ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62
Іменем України
ПОСТАНОВА
"07" серпня 2006 р. Справа № 16/207
„15” год. „30” хв.
Господарський суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Фесюри М.В.,
при секретарі - Кезля А.О.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача -Бойко О.О.,
розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу
за ПОЗОВОМ: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
До ВІДПОВІДАЧА: Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного
збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України
в Чернігівській області
(м. Чернігів, вул. Комсомольська, 11)
Про визнання протиправним та скасування рішення
Заявлено позов про визнання протиправним та скасування рішення Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Чернігівській області № НОМЕР_1 від 13.01.2006р., яким до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.
Позивач вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і не відповідає чинному законодавству, оскільки підстав для застосування фінансових санкцій не було. Складений акт від 30.00.2005р., грунтується на поясненнях, які не можна вважати такими, що відповідають дійсності, також не було виявлено зберігання предмету правопорушення, тобто алкогольних напоїв.
Відповідач позовних вимог не визнає, посилаючись на обґрунтованість прийнятого рішення і відповідність його чинному законодавству. РУ ДААК ДПА в Чернігівській області зазначає, що в торговому приміщенні були реалізовані алкогольні напої без наявності ліцензії, що підтверджується актом перевірки від 30.11.2005р.
Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків та дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
30 листопада 2005р. на підставі наказу відповідача № НОМЕР_2 „Про проведення позапланових перевірок” та посвідчень на перевірку від 29.11.2005р. № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, з якими під розписку ознайомився позивач, що ним не заперечується, РУ ДААК ДПА України в Чернігівській області була проведена позапланова перевірка закусочної, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить приватному підприємцю ОСОБА_1.
Перевірка проведена в присутності приватного підприємця, який відмовився від підпису матеріалів перевірки, про що складено акт відмови від підписання.
На момент перевірки ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями в закусочній позивача відсутня. Перевіряючі дійшли до висновку про наявність факту роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності спеціальної ліцензії, чим порушено вимоги ч. 6 ст. 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995р. № 481/95-ВР із подальшими змінами та доповненнями (далі -Закон -481).
В основу висновків перевірки були покладені пояснення громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3. За результатами перевірки складено акт від 30.11.2005р. № НОМЕР_5.
Частина 6 ст. 15 Закону -481 передбачає, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (1775-14) ліцензування виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, здійснюється згідно із законами, що регулюють відносини у цій сфері, зокрема Законом України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995р. № 481/95-ВР.
Законом -481 визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Реалізація підприємством алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії вважається безліцензійною діяльністю, чим порушуються вимоги ст. 15 Закону -481. Відповідно до ст. 17 цього Закону за оптову (включаючи експорт) і роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензій застосовується фінансова санкція в розмірі 200% вартості отриманої партії товару, але не менше 1700грн.
За результатами перевірки відповідачем було прийнято спірне рішення № НОМЕР_1 від 13.01.2006р. про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.
Вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню як таке, що не відповідає вимогам ст.17 Закону -481 з наступних підстав.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами Україні; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
В силу ст.16 Закону -481 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.2001р. № 940 „Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та справляння акцизного збору” у складі Державної податкової адміністрації утворений Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи.
Наказом ДПА України від 21 серпня 2001р. № 331 затверджено Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів, яким на Департамент та його регіональні управління покладено виконання функції ліцензування та контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. N 790, затверджено Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
Як постановлено Кабінетом Міністрів України:
- п.1. Цей Порядок визначає механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
- п.5 5. Підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:
акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;
результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Підставою прийняття спірного рішення явився акт перевірки, складений органом, що видав ліцензію.
При цьому для проведення перевірки було видано направлення заступнику начальника відділу відповідача Скорінову Володимиру Олександровичу та головному державному податковому інспектору Ковальжиу Наталії Володимирівні.
Вказані особи є повноважними представниками відповідача по справі, тому надали пояснення в судовому засіданні, згідно з якими під час перевірки не було виявлено алкогольних напоїв, що знаходились в реалізації в закусочній. Зауваження Скорінова В.О. про те, що в перевіреному приміщенні була велика кількість закритих дверей, за якими можливо знаходились алкогольні напої, судом до уваги не беруться, оскільки є лише нічим не підтвердженим припущенням.
Перевіряючі зазначили, що висновок по акту перевірки було винесено виключно на підставі пояснень громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3., які письмово підтвердили отримання алкогольних напоїв в закусочній та внесення за них плати.
Пояснення були відібрані присутнім під час перевірки оперуповноваженим Ніжинського відділу податкової міліції ОСОБА_4.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 показав, що направлення на перевірку йому не видавалось, а він особисто за наказом керівництва здійснював оперативне супроводження перевірки. Безпосередньо факту реалізації він не бачив, про це йому стало відомо з пояснень опитаних громадян.
Таким чином, з аналізу дій свідка слідує, що він, відбираючи пояснення, які лягли в основу висновків акту перевірки та явились єдиною підставою для твердження про наявність факту роздрібної торгівлі алкогольними напоями, здійснював на рівні зі Скоріновим В.О. та Ковальжиу Н.В. перевірку діяльності позивача.
Абзацом 2 п.9 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Частиною 15 цієї статті працівникам податкової міліції заборонено брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.
Відповідач не надав доказів того, що участь оперуповноваженого ОСОБА_4 у позаплановій перевірці позивача пов'язана з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, а тому така участь є незаконною.
Заперечення відповідача, які полягають у тому, що оперуповноважений мав право відбирати пояснення на підставі Закону України «Про міліцію»та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність податкової міліції, в тому числі оперативно-розшукову діяльність, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки дії оперуповноваженого мають прямий зв'язок з проведенням перевірки, наслідком їх є висновок повноважних перевіряючих про вчинення позивачем правопорушення та застосування штрафних санкцій. При цьому відповідачем не дотримано передбачених спеціальними нормами ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»умов, за яких працівник податкової міліції мав право приймати участь у перевірці шляхом отримання таких пояснень.
З наданих в судовому засіданні перевіряючими пояснень слідує, що вони особисто з громадянами мову не вели, пояснень від них не відбирали. Отже, такими перевіряючими питання місця реалізації алкогольних напоїв, які вживались опитаними громадянами в закусочній, не досліджувалось.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначила Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 24.01.2006р. по справі № 9/175-04 , діяльність податкового органу має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції та аналогічним вимогам ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Право податкового органу на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч.3 цієї статті, докази одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.
Таким чином, судом не беруться до уваги пояснення опитаних під час перевірки громадян, оскільки вони отримані незаконно.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи без діяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідачем як органом владних повноважень доказів на підтвердження факту торгівлі позивачем алкогольними напоями та, відповідно, правомірності свого рішення не надано.
Викликані для допиту в якості свідків незаконно опитані громадяни в судове засідання не з'явились.
Натомість, підприємець ОСОБА_1 надав пояснення суду щодо відсутності факту реалізації алкогольних напоїв в закусочній.
Допитані в якості свідка працівники закусочної ОСОБА_5, НОМЕР_6 показали, що заклад, в якому вони працюють, не здійснює реалізації алкогольних напоїв та інших підакцизних товарів, крім пива, у зв”язку з чим реєстратор розрахункових операцій не застосовується. В день перевірки в закусочній були відвідувачі, які спочатку знаходились в іншому приміщенні, де приймали їжу та розпивали принесені з собою алкогольні напої. Потім вони звернулися з проханням перенести страви та напої до загальної зали, що й було зроблено. Оплата була отримана виходячи з вартості комплексного обіду та пива, продаж якого може здійснюватись без ліцензії.
Статтею 1 Закону -481 дано визначення терміну „роздрібна торгівля” для цілей цього Закону - це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.
Отже вживання спиртних напоїв громадянами у приміщенні закусочної не є тотожнім поняттю роздрібної торгівлі такими напоями.
Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази, які підлягають прийняттю, а саме: пояснення перевіряючих, які мали право здійснювати позапланову перевірку, пояснення підприємця та показання свідків спростовують факт безліцензійної роздрібної торгівлі в закусочній алкогольними напоями.
Оскільки позивачем не допущено порушень, тому застосування штрафних санкцій на підставі ст. 17 Закону -481 є незаконним.
За таких обставин спірне рішення має бути визнане протиправним та скасоване повністю.
Судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу з державного бюджету.
Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати повністю рішення Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Чернігівській області № НОМЕР_1 від 13.01.2006р., яким до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету (р/р 31117095500002 УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_7) 3,4 грн. державного мита.
4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 10 серпня 2006 року.
Суддя М.В.Фесюра