АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–5974/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 27 - Штих К.М.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Бородійчук В.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І., Демченка В.А.
при секретарі Пономаренко Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ЧОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 липня 2010 року у справі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення боргу .
Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Позивач звернувся з позовом в суд до відповідача про стягнення боргу в сумі 22869,25 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті (гривні) становить - 181259,39 грн. посилаючись на те, що згідно кредитного договору № 35441 1/5791/1233-7 від 30 листопада 2001 року укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і громадянкою ОСОБА_7, остання отримала споживчий кредит в сумі 20000,00 доларів США строком на 120 місяців по 29.11.2017 року із сплатою 14 % річних за користування кредитними коштами, зобов'язувалася сплачувати проценти за користування кредитом, належним чином використати та повернути суму отриманого кредиту в порядку та строки визначені вказаним договором та остаточно погасити кредит до 29.11.2017року.
В забезпечення виконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів по кредитному договору між банком і ОСОБА_8, ОСОБА_9 30.11.2007 року було укладено іпотечний договір на нерухоме майно, а саме:
• - 5/20 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, приміщення будинку літ. «А-1», а саме: № 3 - 18,0 кв.м., № 4 - 14,4 кв.м., загальною площею 32,4 кв.м., погріб літ. № п/г, що належить на праві власності ОСОБА_9 і розташоване в АДРЕСА_1;
• - 3/10 частини цього ж будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, а саме: приміщення житлового будинку літ. «А-1», а саме Ѕ частини приміщення № 4 - 15,6 кв.м., № 5 - 19,8 кв.м., 16 % прибудови літ. «а», а саме приміщення № 7-3/8 кв.м. - загальною площею -39,2 кв.м., житловою площею 35,4 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_8
Іншим співвласником цього ж будинку в розмірі 9/20 частин житлового будинку та надвірних споруд є ОСОБА_10, яка не заперечувала проти передачі в іпотеку співвласниками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 3/10 та 5/20 спільного домоволодіння.
Позивач просив розірвати кредитний договір з ОСОБА_7 та стягнути заборгованість по кредиту в сумі 181259,39 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки для продажу на прилюдних торгах з виселенням відповідачів із належного їм домоволодіння ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а у випадку недостатності суми від продажу домоволодіння звернути стягнення на інше майно та грошові кошти, належні ОСОБА_7
В судовому засіданні, під час розгляду справи судом першої інстанції, представник позивача позовні вимоги підтримав частково, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, позов просив задовольнити, а стосовно виселення ОСОБА_10 позовні вимоги зняв.
Рішенням Канівського міськрайонного суду від 06 липня 2010 року позов задоволено частково.
Розірвано кредитний договір №354411/5791/1233-7 від 30 листопада 2007 року, укладений Банком та ОСОБА_7.
Стягнуто з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. АДРЕСА_1 по кредитному договору №354411/5791/1233-7 від 30 листопада 2007 року 181259,39 грн. (сто вісімдесят одну тисячу двісті п’ятдесят девять гривень 39 коп.) на користь Черкаської обласної дирекції АТ «Райфайзен Банк Аваль» код 21366225, мфо 354411, р/р №29091558 м. Черкаси, вул. Гоголя, 224, стягнувши також і судові витрати в сумі 1820 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено за недоведеністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати як незаконне та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт мотивує своє прохання тим, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не в повній мірі були досліджені та враховані фактичні обставини справи, а також неправильно застосував норми матеріального права до даних правовідносин.
Відповідачами у справі було подане заперечення на апеляційну скаргу, в якому вони просять рішення суду залишити без змін, так як на їхню думку доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – скасуванню в частині відмови в задоволенні звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з наступних підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив суть правовідносин, які склалися між Банком та ОСОБА_7 та дійшов вірного висновку в частині задоволення прохання позивача щодо розірвання кредитного договору та стягнення з ОСОБА_7 заборгованості по кредитному договору на користь Банку.
Проте, відмовляючи в задоволенні стягнення заборгованості по кредиту в сумі 181259,39 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки для продажу на прилюдних торгах з виселенням відповідачів із належного їм домоволодіння ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а у випадку недостатності суми від продажу домоволодіння звернути стягнення на інше майно та грошові кошти, належні ОСОБА_7 суд першої інстанції послався на те, що будь-яких доказів в правомірності позовних вимог по зверненню стягнення предмету іпотеки позивачем суду не надано.
Проте погодитися із такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.
Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 листопада 2001 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і громадянкою ОСОБА_7 укладено кредитний договір у розмірі 20000,00 доларів США строком на 120 місяців по 29.11.2017 року із сплатою 14 % річних за користування кредитними коштами та договір іпотеки, згідно з яким відповідачі передали Банку в іпотеку частину житлового будинку АДРЕСА_1. У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_7 допустила заборгованість у розмірі 22 869,25 доларів США.
Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержавтель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України “Про іпотеку”.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув, фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановив. У порушення вимог ст.ст. 214,215 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин і не застосував правову норму, що підлягає застосуванню
При цьому помилково послався на відсутність доведеності позовних вимог. Так, п. 5 іпотечного договору (факт укладання якого у суді першої інстанції сторонами не спростовувався) зазначено порядок звернення на предмет іпотеки, а саме в п.п.5.3 зазначено, що Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язання за Кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена ,- звернути стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, суд першої інстанції мотивує своє рішення, посилаючись на ЗУ «Про захист майнових прав громадян у період виходу економіки України зі стану фінансової кризи», не враховуючи той факт, що даний закон хоча і був прийнятий Верховную Радою України в другому читанні, але чинності не набрав у зв’язку з накладенням вето Президента України, та згодом був скасований. Тобто, міськрайонний суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, зсилаючись на закон, який не мав законної сили, що в свою чергу суперечить вимогам ЦПК України.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_7 припинила виконувати зобов’язання передбачені кредитним договором № 35441 1/5791/1233-7 від 30 листопада 2001 року, чим порушила вимоги п.5 зазначеного договору (а.с.9). Також, необхідно зазначити, що в п.3 «Умови надання та забезпечення кредиту» вказано, що Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості та плати за користування, а у відповідності до п.3 кредитного договору між позивачем та відповідачами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 був укладений іпотечний договір (а.с. 11), в якому вони виступили майновими поручителями за ОСОБА_7. П 5. Іпотечного договору передбачений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 12).
Відповідач ОСОБА_7 визнала, що припинила сплачувати зобов’язання за кредитним договором і зазначила, що надалі сплачувати зобов’язання в повному обсязі не має можливості.
З огляду викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови в задоволенні звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і необхідності ухвалення нового рішення в цій частині, оскільки ОСОБА_7 умови договору не виконувала..
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, –
вирішила:
Апеляційну скаргу ЧОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 липня 2010 року у справі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення боргу в частині відмови звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 скасувати.
Позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення боргу задовольнити в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 .
В рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 354411/5791/1233-7 від 30 листопада 2007року року в розмірі 22869,25 дол. США (*7,9259 грн. за 1 дол. США) = 181259,39 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: 5/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, приміщення житлового будинку літ. «А-1», а саме: №3 - 18,0 кв.м. № 4-14,4 кв.м., загальною площею 32,4 кв.м.; погріб літ. «п/г», що належать ОСОБА_9 на праві власності та зареєстрований в Канівському ВП Черкаського ООБТІ 11.02.2007 року, в реєстровій книзі за № 31, номер запису № 3819 та 3/10 частин ЖИтлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд , а саме: приміщення житлового будинку літ «А-1», а саме Ѕ частина приміщення № 4-15,6 кв.м ; № 5-19,8 кв.м., 16% прибудови літ. «а», а саме приміщення № 7-3/8 кв.м. - загальною площею 39,2 кв.м., ЖИтловою площею 35,4 кв.м., що належить ОСОБА_8 на праві власності та зареєстровані в Канівському ВП Черкаського ООБТІ 08.08.2006 року в реєстровій книзі за № 31, номер запису №3819, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом реалізації його на публічних торгах або у межах процедури виконавчого провадження.
Виселити ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з будинку, що є предметом іпотеки, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя В.Г. Бородійчук