ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 жовтня 2010 р.Справа №2а-10791/10/6/0170
(09:47)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю. , при секретарі Габрись П.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_2
до Центрального районого суду м.Сімферополь
про визнання незаконною бездіяльність та стягнення моральної шкоди
Представники сторін:
від позивача – не з’явився;
від відповідача – не з’явився.
Сутність спору: Позивач звернувся до Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК з адміністративним позовом до відповідача про визнання бездіяльності посадових осіб Центрального районного суду м. Сімферополя незаконною з моменту її здійснення, зобов'язання відповідача негайно направити Рішення Апеляційного суду АР Крим від 15.11.06р. по справі №22-ц-7022/06 позивачу, стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 грудня 2006р. позивач надіслав до Апеляційного суду АРК заяву про направлення йому копії рішення даного суду від 15.11.06р. у справі №22-ц-7022/06. Вищенаведена заява 11.12.2006р. була направлена для розгляду по суті до Центрального районного суду м. Сімферополя. Проте, на час звернення до суду з цим позовом необхідне рішення суду позивач не отримав, у зв’язку із чим позивач не знає його зміст і не має можливості оскаржити його в касаційному порядку.
Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 08.06.07р. позивачу в позові відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду АРК від 17.03.08р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 08.06.07р. залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.07.10р. у справі №К-5854/08 касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 08.06.07р. та ухвалу Апеляційного суду АРК від 17.03.08р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 17.08.10р. справу №2а-10791/10/6/0170 прийято до провадження судді Окружного адміністративного суду АР Крим Александрова О.Ю. та призначено до судового розгляду.
У судове засідання, що відбулося 05.10.10р., сторони явку представників не забезпечили, про день, час, та місце розгляду справи повідомлені належним чином: рекомендованою кореспонденцією.
16.09.10р. до суду надійшла заява від позивача, у якій позивач просить суд справу розглянути у його відсутність та повідомляє суду, що наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
04.10.10р. до суду надійшли заперечення на позов, у яких відповідач зазначає, що Центральний районний суд м. Сімферополя в повному обсязі не визнає жодну із заявлених ОСОБА_3 вимог з наступних підстав. Відповідач зазначає, що у зв'язку з недостатнім фінансуванням Територіальним управлінням державної судової адміністрації Центрального районного суду м. Сімферополя для відправлення вихідної простої та рекомендованої кореспонденції, копія ухвали Апеляційного суду АРК від 15.11.2006 року ОСОБА_3 дійсно відразу не відправлялася, але разом з відповіддю на звернення на адресу ОСОБА_3 супровідним листом № К-53/2007 від 16.03.2007 року була направлена копія ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК від 15.11.2006 року.
У запереченнях на позов відповідач зазначає, що відповідно до планів фінансування Центрального районного суду м. Сімферополя із загального фонду бюджету на 2006 р. та 2007 р., за період листопад - грудень 2006 року - січень - лютий 2007 року сума фінансування витрат на поштові відправлення склала усього 7. 500 грн.
Фактичний обсяг асигнувань Центрального районного суду м. Сімферополя на почтові відправлення складав: листопад 2006 р. - 6.000 грн., грудень 2006 р. - 4.000 грн., січень 2007 р. - 0; лютий 2007 р. - 4.000 грн. Враховуючи вартість поштових послуг та кількість справ призначених до розгляду в даний період часу, потреби суду у знаках оплати потової кореспонденції для виклику сторін по справі та направляння копій процесуальних документів, складали понад 28.000 грн. Розрахунок проведений з урахуванням того, що за період листопад -грудень 2006 року - січень - лютий 2007 року у Центральному суду було призначено до розгляду 472 кримінальні справи та 3.370 цивільних справ. Враховуючи середню вартість поштового відправлення на той час - 3грн., середню кількість сторін по цивільних справах - 2 особи та по кримінальних справах - 5 осіб, витрати лише по виклику у судове засідання сторін по цивільним на кримінальним справам складали 20.228 грн.:472 кримінальні справи х 5 осіб = 2.360 х 3 грн. = 7.080 грн. 3.370 цивільних справ х 2 особи = 6.740 х 3 грн. = 20.220 грн. Також, за вищезазначений період було розглянуто 5.702 справи про адміністративні правопорушення, на виклик правопорушників у судове засідання, направлення копій постанов та повідомлень про добровільну сплату штрафів, необхідне фінансування повинно було складати додатково не менше 7.000 грн. Відповідач також зазначає, що знаки оплати коштовної кореспонденції необхідні були для направлення копій судових рішень сторонам, які не з'явилися у судове засідання, копій судових наказів, ухвал про залишення позовних заяв без руху та повернення, направлення матеріалів, які визнані неподаними та інші.
У вищенаведених запереченнях на позову відповідач просить суд відповідно до ч.4 ст. 122 КАС України розглянути справу у відсутності відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2.01.12.06р. звернувся до Голови Апеляційного суду АРК із заявою про надання йому копії рішення у справі №22ц-7022/06 (а.с.6.).
Судом з’ясовано, що у наведеному листі фактично йдеться про направлення на адресу позивача саме рішення апеляційного суду від 15.11.06р. по цивільній справі №2-3270/2006.
Заступник голови судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК для вирішення питання в порядку ст. 27 ЦПК України направив Голові Центрального районного суду міста Сімферополя заяву позивача про надання копії рішення Апеляційного суду АРК від 15.11.06р. по цивільній справі № 2-3270/2006, яка була повернута до суду першої інстанції 08.12.06р. (а.с.7).
Судом з’ясовано, що 13.12.2006 року до Центрального районного суду м. Сімферополя з Апеляційного суду АРК (вих. № 3.9.22 від 11 грудня 2006 р.) надійшло клопотання ОСОБА_2 про направлення на його адресу копії ухвали Апеляційного суду АРК від 15.11.2006 року по цивільній справі № 2-3270/06 (номер справи в Апеляційному суді АРК - 22-ц-7022/06) за позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання служби Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій незаконними.
Судом з’ясовано, що вищезазначене клопотання було зареєстроване у «Журналі реєстрації вхідної кореспонденції» за вх. № 19407 та передане для виконання секретарю суду Єпексімовій Т.Є.
Під час розгляду Вищим адміністративним судом України справи №К – 58543/08 судом достеменно встановлено, що у період з 14.12.06р. по 16.03.07р. копія рішення Апеляційного суду АРК від 15.11.2006 року по справі №2-3270/2006 заявнику не направлялася, жодної відповіді на запит позивача не надано.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.07.10р. у справі №К – 58543/08 зазначено, що посилаючись на лист Голови Центрального районного суду міста Сімферополя, направлений на адресу начальника управління Державної судової адміністрації України в АРК (вих. №К-10 від 16.04.07р.), в якому вказувалося на неналежне фінансування, суди попередніх інстанцій відмовили в задоволені позовних вимог ОСОБА_3, не вбачаючи в діях посадових осіб Центрального районного суду міста Сімферополя неправомірної бездіяльності відносно позивача. При цьому ВАСУ в наведеній ухвалі зазначає, що такий висновок є передчасним, оскільки суд дійшов його без з’ясування всіх обставин справи й перевірки обґрунтованості позовних вимог.
Розглянувши позовні вимоги про визнання бездіяльності посадових осіб Центрального районного суду м. Сімферополя незаконною з моменту її здійснення, зобов'язання відповідача негайно направити Рішення Апеляційного суду АР Крим від 15.11.06р. по справі №22-ц-7022/06 позивачу, стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00грн., проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, з’ясувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача негайно направити рішення Апеляційного суду АР Крим від 15.11.06р. по справі №22-ц-7022/06 позивачу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
27.02.2007 року за вх. № 3090 до Центрального районного суду м. Сімферополя з Апеляційного суду АРК (вих. № 3.9.22 від 22.02.2007 року) надійшло звернення позивача від 18.01.2007 року щодо організації роботи суду з приводу не направлення на його адресу копії ухвали Апеляційного суду АРК від 15.11.2006року.
16.03.2007 року за вих. № К-53/2007 простою поштою на адресу позивача була направлена відповідь на його звернення від 18.10.2007 року. Крім того, разом з відповіддю на звернення на адресу ОСОБА_3 була направлена копія ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК від 15.11.2006 року.
Крім того, факт направлення позивачу вищенаведеного рішення підтверджується ухвалою ВАСУ від 08.07.10р., де зазначено про не направлення копії рішення апеляційного суду АРК від 15.11.06р. по справі №2-3270/2006 заявнику у період з 14.12.2006р. по 16.03.07р.
Із вищенаведеного випливає, що на час розгляду цієї справи рішення Апеляційного суду АР Крим від 15.11.06р. по справі №22-ц-7022/06 вже направлено позивачу, тобто позовна вимога про зобов'язання відповідача негайно направити рішення Апеляційного суду АР Крим від 15.11.06р. по справі №22-ц-7022/06 позивачу, фактично виконана відповідачем добровільно.
Що стосується позовних вимог про визнання бездіяльності посадових осіб Центрального районного суду м. Сімферополя незаконною з моменту її здійснення, суд зазначає наступне.
Оцінюючи правомірність бездіяльності відповідача щодо ненадсилання копії ухвали Апеляційного суду АРК від 15.11.2006 року позивачу, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Ч. 2 ст.19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом з’ясовано, що 15.03.2007 року помічником голови суду Кирилловою І.М., консультантом суду Доненко К.О. та секретарем суду Салміною О.Л. був складений акт про те, що у зв'язку з недостатнім фінансуванням ТУ ДСА Центрального районного суду м. Сімферополя для відправлення вихідної простої та рекомендованої кореспонденції, копія ухвали Апеляційного суду АРК від 15.11.2006 року ОСОБА_3 не відправлялася.
Судом з’ясовано, що копія ухвали Апеляційного суду АРК від 15.11.2006 року ОСОБА_3 у період з 14.12.06р. по 16.03.07р. направлена не була у зв'язку з відсутністю знаків оплати поштової кореспонденції. Фактично затримка надіслання позивачу копії вищенаведеної ухвали відбулася в наслідок несвоєчасного та не в повному обсязі перерахування Управлінням Державної судової адміністрації України в АРК коштів, необхідних для забезпечення функціонування суду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду ВАСУ справи №К-5854 колегією суддів з’ясовано, що з адресованого начальнику управління Державної судової адміністрації України в АРК листа Голови Центрального районного суду міста Сімферополя (вих. №К-1 від 16.04.07р.) вбачається, що про неналежне фінансування вказаного суду першої інстанції судова адміністрації інформується відповідачем по даній справі лише через місяць і 21 день після звернення ОСОБА_3 з цим адміністративним позовом до Центрального районного суду м. Сімферополя.
Враховуючи ухвалу ВАСУ у справі №К-5854, судом з’ясовано, що Головою Центрального районного суду м. Сімферополя постійно проводились необхідні заходи для отримання коштів для фінансування безперебійної діяльності суду не тільки у вказаний в ухвалі ВАСУ від 08.07.10р. період (16.04.07р.), а як до так і після наведеного періоду, що підтверджується листом за підписом Голови Центрального районного суду м. Сімферополя на адресу начальника Управління Державної судової Адміністрації України в АРК від 02.08.06р. №К-5, листом за підписом Заступника голови Центрального районного суду м. Сімферополя на адресу начальника Управління Державної судової Адміністрації України в АРК від 11.06.07р. №К-4. Тобто недостатність коштів для фінансування витрат суду в 2006-2007р.р. мало не одноразовий, а систематичний характер. Факт недостатності та несвоєчасності фінансування підтверджується листом Територіального управління державної судової адміністрації в АРК від 30.09.10р. №02-23/4792, планами фінансування із загального фонду бюджету Центрального районного суду м. Сімферополя на 2006-2007р.р.
Крім того суд вважає за необхідне у даній справі застосувати принцип пропорційності.
Принцип пропорційності зо крема передбачає, що:
- здійснення повноважень, як правило, не повинно спри чиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б ці лям, які заплановано досягти;
- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані не обхідністю досягнення більш важливих цілей;
- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за від сутності такого рішення чи дії;
- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно оби рати найменш “шкідливі” засоби.
Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнен ня балансу між публічними інтересами та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
Суд зауважує на тому, що прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з до триманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на до сягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання прин ципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та ін тереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи, в той час, як в спірних правовідносинах такий принцип пропорційності дотриманий з боку відповідача при надсиланні кореспонденції з урахування фінансування та з метою недопущення зволікання розгляду справ.
Тобто судом з’ясовано, що знаки оплати коштовної кореспонденції необхідні були для направлення копій судових рішень сторонам, які не з'явилися у судове засідання, копій судових наказів, ухвал про залишення позовних заяв без руху та повернення, направлення матеріалів, які визнані неподаними, тому відповідачем у зв’язку із недостатнім фінансуванням у першу чергу були направленні саме вищенаведені документи, які були необхідні для забезпечення правосуддя по цивільним, кримінальним справам та справам про адміністративні правопорушення, які підлягали розгляду в суді.
Що стосується конвертів, що надіслані відповідачем на ім’я ОСОБА_1 та ОСОБА_8, на які позивач посилається як на докази бездіяльності відповідача саме у відношенні нього, суд зауважує, що листування між відповідачем і ОСОБА_8 та ОСОБА_8 не є предметом розгляду даної справи та не стосується предмету спору. При цьому суд зазначає, що відповідачем не заперечується, що діяльність канцелярії суду не була припинена взагалі, а лише відбувалося направлення кореспонденції з урахуванням обмеженого фінансування та виконання пріоритетних завдань забезпечення правосуддя в суді.
Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що вчинення будь-яких дій (бездіяльність), прийняття будь-яких рішень повинно бути вчинено з дотриманням розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, справедливо.
Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 56, 62 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відшкодування шкоди провадиться з державного бюджету лише у випадках, що прямо передбачені законодавчо, а саме: статтями 1167, 1174 ЦК України.
Згідно з пунктом 3 постанови пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 року N 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується (п.4 постанови Пленуму).
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» відповідно до загальних основ граждансько-правової відповідальності обов'язковому виясненню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діянь особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між моральною шкодою та діяннями особи, яка її спричинила; вина останнього в спричиненні моральної шкоди. Суд має визначити, чим підтверджується факт спричинення моральних або фізичних страждань, або шкоди немайнового характеру, при яких обставинах або якими діями були спричиненні, в якому грошовому еквіваленті або в якої матеріальної формі позивач оцінює спричинену йому шкоду та на що він при цьому посилається, також інші обставини, які мають значення для вирішення спору.
Суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи судом з’ясовано, що відповідачем проводились необхідні заходи в межах своєї компетенції для отримання коштів для фінансування безперебійної діяльності суду. Затримка у направлені позивачу ухвали Апеляційного суду АРК від 15.11.06р. виникла не з вини відповідача, а в наслідок несвоєчасного та недостатнього перерахування відповідачу коштів, необхідних для забезпечення нормального функціонування канцелярії суду. При цьому суд зазначає, що позивач просить стягнути заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 10000 грн., однак жодних доказів у підтвердження даних позовних вимог суду не надав, не обґрунтував розмір суми моральної шкоди, що є також підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, а тому відмовляє в задоволенні позову у повному обсязі.
Постанова складена у повному обсязі 05.10.2010р.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити .
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Александров О.Ю.