АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-512/ 2010 Головуючий по 1 інстанції –
Корман О.В.
Категорія ст.358 ч.3 КК України
Доповідач в апеляційній інстанції – Поєдинок І.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
Головуючого – Поєдинка І.А.
Суддів – Ільченка А.М., Охріменка І.К.
за участю прокурора – Кожушко Н.В.
захисника – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальну справу за апеляцією прокурора та засудженого ОСОБА_4 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.05.2010 року, яким
ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого – 18.09.2008 року Любашівським райсудом Одеської області за ч.2 ст.286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на роки із застосуванням ст.75 КК України з випробуванням на 3 роки, засудженого за ст. 358 ч.3 КК України до 6 місяців арешту із застосуванням ст.71 КК України за сукупністю вироків до 5 років 2 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
Запобіжний захід ОСОБА_4 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту та взято під варту із зали суду.
Початок строку відбуття покарання визначено з 13.05.2010 року.
Вирішена доля судових витрат та речових доказів по справі, відповідно до положень ст.ст.81, 91, 92 КПК України,-
встановила:
Згідно вироку суду, ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він в липні 2009 року знаходячись в м.Київ, у невстановленої особи незаконно придбав посвідчення водія серії НОМЕР_1 та талон попередження до нього серії НОМЕР_2, які в послідуючому використовував для власних потреб, достовірно знаючи, що вони підроблені. 3 вересня 2009 року на автодорозі «Черкаси – Умань» в с.Доброводи Уманського району, працівниками міліції при перевірці документів у ОСОБА_4 було виявлено та вилучено вищевказані підробні документи.
В апеляції прокурор просить вирок скасувати в зв,язку з невідповідністю призначеного покарання, ступеню тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м,якості та постановити новий вирок, яким остаточно за сукупністю вироків призначити покарання у
2
вигляді 5 років 9 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Вимоги мотивовані тим, що суд безпідставно враховав як пом,якшуючу обставину – знаходження на утримані неповнолітньої дитини, так як ОСОБА_4 з дитиною не проживає, крім того вчинив злочин в період іспитового строку.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить скасувати вирок суду та направити справу на додаткове розслідування, мотивуючи тим, що вирок незаконний, так як допущені чисельні порушення КПК України, а саме: порушено право ОСОБА_4 на захист, оскільки під час досудового та судового слідства йому відмовлено в захисті; в ході досудового слідства йому не дали прочитати жодного документа, а лише запропонували підписувати документи; вважає, що користувався своїм посвідченням, а експертизу провели по іншому посвідченню, яке в нього не вилучали та йому не належить; нез,ясовані всі обставини справи, яку сфальсіфіковано.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали свою апеляцію та заперечували проти задоволення апеляції прокурора, думку прокурора про задоволення його апеляції та залишення апеляції засудженого без задоволення, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляцій.
Колегія суддів вважає, що висновки суду 1 інстанції про винуватість ОСОБА_4 у злочині передбаченому ч.3 ст.358 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом 1 інстанції досліджені всебічно, повно і об,єктивно.
Як свідчать матеріали кримінальної справи і дані протоколу судового засідання, органом досудового слідства й судом 1 інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційній скарзі засудженого про те, що він користувався своїм посвідченням, а експертизу провели по іншому посвідченню, яке в нього не вилучали та йому не належить, нез,ясовані всі обставини справи, кримінальну справу сфальсіфіковано, не грунтуються на матеріалах справи.
Немає підстав вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Виходячи з сукупності доказів, які отримали відповідну оцінку у вироку, суд 1 інстанції обгрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.3 ст.358 КК України.
Всі обставини справи були детально розглянуті судом 1 інстанції, що підтверджується наведеними у вироку доказами, а саме показаннями самого ОСОБА_4, як в судовому засідані, так і на досудовому слідстві, показаннями свідка ОСОБА_5, експерта ОСОБА_6, протоколом огляду посвідчення водія та талона попередження, висновком експерта, повідомленням ДАІ Одеської області.
Так мотивуючи висновки про винність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд обгрунтовано послався на показання самого засудженого, які він давав під час досудового та судового слідства, визнаючи те, що дійсно за попереднім вироком суду він був позбавлений права управляти транспортними засобами і в нього було вилучено посвідчення водія. Так як йому необхідно було управляти автомобілем у зв,язку з характером його роботи, то він вирішив придбати посвідчення водія, скориставшись послугами Інтернету. Весною 2009 року в м.Києві, у раніше невідомого чоловіка за 500 доларів США він придбав посвідчення водія та талон попередження, при цьому попередньо він передав вказаному чоловіку свою фотокартку та анкетні дані. Після отримання даних документів, він використовував їх при перевірці працівниками ДАІ, а 03.09.2009 року при перевірці документів працівниками ДАІ він надав вищевказане посвідчення водія та техталон, які в нього потім були вилучені у зв,язку з підозрою на підробку.
Аналізуючи вищевикладені показання засудженого, суд 1 інстанції у вироку навів зміст цих показань, оскільки дані показання відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами.
Зокрема, ці показання узгоджуються з висновком експерта, з якого вбачається, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 та талон попередження до нього серії НОМЕР_2, не відповідають держзамовленню, бланк посвідчення водія виготовлений не підприємством виробником.
3
З показань експерта ОСОБА_6 видно, що він проводив експертне дослідження посвідчення водія НОМЕР_1 та талона попередження до нього серії НОМЕР_2, при цьому у висновку експерта ним допущена технічна помилка щодо серій та номерів досліджуваних документів та дана помилка була допущена у зв,язку з обмеженим терміном проведення експертизи та виготовлення експертного висновку за допомогою комр,ютерної техніки. П освідчення водія серії НОМЕР_1 та талон попередження до нього серії НОМЕР_2, не відповідають держзамовленню, бланк посвідчення водія виготовлений не підприємством виробником
З листа ДАІ в Одеській області вбачається, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 та талон попередження до нього серії НОМЕР_2, на ім,я ОСОБА_4 не видавались.
З показань свідка ОСОБА_5 видно, що він є працівником ДАІ і 03.09.2009 року при перевірці документів у ОСОБА_4, останній надав посвідчення водія серії НОМЕР_1 та талон попередження до нього серії НОМЕР_2, на ім,я ОСОБА_4, при цьому у нього виникла підозра на можливу підробку даних документів, у зв,язку з чим вони були вилучені.
З протоколу огляду речових доказів видно, що були оглянуті посвідчення водія серії НОМЕР_1 та талон попередження до нього серії НОМЕР_2, на ім,я ОСОБА_4
Посилання засудженого ОСОБА_4 в апеляції на те, що нез,ясовані всі обставини справи, кримінальну справу сфальсіфіковано, а також твердження, що він користувався своїм посвідченням, а експертизу провели по іншому посвідченню, яке в нього не вилучали та йому не належить, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки кримінальна справа відносно ОСОБА_4 розглянута об,єктивно, повно і всебічно та судом 1 інстанції досліджені всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного її вирішення та суд вжив заходів до перевірки всіх доказів по справі та в межах своїх прав та обов,язків дав цим доказам оцінку з урахуванням вимог ст.67 КПК України.
Таким чином, по справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що засуджений ОСОБА_4 використав завідомо підроблені документи, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_1 та талон попередження до нього серії НОМЕР_2.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляції засудженого ОСОБА_4 про скасування вироку суду та направлення справи на додаткове розслідування з підстав порушення КПК України, а саме з підстав того, що порушено право ОСОБА_4 на захист, оскільки під час досудового та судового слідства йому відмовлено в захисті, в ході досудового слідства йому не дали прочитати жодного документа, а лише запропонували підписувати документи, є необгрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи, а тому задоволенню не підлягають.
Так відповідно письмових заяв ОСОБА_4, як під час досудового слідства так і судового розгляду (а.с.53, 62, 151), останній відмовився від послуг захисника.
Згідно протоколу допиту підозрюваного (а.с.30-31), протоколу оголошення прав обвинуваченому (а.с.53), протоколу оголошення обвинуваченому про закінчення слідства (а.с.62), протоколі допиту обвинуваченого (а.с.57), ОСОБА_4 власноручно вказував про те, що він із змістом даних документів ознайомлений та ставив свій підпис.
Щодо доводів апеляції засудженого про те, що експертизу провели по іншому посвідченню, яке в нього не вилучали та йому не належить, то колегія суддів вважає їх також безпідставними. Так допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_6 показав, що він проводив експертне дослідження посвідчення водія НОМЕР_1 та талона попередження до нього серії НОМЕР_2, при цьому у висновку експерта ним допущена технічна помилка щодо серій та номерів досліджуваних документів та дана помилка була допущена у зв,язку з обмеженим терміном проведення експертизи та виготовлення експертного висновку за допомогою комр,ютерної техніки.
Відповідно до ст.ст.367, 370 КПК України, підставою для скасування вироку суду є істотне порушення кримінально-процесуального закону, при цьому при апеляційному розгляді справи не встановлено таких порушень.
Колегія суддів вважає, що апеляція прокурора щодо м,якості покарання призначеного ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, оскільки при призначенні покарання суд 1 інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який
відноситься до злочинів невиликої тяжкості, обставини справи, дані про особу засудженого, який
4
характеризується позитивно.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин, даних про особу засудженого, обставин пом,якшуючих та обтяжуючих покарання, суд 1 інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.ч.2,3 ст.50 КК України може бути досягнута при призначені ОСОБА_4 міри покарання у вигляді арешту строком на 6 місяців, а за сукупністю вироків у вигляді 5 років 2 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки , тим більше, що суть апеляції прокурора зводиться лише до призначення остаточного основного покарання у вигляді 5 років 9 місяців позбавлення волі замість 5 років 2 місяців позбавлення волі призначених судом 1 інстанції.
На думку колегії суддів, даний висновок суду 1 інстанції є законним та обгрунтованим, а доводи апеляції прокурора про призначення ОСОБА_4 надмірно м,якого покарання, не переконливими та не підлягаючими задоволенню. Призначене ОСОБА_4 покарання відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів та призначено в межах санкції ч.3 ст.358 КК України та правильно призначене за сукупністю вироків відповідно до вимог ст.71 КК України, тому апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
Згідно ст.365 КПК України, вирок суду 1 інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, при розгляді справи колегією суддів не встановлено.
При таких обставинах, підстав для зміни чи скасування вироку не мае, тому апеляцію прокурора та засудженого слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колепя суддів,-
ухвалила:
Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2010 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляцію прокурора та засудженого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Головуючий - підпис
Судді – підписи
Згідно з оригіналом:
Суддя І.А.Поєдинок