Справа № 2а-4487/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Падій В.В.,
при секретарі Кондратенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
30.08.2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі – ДПІ у м. Чернігові) про скасування податкових повідомлень - рішень від 02.08.2010 року № 0001311720/2 на суму 36328,50 грн. та від 02.08.2010 року № 0002381720/2 на суму 289,50 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що за результатами перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року складений акт перевірки від 12.03.2010 року № 236/17-219/2550115862, яким встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість з вартості придбаного бензину, реалізації або використання якого в ході перевірки не встановлено та включення до обсягів податкових операцій за ставкою 20 відсотків, вартості транспортного засобу, який був придбаний позивачем. На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 24.03.2010 року № 0001311720/0. Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачем була подана скарга до ДПІ у м. Чернігові від 01.04.2010 року. За результатами розгляду скарги позивача було встановлено, що позивачем в податковій декларації була допущена помилка в розрахунках та на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ДПІ у м. Чернігові збільшило суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 193 грн. та застосувало штрафні санкції в розмірі 96,50 грн., про що винесені податкові повідомлення-рішення від 02.08.2010 року 02.08.2010 року № 0001311720/2 на суму 36328,50 грн. та від 02.08.2010 року № 0002381720/2 на суму 289,50 грн. Вказані податкові повідомлення – рішення винесенні за результатами перевірки позивач вважає такими, які підлягають скасуванню.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити в повному обсязі та пояснив, що винесені за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення від 02.08.2010 року № 0001311720/2 на суму 36328,50 грн. та від 02.08.2010 року № 0002381720/2 на суму 289,50 грн., є правомірними, прийнятими на підставі та у відповідності до вимог чинного законодавства. У січні 2008 року ФОП ОСОБА_1 було придбано у ФОП ОСОБА_2 вантажний автомобіль марки VOLVO (тягач) 2001 року випуску, ідентифікаційний НОМЕР_2, вартістю 125000,00 грн., в т. ч. ПДВ – 20833 грн. Згідно Свідоцтва про реєстрацію вантажного автомобіля від 01.02.2008 року НОМЕР_3, реєстрацію транспортного засобу здійснено на громадянку ОСОБА_1, а отже позивачка не включила до обсягів оподаткованих операцій за ставкою 20 %, вартість транспортного засобу, який безоплатно переданий громадянці ОСОБА_1 Позивачем було також завищено визначення податкового кредиту у зв’язку з придбанням у ТОВ «САКСЕСС» бензину А-95 2000 л у 2007 році на суму 8600 грн. в т. ч. ПДВ – 1433, 33 грн. та 2500 л у 2008 році на суму 12875 грн. в тому числі ПДВ – 2145,84 грн., який не використовувався у господарській діяльності позивачки.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII «Про державу податкову службу України» (далі - №509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення ФОП ОСОБА_1 податкових зобов'язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 12.03.2010 року № 236/17-219/2550115862, про такі порушення у веденні податкового обліку.
У січні 2008 року ФОП ОСОБА_1 було придбано у ФОП ОСОБА_2 вантажний автомобіль марки VOLVO (тягач) 2001 року випуску, ідентифікаційний НОМЕР_2, вартістю 125000,00 грн., в т. ч. ПДВ – 20833 грн. Згідно Свідоцтва про реєстрацію вантажного автомобіля від 01.02.2008 року НОМЕР_3, реєстрацію транспортного засобу здійснено на громадянку ОСОБА_1. ФОП ОСОБА_1 не включила до обсягів оподаткованих операцій за ставкою 20 %, вартість транспортного засобу, який безоплатно переданий громадянці ОСОБА_1 Також, встановлено що до складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 включила суми сплаченого ПДВ з вартості придбаного у ТОВ «САКСЕСС» бензину марки А-95 4500 л. згідно податкових накладних від 31.08.2007 року № 766 та від 06.03.2008 року на загальну суму 21475,00 грн., в т. ч ПДВ – 3579,17 грн., відповідно за серпень 2007 року та I квартал 2008 року, реалізації або використання в господарській діяльності якого в ході перевірки не встановлено. Вказаними діями позивач порушив вимоги п.4.9 ст. 4, п.п. 7.3.1, п.п 7.3 ст. 7, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон №168/97-ВР). Всього за результатами перевірки податковим органом донараховано ПДВ на суму 24219 грн.
За результатами розгляду зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 24.03.2010 року № 0001311720/0, яким встановлено податкове зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 24219,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 12109,50 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПІ у м. Чернігові.
За результатами розгляду первинної скарги позивача рішенням ДПІ у м. Чернігові були винесені податкові повідомлення-рішення від 02.08.2010 року №0001311720//2 за основним платежем - 24219,00 та за штрафними санкціями – 12109,50 грн. та №0002381720/2 за основним платежем - 193,00 грн. та штрафними санкціями - 96,50 грн
Основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля та посередництво в оптовій торгівлі, вантажні автомобільні перевезення, здавання в оренду власного нерухомого майна.
ФОП ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №86472241, наявного в матеріалах справи (а. с. 88).
Податкове повідомлення-рішення від 02.08.2010 р. №0001311720//2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідач обґрунтовував тим, що занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24219 грн. гривень. Тобто встановлено порушення п. 4.9 статті 4, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7, п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України №168/97-ВР.
Суд не може погодитись з позицією відповідача щодо того, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно не включила до обсягів оподатковуваних операцій за ставкою 20% вартість транспортного засобу, який безоплатно переданий громадянці ОСОБА_1 в січні 2008 року на суму 125000 грн., в тому числі ПДВ – 20833 грн., та занизила податкові зобов’язання на 20833 грн. виходячи з наступного.
Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, регламентується пунктом 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР).
Виключення із загальних правил щодо формування податкового кредиту при придбанні транспортних засобів передбачено для операцій з придбання легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, і сума податку на додану вартість по яких згідно з абзацом другим підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не включається до складу податкового кредиту.
Таким чином, особливих умов для формування податкового кредиту та визначення дати виникнення права на податковий кредит для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, Законом не передбачено.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами - суб'єктами господарювання, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, при придбанні транспортних засобів, інших основних фондів та товарів є, як і для платників податку на додану вартість - юридичних осіб, подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи – платника податку.
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.97 р. за № 250/2054 (з урахуванням змін і доповнень), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.
При цьому слід враховувати, що статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що до податкового кредиту фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість, сплачених у зв'язку з придбанням транспортних засобів (тягачів та напівтягачів), за умови використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.
Вказана позиція також підтверджується листами Державної податкової адміністрації України від 03.08.2008 року № 20189/7/16-1517-26 та від 15.10.2008 року № 21007/7/16-1517-20.
Окрім того, положеннями підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Зазначений транспортний засіб дійсно використовувався позивачем у господарській діяльності, що підтверджується належним документальним оформленням, відповідних витрат та відображенням їх у бухгалтерському та податковому обліку. Даний факт підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, а отже, за таких обставин, позивачем правомірно включена до податкового кредиту сума ПДВ з вартості транспортного засобу в розмірі 20833,33 грн..
Стосовно включення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість з вартості придбаного бензину марки А – 95 у ТОВ «САКСЕСС», то суд погоджується з доводами відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України Закону № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Позивачем не надано суду доказів використання у своїй підприємницькій діяльності, придбаного у ТОВ «САКСЕСС», бензину марки А-95.
Суд не приймає до уваги посилання позивача щодо використання в підприємницькій діяльності легкового автомобіля SKODA, оскільки позивачка не є власницею вказаного автомобіля. Крім того, у позивачки відсутні також транспортні засоби, які б використовували зазначену марку бензину, а тому позивачем дійсно допущено порушення вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР та здійснено завищення суми податкового кредиту за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року в розмірі 3579,00 грн.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб’єкт владних повноважень довів частково правомірність своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Скасувати податкове повідомлення – рішення від 02.08.2010 року № 0001311720/2, в частині донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкових зобов’язань на суму 31249,83 грн., в тому числі податку на додану вартість в сумі 20833,33 грн. та штрафних санкцій в розмірі 10416,50 грн.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Порядок апеляційного оскарження постанови суду передбачений ст. 185-186 КАС України.
< Поле для вводу тексту >
Суддя Падій В.В.