АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
справа№11-563/2010 каткатегорія ст.286 ч.1 КК Україн УУкраїни
Головуючий по 1 інстанції Грабовий П.С.
Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
Головуючого – Поєдинка І.А.
Суддів – Лиги М.П., Гончарука І.М.
за участю прокурора – Свищ Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальну справу за апеляцією прокурора та цивільного позивача ОСОБА_2 на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 08.06.2010 року, яким
ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не одруженого, не судимого в силу ст.89 КК України, мешкає в АДРЕСА_1,-
засудженого за ст.286 ч.1, ст.358 ч.2, ст.70 КК України до 3 років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ст.75 КК України від відбування основного покарання ОСОБА_3 звільнений з іспитовим строком 2 роки.
Цивільний позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь Черкаської міської лікарні №3 1210 грн., на користь ОСОБА_4 1614,77 грн., на користь ОСОБА_5 27371 грн.
Вирішена доля судових витрат та речових доказів по справі, відповідно до положень ст.ст.81, 91, 92 КПК України,-
встановила:
Згідно вироку суду ОСОБА_3 засуджено за те, що він восени 2005 року, з метою подальшого використання, за попередньою змовою з невстановленою особою, підробив посвідчення учасника бойових дій на своє ім,я, яке у нього було вилучено працівниками міліції 15.07.2008 року на зупинці «Будинок торгівлі» по вул.Шевченка 207 в м.Черкаси.
ОСОБА_3 12 липня 2009 року близько 18 години, керуючи автомобілем «Рено» дн НОМЕР_2 та рухаючись в м.Черкаси по вул.Дахнівській в напрямку вул.Менделеева, біля будинку №50\2, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагував на її зміну, виїхавши на смугу зустрічного руху скоїв зіткнення із автомобілем НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, який рухався в зустрічному напрямку. В результаті даної ДТП, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.
В апеляції прокурор просить вирок в частині призначеного покарання скасувати в зв,язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м,якості і постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3
2
за сукупністю злочинів до 3 років обмеження волі з позбавленням права керування
транспортними засобами на 3 роки, із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки. Вимоги мотивовані тим, що не в повній мірі врахована ступінь суспільної небезпеки скоєного, відношення засудженого до скоєного, оскільки ОСОБА_3 не відшкодував завдану шкоду.
З апеляції цивільного позивача ОСОБА_2 вбачається, що він ставить питання про скасування вироку суду в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди та просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Також апелянт вказує, що у вироку суду є вказівка про передачу автомобіля «Рено» ОСОБА_3, при цьому не має ніяких вказівок щодо арешту накладеного на даний автомобіль.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення представника апелянта ОСОБА_2 – ОСОБА_5, який підтримав апеляцію ОСОБА_2, пояснення засудженого ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляцій, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та цивільного позивача ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Так, висновок суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочинів передбачених ч.1 ст.286 та ч.2 ст.358 КК України, при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи та підтверджується сукупністю зібраних і досліджених в судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і які не оспорюються в апеляції. Дії ОСОБА_3 за ст. 286 ч.1 та ст.358 ч.2 КК України кваліфіковані вірно, що також ніким не оспорюється.
Колегія суддів вважає, що апеляція прокурора щодо м,якості покарання призначеного ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки при призначенні покарання суд 1 інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до категорії злочинів невеликої та середньої тяжкості, обставини справи, дані про особу засудженого, який не має судимості, характиризується позитивно, щиро розкаявся у скоєному, сприяв слідству, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин, пом,якшуючих покарання та суттєво знижуючих ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також з урахування даних, характиризуючих його особу, суд 1 інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.ч.2,3 ст.50 КК України може бути досягнута при призначенні йому покарання із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки, тим більше, що суть апеляції прокурора зводиться лише до призначення додаткового покарання у вигляді 3 років позбавлення прав керування транспортними засобами замість 2 років призначених судом 1 інстанції та збільшення іспитового строку до 3 років замість 2 років призначених судом.
На думку колегії суддів, даний висновок суду 1 інстанції є законним та обгрунтованим, а доводи апелянта про призначення ОСОБА_3 надмірно м,якого покарання, не переконливими та не підлягаючими задоволенню. Призначене ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів та призначено в межах санкції ч.1 ст.286 та ч.2 ст.358 КК України з дотриманням вимог ст.ст.70, 75 КК України, тому апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
Колегія суддів вважає, що апеляція цивільного позивача ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки згідно резолютивної частини вироку, суд 1 інстанції взагалі не прийняв ніякого рішення стосовно розв,язання позовних вимог ОСОБА_2, тобто апелянт просить скасувати вирок суду стосовно тих питань по яким суд 1 інстанції рішення не приймав. При цьому не має значення та обставина, що суд 1 інстанції в мотивувальній частині вироку вказав про залишення без розгляду цивільного позову ОСОБА_2, так як відповідно до вимог ст.335 КПК України, саме в резолютивній частині обвинувального вироку повинно бути зазначено рішення про цивільний позов.
Крім того, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_2 пред,явив цивільний позов після надходження справи до суду, при цьому колегія суддів вважає, що його позов неможливо розглянути по суті, оскільки вказана особа
3
взагалі не визнавалась цивільним позивачем, як того вимагає ст.50 КПК України, що в свою чергу
унеможливлює розв,язання її цивільного позову в межах розгляду даної кримінальної справи, однак вказана особа не позбавлена права у майбутньому звернутися з позовом в порядку цивільного судочинства.
Щодо доводів апеляції ОСОБА_2 про те, що у вироку суду є вказівка про передачу автомобіля «Рено» ОСОБА_3, однак не має ніяких вказівок щодо арешту накладеного на даний автомобіль, то з вироку суду вбачається, що речовий доказ по справі – автомобіль «Рено» дн НОМЕР_2, залишений ОСОБА_3 як власнику, при цьому раніше накладений арешт з автомобіля не знімався, оскільки був накладений в забезпечення цивільного позову в порядку ст.ст.125, 126 КПК України( т.2 а.с.48 – 49).
При таких обставинах, підстав для задоволення апеляції ОСОБА_2 та скасування вироку суду не мае, при цьому ОСОБА_2 слід роз,яснити його право на звернення в суд з позовом в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.365 - 367 КПК України, колепя суддів,-
ухвалила:
Вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 08 червня 2010 року відносно ОСОБА_3 - залишити без змін, а апеляції прокурора та цивільного позивача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
ОСОБА_2 роз,яснити його право на звернення в суд з позовом в порядку цивільного судочинства.
Головуючий - підпис
Судді – підписи
Згідно з оригіналом:
Суддя І.А.Поєдинок