ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62
Іменем України
ПОСТАНОВА
"22" серпня 2006 р. Справа № 16/245
„12”год. „55”хв.
Господарський суд Чернігівської області у складі
головуючого –судді Фесюри М.В.
при секретарі –А.О. Кезля
за участю представників сторін:
від позивача –О.В. Столяренко
від відповідача –Середа А.Д.
розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу
за ПОЗОВОМ : Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності
м. Чернігів, вул.. Музична, 1/а
до ВІДПОВІДАЧА: Відкритого акціонерного товариства „Бобровицьке виробниче управління житлово
–комунального господарства”.
м. Бобровиця, вул. Незалежності, 67
Про стягнення 1512 грн.
Заявлено позов про стягнення з відповідача 1512 грн. не прийнятих до зарахування витрат за незаконне використання страхових коштів при видачі санаторно–курортної путівки гр. Дудару Г.П.
Вимоги обґрунтовані тим, що зазначений громадянин незаконно користувався придбаними за рахунок Фонду путівками на протязі більше ніж два роки.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на недоведеність позовних вимог та на те, що Дудар Г.П. є учасником бойових дій, а за законодавством про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту така особа має право на щорічне безплатне санаторно–курортне лікування, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 94 –2004 року.
Крім того відповідач вважає, що перевірка була незаконною, представниками позивача не були доведені до відповідача норми законодавчих актів, які регулюють порядок видачі путівок за рахунок коштів Фонду.
Також відповідач стверджує, що відповідальність за незаконну видачу путівок має бути покладена на комісію по соціальному страхування, підприємство ж не може нести відповідальності за неправомірні дії такої комісії.
Позивач не погодився із запереченнями відповідача, вважає, що перевірка проведена з дотриманням норм чинного законодавства, відповідальність за порушення порядку використання страхових коштів за діючим законом покладається на страхувальника, а не на комісію, яка створена на підприємстві. Комісія по соціальному страхуванню виконує функції лише визначення особи, якій надається путівка, однак безпосередньо видача путівки здійснюється страхувальником і він же отримує від Фонду кошти на оплату її вартості, які не мають відношення до державного або місцевого бюджетів.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ
Відкрите акціонерне товариство „Бобровицьке виробниче управління житлово–комунального господарства” зареєстроване суб’єктом підприємницької діяльності – юридичною особою 27.06.1996р.
Відповідно до поданої заяви від 28.12.2001р. відповідач зареєстрований страхувальником з тимчасової втрати працездатності.
З 19 по 21 квітня 2006 року заступником завідуючого контрольно –ревізійного відділу позивача Кулич В.Г. на підставі посвідчення № 1 від 19.02.1999р. з відома голови правління Дудар Г.П. та в присутності головного бухгалтера Павленко Л.Ф. проведено ревізію правильності нарахування, перерахування та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.01.2004р. по 01.04.2006р.
21.04.2006р. ревізором складено акт ревізії, за висновками якого перевіряючий на підставі постанови правління Фонду № 55 від 02.06.2005р., якою затверджена Інструкція про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування (далі –Інструкція - 55), прийшов до висновку про порушення відповідачем п.4.3. вказаної Інструкції, яким дозволяється видача застрахованій особі на протязі двох років лише однієї путівки. Вартість путівки, отриманої за рахунок страхових коштів , становить 1512 грн. Крім того, перевіркою було встановлено порушення порядку витрачання страхових коштів у розмірі 18,98 грн.
Відповідач не погодився з висновками акту перевірки, відмовившись від його підпису та додавши до нього свої заперечення, зміст яких є аналогічним змісту заперечень, наданих на позов.
На підставі матеріалів перевірки позивач прийняв рішення № 364 від 10.05.2006р., яким на підставі ч.1 ст.30 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001р. № 2240 (далі –Закон –2240) не прийняв до зарахування витрати у розмірі 1530,98 грн. та застосував штрафні санкції за порушення порядку витрачання коштів у розмірі 9,49 грн., а всього на загальну суму 1540,47 грн., з яких 28,47 грн. сплачено відповідачем.
Вказане рішення отримане відповідачем 16.05.2006р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, та ним не оскаржене, що підтвердили в судовому засіданні представники сторін.
Відповідно до ст.27 Закону –2240, страхувальник зобов’язаний, зокрема, надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Відповідно до ст.34 за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами , зумовленими народженням та похованням, надається матеріальне забезпечення та соціальні послуги, зокрема, оплачуються путівки на санаторне курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей.
Як передбачено ст. 47 цього ж Закону , для забезпечення відновлення здоров’я застрахована особа та члени її сім’ї мають право на отримання санаторно –курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.
Статтею 50 Закону-2240 встановлено, зокрема, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, зазначеним у ч.1 ст.6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.
Рішення про надання соціальних послуг приймається комісією із соціального страхування, що створюється на підприємстві, до складу якої входять представники адміністрації підприємства та застрахованих осіб. Комісія виконує свої функції відповідно до Положення про комісію, яке затверджується правлінням Фонду.
Відповідно до Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженого постановою правління Фонду від 09.07.2001 р. N 21, рішення комісії оформлюються протоколом.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується відповідачем, за рішенням комісії підприємства були виділені санаторно –курортні путівки голові правління відповідача Дудар Г.П.: в 2004 році - № 156084 від 12.02.2004р., в 2005 році - № 222104 від 05.01.2005р., в 2006 році - № 756432 від 20.02.2006р.
Вартість останньої путівки становить 1890 грн., з них Дудар Г.П. сплатив самостійно 378 грн., отже вартість путівки за рахунок коштів Фонду становить 1512 грн.
Дудар Г.П. є учасником бойових дій, що підтверджується наданою відповідачем копією відповідного посвідчення.
Відповідно до ч.2 ст.25 Закону - 2240, порядок надходження, обліку та витрачання страхових коштів Фонду визначається правлінням Фонду відповідно до законодавства.
На виконання даної законодавчої норми постановою правління Фонду затверджена Інструкція - 55, відповідно до приписів якої ( в редакції, яка діяла на час використання путівки):
п.4.1. Рішення про виділення путівки застрахованій особі приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства, установи, організації на підставі особистої заяви та медичної довідки про потребу санаторно-курортного лікування;
п.4.2. Путівка до санаторію видається застрахованій особі за її основним місцем роботи бухгалтерією підприємства, установи, організації (далі - підприємство) для санаторно-курортного лікування в період відпустки;
п.4.3 комісія (уповноважений) із соціального страхування може приймати рішення про виділення застрахованій особі за рахунок коштів Фонду лише однієї путівки протягом двох календарних років.
При цьому за рахунок коштів Фонду одна і та ж застрахована особа протягом календарного року може отримати лише одну послугу
В порушення наведених норм путівка була в 2006 році видана відповідачем особі, яка в попередньому календарному році вже скористалась санаторно–курортним лікуванням за рахунок коштів Фонду.
Відповідно до п.6.2. Інструкції –55, сума витрат Фонду за путівки, які видані з порушенням цієї Інструкції, в тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника при умові нанесення Фонду матеріальних збитків.
Відповідно до п.8.7 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 р. N 16, витрати коштів Фонду, які були проведені з порушенням законодавства і заподіяли йому збитки, не приймаються до заліку в рахунок страхових внесків і відшкодовуються за рахунок страхувальника.
Частиною 1 ст.30 Закону –2240 встановлено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.
Заперечення відповідача не приймаються з підстав, викладених вище, а також через те, що відповідно до ст.17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. На це також вказує і зазначена відповідачем постанова Кабінету Міністрів України № 94 від 16 лютого 1994 р „Про порядок надання пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно з п.6 якої витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій (далі - організації), пов'язані з наданням пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків.
Пільги, передбачені зазначеним Законом, надаються організаціями за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх з бюджету за встановленими нормами у погоджені з фінансовими органами терміни.
Відшкодування організаціям витрат, пов'язаних з наданням пільг, фінансові органи провадять за рахунок коштів місцевих бюджетів на підставі перевірених ними розрахунків, поданих організаціями.
В даному випадку страхові кошти Фонду не відносяться до таких коштів, оскільки ч.2 ст.19 Закону –2240 встановлено, що кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням.
За таких обставин заборгованість відповідача у розмірі 1512 грн. має бути стягнута на користь позивача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.94, 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Бобровицьке виробниче управління житлово –комунального господарства” ( код 033578443, м. Бобровиця вул. Незалежності,67, р/р 2600630076 відділення Ощадбанку м. Бобровиця, МФО 343024) на користь Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (м. Чернігів вул. Музична,1-а, код 14244036, р/р 37176200900001 в УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код 14244036) заборгованість в сумі 1512 грн.
3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 23 серпня 2006 року.
Суддя М.В. Фесюра