Справа №22ц-1505/2007р. Головуючий в 1 інстанції Мороз В.П.
Категорія 5 Доповідач Козлов СП.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2007 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Перцової В. А.,
суддів: Козлова С.П., Повєткіна ВВ.,
при секретарі: Сидоренко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Індустріального райвиконкому м. Дніпропетровську про визнання права власності на незавершене будівництво, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду наданим доказам та обставинам справи ОСОБА_1. просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2006 року, яким відмовлено їй в позові до Індустріального райвиконкому м. Дніпропетровську про визнання права власності на незавершене будівництво.
Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка є членом садового товариства „Металург" по АДРЕСА_1, де їй на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.1999 р. належить земельна ділянка НОМЕР_1площею 0,0390 га. У 2005 році вона на цій ділянці самовільно побудувала садовий (дачний) будинок, який згідно технічного паспорту від 05.04.2006 р. складається із будинку А-1, туалету Б-1, альтанки В-1, огорожі 1-3, мостіння 1.
Зазначені самовільно побудовані обєкти можуть бути введені в експлуатацію та узаконені. Між тим, в матеріалах справи відсутні дані про звернення позивачки до відповідача з цим питанням та прийняття цим органом відповідного рішення. Тому вирішення спірного питання позивачкою в цей час у судовому порядку слід вважати передчасним.
Згідно з ч.ч.1,3 ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди... Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. А відповідно до ч.5 ст.376 цього Кодексу на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Але позивачка не надала суду доказів про додержання нею при будівництві вказаного будинку зазначених норм і правил. Висновки відповідних установ в матеріалах справи відсутні. Не надано нею також і доказів про те, що це не порушує права інших осіб -власників суміжних земельних ділянок, а додані до матеріалів справи розписки ОСОБА_2 та ОСОБА_3. суд обгрунтовано не прийняв до уваги, оскільки вони в установленому порядку ніким не завірені та ці особи в судовому засіданні не допитувалися (а. с. 16,25).
При таких обставинах, суд обгрунтовано на підставі ст.ст.375,376 ЦК України відмовив позивачці в задоволенні її позовних вимог.
2
З урахуванням наведеного є безпідставними доводи позивачки у скарзі про порушення судом її прав власника на земельну ділянку та згоду власників суміжних земельних ділянок на вказане будівництво. А доводи скаржниці про те, що суд не роз"яснив їй процесуальних прав щодо необхідності надання відповідних доказів спростовуються протоколом судового засідання, в якому зазначено про таке роз"яснення судом їй в судовому засіданні. При цьому ніяких зауважень на цей протокол позивачка не приносила.
Викладені у скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду про безпідставність позовних вимог. Рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи змін не вбачається.
Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у
касаційному порядку протягом 2 місяців.