Справа № 22ц-1043/07                                   Головуючий у суді 1 інстанції: Щербина 0.0.

Категорія     21                                                Доповідач: Перцова В.А.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 березня 2007 року                    Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Перцової В.А.

Суддів:                          Козлова С.П., Повєткіна В.В.

При секретарі:             Білоус A.M.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції ФССНВ та ПЗ України в місті Павлограді в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду від 13 листопада 2006 року, яким з нього на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн., і відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд безпідставно частково задовольнив позовні вимоги позивача, не врахувавши, що він знав про шкідливі умови праці, в яких він працював, те, що відповідач надає позивачеві кошти на лікування, відсутність доказів про спричинення йому моральної шкоди, виплату позивачу всіх встановлених законом страхових сум у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також, те, що дія норм про відшкодування моральної шкоди на 2006 рік зупинена.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач більше 20 років знаходився в трудових відносинах з Державним відкритим акціонерним товариством "Шахта "Благодатна" дочірнім підприємством державної холдингової компанії "Павлоградвугілля". При виконанні трудових обов'язків позивач у 1985 та 1986 роках отримав травми, у зв'язку з якими йому було встановлено 10% втрати професійної працездатності. Згідно акту розслідування професійного захворювання від 12 лютого 2004 року, позивач захворів на професійне захворювання: радикулопатію шийну та попереково-крижову з вираженим статико-динамічним порушенням, стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді артрозу ліктьових та колінних суглобів.

За висновком МСЕК від 29 березня 2004 року йому було встановлено 55% втрати професійної працездатності, з яких 45% - первинно, у зв'язку з професійним захворюванням; позивач був визнаний інвалідом третьої групи.

Внаслідок професійного захворювання позивач втратив працездатність, став інвалідом, відчуває фізичний біль, душевні переживання, вимушений постійно лікуватись і докладати додаткові зусилля для організації життя.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що міськрайонний суд прийшов до обгрунтованого висновку про спричинення позивачу моральної шкоди в результаті професійного захворювання і, керуючись ст.ст. 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", стягнув з відповідача на користь позивача страхову виплату на відшкодування моральної шкоди, визначивши його розмір з урахуванням обставин справи, характеру та ступеню спричинених моральних страждань.

2

Враховуючи, що втрата професійної працездатності по травмам була встановлена до набрання чинності вищезазначеним законом, суд першої інстанції не прийняв її до уваги при визначенні розміру страхової виплати на відшкодування моральної шкоди.

Доводи в апеляційній скарзі про обізнаність позивача щодо умов праці і виплату відповідачем інших страхових виплат у зв'язку з ушкодженням здоров'я позивача не є підставою для скасування рішення і звільнення відповідача від сплати страхових виплат по відшкодуванню моральної шкоди.

Посилання на недостатність доказів для такого відшкодування є безпідставними, оскільки, в матеріалах справи маються документи щодо отриманої позивачем травми на виробництві, втрати ним, у зв'язку з цим працездатності, встановлення інвалідності, стану його здоров'я.

Не може бути підставою для скасування рішення суду і те, що на 2006 рік зупинена дія норм вищезазначеного Закону, які передбачають відшкодування моральної шкоди, так як позивачу втрата працездатності була встановлена ще у 2005 році.

Тому, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду від 13 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути

оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з

цього часу.