АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
справа№11-551/2010 каткатегорія ст.121 ч.1 КК Україн УУкраїни
Головуючий по 1 інстанції Кіхтенко Н.І.
Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
Головуючого – Поєдинка І.А.
Суддів – Шкреби Р.Д., Гончарука І.М.
за участю прокурора – Лєнкової Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальну справу за апеляцією прокурора на вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 09.07.2010 року, яким
ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженку с.Кичинці Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, не одружену, не працюючу, не судиму, мешкає в АДРЕСА_1,-
засуджену за ст.121 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України від відбування покарання ОСОБА_2 звільнена з іспитовим строком 3 роки.
Вирішена доля судових витрат та речових доказів по справі, відповідно до положень ст.ст.81, 91, 92 КПК України,-
встановила:
Згідно вироку суду ОСОБА_2 засуджено за те, що вона 08.02.2010 року, близько 16 год. 30 хв. знаходячись в будинку потерпілого ОСОБА_3 по АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп,яніння, на грунті неприязнених стосунків, які виникли через ревнощі, після сварки, підійшла до потерпілого ззаду і умисно нанесла йому удар кухонним ножем в область спини, внаслідок чого в ножа відломалось руків,я, після чого ОСОБА_2, відламаним лезом ножа нанесла потерпілому ще 2 удари у верхню частину тулуба зверху, в результаті чого потерпілому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя.
Як вбачається з апеляції прокурора, не оспорюючи виду та розміру покарання призначеного ОСОБА_2, прокурор вказує на безпідставне застосування до засудженої положень ст.75 КК України, тому просить вирок в частині призначеного покарання скасувати в зв,язку з невідповідністю призначеного покарання, ступеню тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м,якості та постановити новий вирок, яким призначити засудженій покарання: за ч.1 ст.121 КК України 5 років позбавлення волі реально. В апеляції прокурор зазначає, що судом 1 інстанції не в повній мірі враховано, що ОСОБА_2 вчинила тяжкий злочин, будучи в стані алкогольного сп,яніння, що свідчить про неможливість її виправлення без відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства.
В письмових запереченнях на апеляцію прокурора, потерпілий ОСОБА_3 просив
2
залишити вирок суду без змін, а апеляцію прокурора без задоволення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора який підтримав апеляцію, пояснення засудженої ОСОБА_2, яка заперечувала проти задоволення апеляції прокурора, пояснення потерпілого ОСОБА_3, який також заперечував проти задоволення апеляції прокурора, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчинені вказаного злочину, при обставинах, викладених у вироку, підтверджений наявними по справі доказами, яким суд першої інстанції дав відповідну юридичну оцінку і які не оспорюються в апеляції. Дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.121 КК України кваліфіковані вірно.
Колегія суддів вважає, що апеляція прокурора щодо м,якості покарання призначеного ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки при призначенні покарання суд 1 інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, обставини справи, дані про особу засудженої, яка раніше не судима, характиризується позитивно, її молодий вік (ІНФОРМАЦІЯ_3), щире каяття, думку потерпілого, який просив не позбавляти її волі, знаходження на утриманні ОСОБА_2 малолітньої дитини (ІНФОРМАЦІЯ_4), яку вона виховує одна.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин, пом,якшуючих покарання та суттєво знижуючих ступінь тяжкості скоєннного нею злочину, а також з урахування даних, характиризуючих її особу, суд 1 інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.ч.2,3 ст.50 КК України може бути досягнута і без ізоляції ОСОБА_2 від суспільства, з звільненням її від відбування покарання з випробуванням.
На думку колегії суддів, даний висновок суду 1 інстанції є законним та обгрунтованим, а доводи апелянта про безпідставне застосування до ОСОБА_2 положень ст.75 КК України, не переконливими та не підлягаючими задоволенню. Призначене ОСОБА_2 мінімальне покарання, в тому числі із застосуванням ст.75 КК України, відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів та призначено в межах санкції ч.1 ст.121 КК України, тому апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.365 - 367 КПК України, колепя суддів,-
ухвалила:
Вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 09 липня 2010 року відносно ОСОБА_2 - залишити без змін, а апеляцію прокурора - залишити без задоволення.
Головуючий
Судді