Справа № 2-5424/10

                                                                      РІШЕННЯ

                                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     30 вересня 2010 року                                           Зарічний районний суд м. Суми в складі:

                                        головуючого –  судді Левченко Т.А.

                                        при секретарі – Куришко В.Є.,

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє від свого імені та представляє інтереси свого малолітнього сина ОСОБА_4, третя особа: Сумське міське громадське об’єднання «Ескулап» про визнання права користування жилим приміщенням, вселення, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення, -

                                                                  ВСТАНОВИВ:

Позивачі свої вимоги мотивують тим, що після укладення шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_1 16.05.2005 року, останній вселився в кімнату АДРЕСА_2 зареєструвався в ній та став постійно проживати. Відповідачка ОСОБА_3 за весь час проживання ОСОБА_1 у вказаному жилому приміщення (з 16.07.2005 року по 16.06.2009 року) була відсутня в ньому без поважних причин, так як проживала зі своєї сім’єю за іншою адресою. ОСОБА_1, як єдиний член сім’ї наймача ОСОБА_2, здійснив опату рекострукції кімнати АДРЕСА_2 Після закінчення реконструкції, ОСОБА_1м. набув право користування жилим приміщенням – новозбудованою квартирою АДРЕСА_2 реконструйоване жиле приміщення є спільною сумісною власністю подружжя, набуте під час шлюбу.

Після виселення ОСОБА_1 за рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20.01.2009 року, він вимушений в інтересах своєї непрацездатної дружини і надалі сплачувати всі необхідні комунальні платежі, в тому числі і за сім’ю відповідачки. Відповідачка після вселення її в спірне жиле приміщенням за рішенням суду, створила нестерпні умови для існування ОСОБА_2, так як перешкоджає її сімейному життю, позбавила її необхідної допомоги та будь-яких засобів для існування і оплати комунальних послуг, постійними образами, погіршує її і так слабке здоров’я та повністю відмовляється від оплати комунальних послуг.

Просять визнати за ОСОБА_1 право користування реконструйованим жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_2 та вселити його в це жиле приміщення; визнати відповідачку та її малолітнього сина такими, що втратили право користування реконструйованим жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_2 та виселити її разом з сином з цього приміщення.

Представник відповідачки ОСОБА_5 позов не визнав та в заперечення пояснив, що, звернувшись з даним позовом до суду позивачі фактично намагаються таким шляхом переглянути рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.01.2009 року, так як їх вимоги грунтуються на тих же обставинах, на які вони посилалися в заперечення на позов ОСОБА_3 про її вселення до спірного жилого приміщення та виселення з нього ОСОБА_1 У вказаному рішенні суд встановив, що ОСОБА_3 з поважних причин не проживала в спірному жилому приміщення та усунув їй перешкоди в користуванні цим приміщенням, вселивши її до нього. Також зазначив, що, звертаючись з вимогами, про визнання відповідачки втратившою право користування жилим приміщенням, так як вона без поважних причин не проживала в ньому з травня 2005 року по липень 2007 року, позивачі пропустили встановлений законом строк звернення до суду. Після вселення до спірного жилого приміщення за рішенням суду, позивачка більше року  проживає в ньому, а тому не може бути визнана такою, що втратила право користування ним. Відсутні пцідстави і для визнання за ОСОБА_1 прав користування та вселення його до спірного жилого приміщення. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився. Від нього надійшла заява в якій він просить справу розглянути в його відсутність.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали даної справи та матеріали цивільної справи № 2-28/09 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про вселення та виселення,  вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

 Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20.01.2009 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про вселення та виселення встановлено, що ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_2, зареєстрована разом з нею та мешкала з 1997 року у кімнаті № 14 гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2  

Рішенням Сумського міськвиконкому № 300 від 13.01.04 року гуртожитку було надано статус будинку для проживання малих сімей. Влітку ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_6, а її мати – ОСОБА_2 уклала повторний шлюб з ОСОБА_1

Після укладення шлюбу, ОСОБА_1 вселився, а 19.10.2005 року був зареєстрований у спірному жилому приміщення. Підставами для реєстрації ОСОБА_1 була згода його дружини ОСОБА_2 та прохання власника житла – Сумського міського громадського об’єднання «Ескулап».

Рішенням Сумського міськвиконкому № 611 від 28.11.2006 року дозволено Сумському міському громадському об’єднанню «Ескулап» проведення реконструкції гуртожитку під житлові квартири з прибудовою балконів. Внаслідок проведеної реконструкції в гуртожитку та розподілу приміщень в ньому між членами громадського об’єднання були обладнані квартири, яким присвоєні номери, у зв’язку з цим, спірне жиле приміщення на даний час має адресу: квартира АДРЕСА_1.

Вказаним рішенням суду також встановлено, що ОСОБА_3 є особою, що не втратила право користування спірним житловим приміщенням та з цих підстав її разом з малолітнім сином вселено до цього приміщення. ОСОБА_1 вказаним рішенням суду виселено зі спірного жилого приміщення без надання іншого житлового приміщення  як особу, що вселилися в нього з порушенням встановленого законодавством порядку  (без згоди ОСОБА_4) та особу, що не набула законного права користування спірним житловим приміщенням.

Згідно акту державного виконавця від 16.06.2009 року рішення Зарічного районного суду м. Суми виконано та відповідачка ОСОБА_3 разом з малолітнім сином вселена до спірного житлового приміщення (а. с. 62). З вказаного часу вона постійно проживає в ньому разом з малолітнім сином, що визнали та підтвердили в судовому засіданні також ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Ті обставини, на які посилаються позивачі в обґрунтування своїх вимог за даним позовом існували на час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до них про вселення та виселення, вони як відповідачі посилались на них в заперечення на позов ОСОБА_3 та суд досліджував їх під час розгляду справи.

Після виконання рішення суду від 20.01.2009 року, яких-небудь нових обставин, які б свідчили про виникнення у ОСОБА_1 права користування спірним жилим приміщенням не виникло. Та обставина, що він оплачує комунальні послуги, які рахуються за цим житлом, не є підставою для визнання за ним права користування ним та вселення в це житлове приміщення.

В обґрунтування своїх вимог про визнання ОСОБА_3 та її малолітнього сина втратившими право користування спірним житловим приміщення та виселення їх, позивачі посилаються на те, що вона з травня 2005 року по липень 2007 року не проживала в ньому без поважних причин. При цьому вони пояснили, що з лютого по липень 2007 року в приміщенні проводилась реконструкція та в ньому ніхто не проживав.

 Як зазначалось, обставини на які посилаються позивачі, існували на час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 та вони посилались на них в заперечення на її позов про вселення, однак з зустрічним позовом про визнання її втратившою право користування спірним житловим приміщенням не звернулись. З даним же позовом вони звернулись до суду тільки в червні 2010 року. Тобто, якщо враховувати визнання позивачами тієї обставини, що з лютого 2007 року в спірному житловому приміщення ніхто не проживав в зв’язку з його реконструкцією,  позивачами пропущено трирічний строк, встановлений законом для звернення до суду з даними позовними вимогами.  

Згідно пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року зі змінами «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» наймачеві або членові його сім’ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

Рішенням суду від 20.01.2009 року встановлена та обставина, що ОСОБА_3 є особою, що не втратила право користування спірним житловим приміщенням та з цих підстав вона вселена до нього, більше року в ньому проживає, а тому підстави для визнання її та її малолітнього сина втратившими право користування  спірним житловим приміщенням та виселення з нього відсутні.

Є безпідставними і посилання позивачів на те, що відповідачка не здійснює оплату комунальних послуг, так як вказана обставина відповідно до діючого житлового законодавства не є самостійною підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення.  

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_1 права користування квартирою АДРЕСА_2 та вселення в неї, а також про визнання ОСОБА_3 та її малолітнього сина ОСОБА_4 такими, що втратили право користування вказаним житловим приміщення та виселення з нього, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 9, 71-72, 116 ЖК України, ст. ст. 810, 812, 816-817 ЦК України, ст. ст.  10, 11, 57-60, 212-215, 218 ЦПК України суд,

                                                              ВИРІШИВ:

  В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє від свого імені та представляє інтереси свого малолітнього сина ОСОБА_4 про визнання права користування жилим приміщенням, вселення, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення відмовити.

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, в цей же строк з моменту отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  апеляційної скарги.

            Суддя                                                                                         Т.А.Левченко