Справа № 22-9750/10
Головуючий у 1 інстанції: Васильченко О.В.
Доповідач: Шебуєва В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2010 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - судді Шебуєвої В.А.,
суддів: Матвєєвої О.А., Немировської О.В.,
при секретарі Гладун Х.А.,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва на постанову Подільського районного суду м. Києва від 04 вересня 2009 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання нарахувати щомісячну державну соціальну надбавку, -
в с т а н о в и л а:
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 04 вересня 2009 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання нарахувати щомісячну державну соціальну надбавку.
Поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Визнано протиправною відмову № 1997/В-1967 від 02.06.2009 р. Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва у проведенні перерахунку ОСОБА_1 Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва перерахувати ОСОБА_1 у повному обсязі невиплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну 30% надбавку, в порядку ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. по 17 липня 2009 р.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03,40 грн. судового збору.
В іншій частині вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить скасувати постанову Подільського районного суду м. Києва від 04 вересня 2009 року, прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Посилається на те, що оскаржуване судове рішення постановлено із порушенням норм матеріального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, на порушення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” безпідставно не здійснював позивачці, яка є дитиною війни, нарахування щодо підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. по 17 липня 2009 р.
Доводи апеляційної скарги про неправомірне незастосування судом першої інстанції положень ч. 2 ст. 99 та ч. 1 ст. 100 КАС України та відмову у задоволенні позову в зв’язку з пропуском позивачем річного строку звернення до суду є безпідставними. Як вбачається з матеріалів справи, відповідна заява Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва до суду не подавалася.
Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесені зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008
№ 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 № 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році – з 09.07.2007, у 2008 році – з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, мають діти війни: за 2007 рік – з 09.07.2007 до 31.12.2007, за 2008 рік – з 22.05.2008 до 31.12.2008. Відповідно у 2007 році у період із 01.01.2007 до 08.07.2007 та у 2008 році – з 01.01.2008 до 21.05.2008 положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Крім того, судовою колегією не приймаються до уваги посилання відповідача на положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання надбавки до пенсії як дитині війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .
Керуючись ст. ст. 303, 304, 304-1, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва відхилити, а постанову Подільського районного суду м. Києва від 04 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді