Справа № 2-87/10

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м      У к р а ї н и

24 вересня 2010 р.                                        Кролевецький районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді                  Ольховик А.І.

за участю секретаря                                  Писаренко О.М.

позивача та його представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

відповідача                                                 ОСОБА_3

третьої особи                                              ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кролевець справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_5 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП; треті особи ОСОБА_4, ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант",-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в ніч на 11 лютого 2009 р. відповідач, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, незаконно заволодів належним йому автомобілем Черрі-Тігго, державний номер НОМЕР_1 2008 року випуску, вартістю 92070 грн., яким за дорученням користувався ОСОБА_4 Відповідач ОСОБА_5, керуючи зазначеним автомобілем на автодорозі Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин 4 км+500 м, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв ДТП, порушивши вимоги п. 2.1, 2.9, 12.1, 12.2 внаслідок чого автомобіль перекинувся та був пошкоджений, внаслідок чого позивачу була заподіяна матеріальна шкода на суму вартості автомобіля, оскільки мало місце тотальне пошкодження автомобіля.

ОСОБА_4 не мав можливості запобігти незаконному заволодінню транспортним засобом, оскільки в цей час знаходився за 10-15 м від ОСОБА_5 в автомобілі "таксі" та розмовляв з водієм таксі ОСОБА_6

ОСОБА_4 звернувся з письмовою заявою до Кролевецького РВ ГУМВС про незаконне заволодіння транспортним засобом.

Після проведення перевірки по заяві ОСОБА_4 Кролевецьким РВ ГУМВС було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. 289 ч.3 КК України відповідно до ст. 6 п. 2 КПК за відсутністю умислу на незаконне заволодіння транспортним засобом з боку ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_4 дозволив останньому користуватися їм, але позивач з зазначеними висновками не згоден.

Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи в подальшому скасовувалися судами, але кримінальна справа відносно ОСОБА_5 не була порушена.

В матеріалах перевірки відсутні вагомі докази на підтвердження версії про добровільну передачу транспортного засобу ОСОБА_4 ОСОБА_5. Разом з тим об’єктивні обставини свідчать про те, що відповідач самовільно заволодів автомобілем. ОСОБА_4 категорично заперечує будь-яку згоду та дозвіл на керування транспортним засобом ОСОБА_5

Відповідно до п. 2.1 ПДР ОСОБА_5 не мав права керувати транспортним засобом та рухатися на ньому, оскільки не мав відповідних повноважень на користування цим транспортним засобом у випадку відсутності власника, а незаконно заволодівши чужим автомобілем всупереч п. 2.9"а" ПДР, який забороняє водію керувати в стані сп’яніння, розпочав рух в напрямку с. Мутин Кролевецького району.

В процесі руху відповідач порушив вимоги п.п.12.1, 12.2 ПДР не врахував особливості дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, втратив контроль та скоїв ДТП, в результаті чого автомобіль був пошкоджений.

Доказами порушень ПДР є матеріали справи про вчинене відповідачем адмінправопорушення, передбачені ст.ст. 130 ч. 2, 124 КУпАП, медична довідка, що відповідач був у стані алкогольного сп’яніння, висновок про розмір завданої матеріальної шкоди та іншими доказами. Таким чином, позивач вважає, що неправомірними діями відповідача йому заподіяна матеріальна шкода в розмірі вартості автомобіля в сумі 92070 грн., оскільки автомобіль повністю пошкоджений і не пригодний до експлуатації. Сам відповідач не заперечував заподіяння матеріальної шкоди, заявляв про готовність її відшкодувати, але потім відмовився це зробити в добровільному порядку.

Позивач також вказує, що крім матеріальної шкоди, втратою коштовного транспортного засобу йому була завдана моральна шкода, яка полягає у втраті душевного спокою, погіршенні взаємовідносин у сім’ї, на роботі, з друзями, родичами, зниженні ділової активності, порушенні звичайних життєвих зв’язків, обов’язку грошового зобов’язання, який полягає в виплаті кредиту за розбитий автомобіль, а тому з урахуванням наслідків, які настали в результаті знищення його майна, він оцінює моральну шкоду в 5000 грн. і просить стягнути її з відповідача.

В судовому засіданні позивач і його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач та його представник позов не визнали в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 в суді пояснив, що 11 лютого 2009 року біля магазину "Моя сім’я" (близько 24.00 год. він, будучи в стані алкогольного сп’яніння, з дозволу ОСОБА_4 сів за кермо, належного останньому автомобіля Шеррі д/н НОМЕР_4 і поїхав в бік с. Мутин Кролевецького району Сумської області, але не справився з керуванням, так як їхав зі швидкістю біля 120 км/год і біля с. Безкровне скоїв ДТП, в результаті чого розбив автомобіль, а сам отримав тілесні ушкодження, з якими лікувався в Кролевецькій ЦРЛ. Коли проводилась експертна оцінка пошкодженого автомобіля йому повідомлялось, на експертній оцінці був його батько, зауважень від нього щодо вартості матеріальних збитків не було. Він не заперечує, що з його вини сталося ДТП, але не визнає позовних вимог, так вважає, що матеріальну і моральну шкоду завдано позивачу з вини ОСОБА_4, який 11 лютого 2009 року сам знаходився в стані алкогольного сп’яніння і йому передав керування автомобілем достовірно знаючи про те, що він був в стані алкогольного сп’яніння.

Третя особа ОСОБА_4 в суді дав показання, що 10 лютого 2009 року у нього вдома з ОСОБА_5 виник спір, хто краще їздить і хто першим приїде до магазину "Моя сім’я". Коли він на автомобілі, належному ОСОБА_1, яким він керував за дорученням приїхав до магазину "Моя сім’я" ОСОБА_5 вже був там. На спір вони повинні були з ОСОБА_5 їхати до м. Путивль на автомобілях з одниковим об’ємом двигуна, а тому визвали таксі. Приїхало 2 автомобіля таксі під керуванням ОСОБА_1 і ОСОБА_2, але вони не погодились надати їм автомобілі. Коли він під’їхав на своєму автомобілі до магазину, то ключі залишив в машині. Після того як під’їхали "таксі", він сів в автомобіль до ОСОБА_1, а в цей час ОСОБА_5 сів в автомобіль і поїхав в бік с. Мутин. За ним поїхав він з таксистом ОСОБА_6 і біля с. Безкровне побачили, що ОСОБА_5 скоїв ДТП, розбив автомобіль і сам отримав тілесні ушкодження. Вони визвали працівників ДАІ та швидку допомогу. Він спиртного в цей день не вживав.

Третя особа "ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в судове засідання не з’явилась, будучи належним чином повідомлені судом про час і місце розгляду справи.

Із відповіді страхової компанії на ім’я позивача (а.с. 125) вбачається, що розглянувши заяву позивача про сплату страхового відшкодування від 5 березня 2010 року і додані до неї документи страхова компанія прийшла до висновку, що відповідно до п. 5.1. Договору страхування, укладеного між позивачем і страховою компанією, даний випадок не є страховим, а тому відшкодування по ньому виконуватись не буде.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач є власником автомобіля Шеррі-Тігго, державний номер НОМЕР_3, зареєстрований 07.10.2008 року, яким за дорученням користувався ОСОБА_4 (а.с. 22, 55).

11 лютого 2009 року біля 24 00  год., ОСОБА_5 в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем Шеррі-Тігго НОМЕР_5 на автодорозі Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин (км 4 + 500 м) біля с. Безкровне Кролевецького району Сумської області не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв ДТП, в результаті чого був пошкоджений автомобіль, а ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд вважає, що ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_5, який сам в суді не заперечував цього факту, а між вчиненням ДТП і завданням матеріальної і моральної шкоди позивачу існує причинний зв’язок.

Відповідно до ст. 1167 ч. 1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає, що неправомірними діями ОСОБА_5 позивачу завдана матеріальна та моральна шкода.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України підставами звільнення від доказування є обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили,  або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що постановою Кролевецького районного суду від 11 березня 2009 року ОСОБА_5, який вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 130 ч. 2, 124 КУпАП, підданий адміністративному стягненню у виді позбавлення прав керування транспортними засобами на строк 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу за те, що будучи особою, яка протягом року притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, 11 лютого 2009 року о 24 год. на автодорозі Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин (км 4 + 500 м) керував транспортним засобом марки Шеррі, державний номер НОМЕР_3 в стані алкогольного сп’яніння, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням транспортного засобу та допустив виїзд автомобіля за межі проїздної частини в кювет, де відбулося перекидання автомобіля, чим порушив п. 2.9 та 12.1 ПДР України.

Під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_5 пояснив, що 11.02.2009 р. о 23 год. випив 400 гр. горілки, після чого о 24 год. керував зазначеним автомобілем і скоїв ДТП (а.с. 10 – адмін. справа), тобто вказані обставини за вимогами ч. 4 ст. 61 ЦПК не потребують доказування.

Довідками Кролевецької ЦРЛ підтверджується, що ОСОБА_5 знаходився в стані алкогольного сп’яніння (алкоголь – 2,0% (а.с. 15-16 відм. матеріалу).

Із протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди від 11.02.2009 р. та протоколу огляду та перевірки технічного стану транспорту вбачається, що автомобіль позивача внаслідок ДТП отримав значні пошкодження.

Суд критично відноситься до пояснень ОСОБА_5, свідка ОСОБА_7, висновків останньої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.04.2010 року про те, що ОСОБА_5 керував транспортним засобом з дозволу ОСОБА_4, зважаючи на те, що із самої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається, що в день ДТП, тобто 11.02.2009 р. ОСОБА_4 звернувся в Кролевецький РВ ГУМВС з письмовою заявою незаконне заволодіння транспортним засобом, яким він керував за дорученням.

Відповідач не надав доказів суду, що ОСОБА_4 передавав йому ключі від вказаного вище автомобіля і дозволяв йому ним керувати.

Працівниками ДАІ відносно ОСОБА_4 не складався протокол за ст. 130 ч. 1 КУпАП за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп’яніння, а тому твердження відповідача про те, що вина в заподіяній шкоді позивачу пошкодженням його автомобіля завдання діями ОСОБА_4, так як він передав йому керування автомобілем, знаючи, що він знаходиться в стані алкогольного сп’яніння і дозволив керувати автомобілем є безпідставними, так як вони суперечать встановленим судом обставинам та дослідженим матеріалам справи.

На підставі зазначеного суд вважає, що саме неправомірними діями відповідача завдана матеріальна і моральна шкода позивачу, а тому вона відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 повинна бути відшкодована відповідачем.

Відповідно до висновку експертної оцінки транспортного засобу, проведеної фірмою "ІКАР ВМЗ Сервіс" сума матеріальних збитків (без врахування коефіцієнту фізичного зносу належних до заміни деталей), без врахування втрати товарної вартості, завданого його володільцю в результаті пошкодження автомобіля складає 76893,20 грн.

Ні позивач, ні відповідач не заперечували проти вказаної експертної оцінки, вона проводилась з участю позивача і представника відповідача – його батька, заперечень при цьому від них, як заявили сторони в суді не поступало, ніхто із сторін не оспорив вказану експертну оцінку автомобіля і не заявив в суді клопотання про проведення автотоварознавчої експертизи, а тому суд визначає експертну оцінку належним доказом і вважає, що стягненню з ОСОБА_5 підлягає матеріальна шкода в розмірі 76893,20 грн., а інші вимоги позивача в частині стягнення матеріальної шкоди не підлягають задоволенню, так як ним не надано доказів суду про заподіяння матеріальної шкоди в розмірі 92070 грн.

Суд вважає, що неправомірними діями відповідача позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв’язку із пошкодженням його майна внаслідок чого він втратив душевний спокій, час так як вимушений був їздити багато разів на засідання судів по його скаргам, платив кредит за автомобіль, яким не міг користуватися, були порушені його звичайні життєві зв’язки.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд відповідно до вимог ст. 23 ЦК України враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, вимоги розумності та справедливості і вважає, що відшкодуванню підлягає моральна шкода в розмірі 2000 грн., в іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати судовий збір в розмірі 770,65 грн. витрати на ІТЗ в розмірі 100 грн. і поверненню судовий збір як сплачений у більшому розмірі в сумі 240 грн.

Відповідно до ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 57, 88, 209, 214-218 ЦПК України,-

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 76893,20 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн., понесені ним судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 770,65 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 100 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 241 грн., як внесений в більшому розмірі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ