вимог ), суд першої інстанції в мотивувальній частині своєї постанови наголошує на нормах Кон-ституції України, положеннях постанови Пленум Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійснен -ні правосуддя», Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що ре-гулюють спірні правовідносини у даній цивільній справі.
Суд першої інстанції підставно керувався тим становищем, що пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет Ук-раїни на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей вій -ни» було зупинено на 2007 рік з врахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/ 2007 ( справа про соціальні гарантії громадян ) визнано такими, що не відпо-відають Конституції України ( є неконституційними ) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет Ук-раїни на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ст. 111 цього ж Закону.
Вирішуючи питання про захист цивільних прав ОСОБА_1 за період лип-ня-грудня 2007 року, суду належало звернути увагу на дію положень Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/ 2007 з дня ух-валення цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону України «Про соціальний за-хист дітей війни» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп /2008 ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет Украї-ни ) зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії ді-тям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неко-нституційними ).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконститу-ційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у роз -мірах, визначених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей вій-ни», мають діти війни з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року, що належало мати на увазі суду першої інстанції при ух-валенні оскаржуваного рішення.
Статтею71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асиг-нувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів ли-ше тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної за-робітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскіль-ки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соці-альний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році ОСОБА_1 як дитині війни під -вищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи дер-жавної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинна здійс-нюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року. В цій частині суд першої інстанції правильно виз-начився із заявленими вимогами, задовольнивши їх.
Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і ви-плати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 За-кону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити відповідні пе-рерахування ( за ті періоди, коли дія цієї норми не була зупинена ). Однак, від -повідач в порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не здійснював, чим допустив протиправну бездіяльність. Однак, з огляду на врегулювання спірних правовідносин цивільним, цивільно-процесуальним за -конодавством України, на відміну від адміністративного судочинства Украї-ни, ОСОБА_1 заявлена вимога лише щодо стягнення недоплачених сум, без визнання при цьому бездіяльності ( дій ) відповідача незаконними, що є правильним і не тягне скасування рішення. Тому посилання у скарзі апелянта на дану обставину не заслуговує на увагу.
Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. На підставі чинного законода-вства України суд правомірно не прийняв до уваги посилання представника відповідача на відсутність бюджетного фінансування, необхідність стягнення коштів з Державного казначейства України. Суд врахував, що ОСОБА_1 в жодних правовідносинах з останнім не перебуває. А відповідач - управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області, як орган, упов -новажений на призначення і виплату пенсій та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія норми закону не була зупинена).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами Ук-раїни.
Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміні-стративному чи іншому владному підпорядкування однієї сторони другій сто -роні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підля-гають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять пуб-лічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи не-законними, в разі незаконності їхніх дій - зобов’язати здійснити нарахування чи перерахунок і виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалюва-ти рішення про стягнення грошових конкретних сум. Дані положення законо-давства України судом першої інстанції не враховані під час вирішення спо-ру, порушеного ОСОБА_1, тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються поруше-ними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не по-ширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав за-стосуванню.
Решта мотивів апеляційної скарги представника управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області є безпідставними, не спро-стовують висновків суду першої інстанції, тому колегією cуддів до уваги не приймаються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 88, 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів –
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області Галуші Петра Володимировича задоволити частково.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 31 травня 2010 року змінити, виклавши резолютивну його частину в наступній редакції.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінни-цької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, починаючи з 07 ли- пня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2009 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуван-ня» та виплачених сум підвищення до пенсії за ці періоди.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його прого-лошення, є остаточним і оскарженню не підлягає.
Головуюча:
Судді: