Справа № 22-19016/10
Головуючий у 1 інстанції: Шум Л.М.
Доповідач: Шебуєва В.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2010 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів: Матвєєвої О.А., Диби В.Г.
при секретарі: Гладун Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» про витребування трудової книжки, внесення змін до формулювання про звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року задоволений частково позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» (далі - ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія») про витребування трудової книжки, внесення змін до формулювання про звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.
Визнаний недійсним наказ ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» від 12 вересня 2007 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади з 12 вересня 2007 року на підставі ч.2 ст. 41 КЗпП України. Зобов‘язано ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» внести зміни в трудову книжку ОСОБА_1, де зазначити час та підстави звільнення ОСОБА_1, а саме: з 14.05.2010року за ч.1 ст. 38 КЗпП України та видати трудову книжку ОСОБА_1
Стягнуто з ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 6772 грн. 02 коп. за період з 12 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.
Стягнуто з ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3309 грн. 80 коп.
Стягнуто з ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки здійснення розрахунків в розмірі 50061 грн. 54 коп.
Стягнуто з ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 19 липня 2010 року стягнуто з ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» на користь держави судовий збір в розмірі 601 грн. 43 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього 721 грн. 43 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» подало апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року та направити справу на новий розгляд. Посилається на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального права та внаслідок неправильної оцінки доказів. Вважає, що суд безпідставно визнав недійсним наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст. 41 КЗпП України, а також не дав оцінку факту пропуску визначеного ч.1 ст.233 КЗпП України строку звернення до суду за захистом порушеного права. На думку апелянта суд не взяв до уваги, що відповідно до ч.2 ст. 47 КЗпП України копія наказу про звільнення може видаватись на вимогу працівника і не в день звільнення. Також апелянт не погоджується з визначеною судом сумою стягнення заробітної плати ОСОБА_1 та наявністю підстав для відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній інстанції представник ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 11 листопада 2004 р. позивач ОСОБА_1 працював в ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» на посаді інженера з технічного нагляду за будівництвом.
04 жовтня 2005 року між ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» і ОСОБА_1 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.
12 червня 2007 року ОСОБА_1 подав на ім‘я Генерального директора ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» заяву про звільнення за власним бажанням з 13 червня 2007 року.
Наказом Генерального директора ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»15 серпня 2007 року у зв‘язку із звільненням ОСОБА_1 була призначена інвентаризація матеріальних цінностей, переданих на відповідальне зберігання ОСОБА_1
Відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії від 10 вересня 2007 року виявлено нестачу матеріальних цінностей, отриманих для використання ОСОБА_1, на загальну суму 27321 грн.04 коп.
На підставі акту проведення інвентаризації наказом № 152а-к від 12 вересня 2007 року ОСОБА_1 звільнено з посади інженера з технічного нагляду – начальника РБД у зв‘язку з втратою довір‘я відповідно до ч.2 ст.41 КЗпП України.
Судом також встановлено, що з наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлений не був.
09 січня 2008 року ОСОБА_1 направив на адресу керівника ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» листа, в якому наголошував на тому, що після подання 13 червня 2007 року заяви про звільнення продовжує виходити на роботу та вимушений неодноразово подавати документи на підтвердження відсутності своєї заборгованості по матеріальних цінностях. При цьому ОСОБА_1 подав повторну заяву про звільнення за власним бажанням з 09 січня 2008 року.
Вказана заява ОСОБА_1 була залишена без реагування відповідачем. 17 березня 2008 року ОСОБА_1 знову звернувся з заявою до керівника ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія», в якій звертав увагу тривале не вчинення дій по виданню наказу про звільнення та видачі трудової книжки.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування трудової книжки та внесення змін до формулювання про звільнення, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст.38, 47 КЗпП України.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для видання відповідачем наказу про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.41 КЗпП України. Дослідивши надані сторонами докази та давши їм належну оцінку, суд обґрунтовано вважав недоведеним вчинення позивачем, який безпосередньо обслуговує товарні цінності, винних дій, які діють підстави для втрати довір‘я до нього з боку ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія».
Суд також врахував, що відповідач після подання ОСОБА_1 заяви про звільнення за власним бажанням від 13 червня 2007 року не видав відповідного наказу в установлений строк, не провів з ним розрахунку та не видав трудову книжку. Також відповідач залишив без реагування заяви ОСОБА_1 про звільнення та видачу трудової книжки, датовані 09.01.2008 р. та 17.03.2008 р. Про видання наказу про звільнення відповідач не повідомив позивача, а про наявність такого наказу ОСОБА_1 дізнався лише після звернення до суду з позовом про видачу трудової книжки, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для видання наказу про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.41 КЗпП України, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та дослідженим письмовим доказам.
Проте, суд першої інстанції помилково визнав недійсним оспорюваний позивачем наказ № 152а-к від 12 вересня 2007 року про звільнення на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України. За результатами розгляду вказаних позовних вимог ОСОБА_1 наказ № 152а-к від 12 вересня 2007 року має бути визнаний незаконним, а тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в цій частині.
Колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов‘язання ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» внести зміни в трудову книжку позивача із зазначенням підстави звільнення за ч.1 ст. 38 КЗпП України та дати звільнення з 14 травня 2010 року, а також зобов‘язання видати трудову книжку.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 12 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 6773 грн. 02 коп., компенсації за невикористану відпустку в розмірі 3309 грн. 80 коп., а також середнього заробітку за весь час затримки здійснення розрахунків в розмірі 50061 грн. 54 коп.
При цьому суд правильно виходив з положень ст.ст. 116, 117 КЗпП України. ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» при звільненні ОСОБА_1 не здійснила належного розрахунку в день звільнення, а тому має нести відповідальність за затримку у розмірі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Проте суд першої інстанції неправильно визначив розміри сум, які підлягають виплаті позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 19 серпня 2009 року заборгованість відповідача перед ОСОБА_1 становила 1876 грн. 71 коп. Згідно довідки ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» станом на 12 вересня 2007 року ОСОБА_1 підлягало до виплати 4378 грн. 86 коп., в тому числі компенсація за невикористану відпустку 3309 грн. 80 коп., заробітна плата за 8 робочих днів у вересні 2007 року 1069 грн. 06 коп. 08 жовтня 2007 року ОСОБА_1 в рахунок погашення вказаного нарахування було сплачено 2502 грн. 15коп. Залишок заборгованості станом на 19 серпня 2009 року становить 1876 грн. 71 коп. (а.с.37).
Таким чином, на користь ОСОБА_1 з відповідача підлягає стягненню сума компенсації за невикористану відпустку 1876 грн. 71 коп., оскільки частина її була виплачена ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» 18 жовтня 2007 року.
При обрахуванні середньої заробітної плати ОСОБА_1 за час затримки здійснення розрахунків, яка була присуджена позивачеві на підставі ст.117 КЗпП України, суд помилково виходив з середньої заробітної плати за останні три місяці до звільнення, а не останні два місяця, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Виходячи з наявної в матеріалах справи довідки середня заробітна плата ОСОБА_1 за липень і серпень 2007 року становить 1521 грн. 49 коп. (а.с.36) Таким чином, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заробітна плата за період з 12 вересня 2009 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 5173 грн. 07 коп. (608 грн. 60 коп. (12 робочих днів вересня 2007 року) + 4564 грн. 47 коп. (1521 грн. 49 коп. х 3 (жовтень, листопад, грудень 2007 року). За період затримки розрахунку з січня 2007 року по день ухвалення судом рішення (14 травня 2010 року) на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 43098 грн. 52 коп. (42601 грн. 72 коп. (12 місяців 2008, 12 місяців 2009 року, 4 місяці 2010 року) + 490 грн. 80 коп. (10 робочих днів травня 2010 року).
Оскільки розмір вказаних виплат визначений судом першої інстанції неправильно, рішення суду підлягає у вказаній частині скасуванню з ухваленням нового.
Є безпідставними посилання апелянта на необхідність зменшення передбаченої ст.117 КЗпП України компенсації за затримку розрахунку на суму заробітної плати, одержаної позивачем за новим місцем роботи. Така вимога КЗпП України містилась у ч.3 ст.117 КЗпП України та була виключена на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року.
Колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування завданої моральної шкоди. Судом першої інстанції були встановлені грубі порушення відповідачем законних трудових прав позивача, які призвели до його моральних страждань. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення на підставі ст. 237-1 КЗпП України з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 2000 грн.
В решті рішення Святошинського районного суду м.Києва від 14 травня 2010 року підлягає залишенню без змін.
За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення компенсації за невикористану відпустку, а також заробітної плати. Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог майнового та немайнового характеру відповідно підлягає зміні розмір присуджених за додатковим рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 19 липня 2010 року судових витрат. З ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 509 грн. 98 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
В и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про оспорення наказу про звільнення, стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення заробітної плати скасувати та ухвалити нове.
Визнати незаконним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» № 152а-к від 12 вересня 2007 року про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера з технічного нагляду – начальника РБД у зв‘язку з втратою довір‘я відповідно до ч.2 ст.41 КЗпП України.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 12 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно в розмірі 5173 грн. 07 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1876 грн. 71 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки здійснення розрахунків в розмірі 43098 грн. 52 коп.
В іншій частині рішення Святошинського районного суду м.Києва від 14 травня 2010 року залишити без змін.
Скасувати додаткове рішення Святошинського районного суду м.Києва від 19 липня 2010 року та ухвалити нове.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» на користь держави судовий збір в розмірі 509 грн. 98 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції, яким на момент його проголошення є Верховний Суд України.
Головуючий
Судді